Рішення № 95029620, 01.02.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/775/21

Справа №754/6852/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Василенко О.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ТОВ «АЛЛО» про захист прав споживачів.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що 12.10.2019 року позивачем було придбано в мережі магазинів «АЛЛО» водонагрівач Nova Tec NT-SP 50. Вказаний товар було придбано на умовах доставки перевізником ТОВ «Нова Пошта» до дверей покупця. В ніч з 05 на 06 травня 2020 року із водонагрівачем стався гарантійний випадок (водонагрівач потік). Звернувшись до Сервісного центру, було проведено діагностику виробу, його демонтаж та складено наряд на виконання робіт. За наслідком діагностики було встановлено заводський дефект, розрив баку, як висновок - повернення товару виробнику, однак попереджено, що виробником не буде прийнято на гарантію товар, оскільки продавцем (ТОВ «АЛЛО») не було заповнено гарантійного талону під час продажу товару. Враховуючи те, що позивач та його родина залишилися без водонагрівача, позивач був змушений знову звернутися за його придбанням до магазину ТОВ «АЛЛО» та придбанням послуги з його встановленням. Під час оформлення замовлення водонагрівача на сайті Інтернет магазину «АЛЛО» вказано дата доставки 11.05.2020 року, проте фактично товар доставлено лише 15.05.2020 року. Запропонована відповідачем ціна з встановлення водонагрівача, тобто фактично усунення його ж недоліків, за його пропозицією коштувала 549,00 грн. Через вище наведені чисельні порушення відповідачем прав позивача, останній був змушений звернутися до адвоката. 19.05.2020 року позивач направив несправний товар разом з претензією та повним пакетом документів на адресу відповідача, які були отримані 20.05.2020 року. Станом на 19.05.2020 року вартість водонагрівача в магазині «АЛЛО» складала 1949,00 грн. Всі наведені обставини та порушення з боку відповідача призвели до завдання позивачу значної моральної шкоди у вигляді хвилювань, стресу, незручностей пов`язаних з позбавленням матеріальних цінностей та відсутністю їх компенсації, змін звичного укладу життя.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути із відповідача:

1949,00 грн. - вартість товару на момент пред`явлення вимоги про розірвання договору;

549,00 грн. - вартість послуг зі встановлення водонагрівача за пропозицією ТОВ «АЛЛО»;

9500,00 грн. - витрати на правову допомогу;

10000,00 грн. - моральна шкода.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач подані позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі з наведених підстав.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Будучи присутнім на одному з судових засідань в режимі відео конференції, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Вказавши, що відповідач ТОВ «АЛЛО» є неналежним відповідачем, оскільки ТОВ «АЛЛО» є лише Інтернет платформою, на якій продавці розміщують пропозиції. Постачальником водонагрівача був ФОП ОСОБА_2 , позивач в свою чергу отримав грошові кошти за несправний товар. Заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є спів мірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, відповідач направив відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути із позивача на користь ТОВ «АЛЛО» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 12.10.2019 року позивачем було придбано водонагрівач Nova Tec NT-SP 50.

Позивач вказує, що замовив через Інтернет - магазин http//allo.ua/ на сайті ТОВ «АЛЛО» водонагрівач Nova Tec NT-SP 50. Вказаний товар було придбано на умовах доставки перевізника ТОВ «Нова пошта» до дверей покупця, вартість товару 1849,00 грн. На підтвердження вказаного - надано експрес накладну № 20400145822749 від 12.10.2019 року та сервісну книжку на водонагрівач Nova Tec NT-SP 50 (а.с.6-8).

Відповідно до копії наряду на виконання робіт, мала місце несправність водонагрівача - протікання баку (а.с.9).

З висновку сервісного центру вбачається, що мав місце розрив полості баку, заводський дефект, виріб підлягає поверненню, про що свідчить акт прийому товару на експертизу від 13.05.2020 року (а.с.10).

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач має звертатися за захистом своїх прав до продавця товару водонагрівача Nova Tec NT-SP 50.

Позивач в свою чергу стверджує, що оскільки водонагрівач Nova Tec NT-SP 50 ним було придбано через Інтернет магазин «АЛЛО», а тому саме він має виступати стороною відповідача, проте суд із вказаними доводами позивача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Згідно п. 8 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.

Відповідно п. 18 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Згідно з ч. 1,2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Саме такий публічний договір - Угода користувача - розміщено на сайті Інтернет - магазину Товариства (http://allo.ua) в розділі Умови використання сайту.

Відповідно до п. 1.1. Умов використання сайту - сайт є платформою для розміщення пропозицій про продаж Товарів Продавцями.

Згідно п. 1.2. Ця Угода є публічною офертою. Отримуючи доступ до матеріалів Сайту, Користувач тим самим приєднується до цієї Угоди.

Відповідно до п. 1.4 пропозиція на Сайті не є офертою. Однак Користувач після ознайомлення з Пропозицією має право зробити оферту Продавцю (Продавцям) шляхом заповнення форми Замовлення. Заповнення форми Замовлення вважається офертою Користувача Продавцю (Продавцям) на придбання Користувачем відповідного Товару на умовах, що зазначені в Пропозиції.

Згідно п. 1.5. Користувач розуміє, що його оферта перенаправляється Адміністрацією Продавцю, якого обрала Адміністрація. Це положення жодним чином не означає, що Адміністрація діє як агент Продавця і/або є відповідальною за виконання Замовлення Продавцем.

Так, стороною відповідача було долучено копію бухгалтерської довідки ТОВ «АЛЛО» від 01.09.2020 року, відповідно до якої ТОВ «АЛЛО» не отримувало коштів (готівкових чи безготівкових) від ОСОБА_1 в сумі 1849,00 грн. за водонагрівач Nova Tec NT-SP 50.

Натомість, з копії видаткової накладної № 19225930 від 11.10.2019 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 є постачальником товару - водонагрівач Nova Tec NT-SP 50, вартістю 1849,00 грн., одержувач вказаного товару ОСОБА_1 - позивач по справі (а.с.74).

Як вбачається з копії відповіді ФОП ОСОБА_2 від 01.09.2020 року, останній підтвердив, що ним було отримано грошові кошти у сумі 1849,00 грн. за водонагрівач Nova Tec NT-SP 50 та вказав, що мало місце повернення ОСОБА_1 грошових коштів 15.06.2020 року та 27.07.2020 року (а.с.161).

Крім того, факт повернення грошових коштів за несправний водонагрівач Nova Tec NT-SP 50 було підтверджено самим позивачем в судовому засіданні, диском із звукозаписом, який було досліджено в судовому засіданні та письмовими матеріали справи.

З копії листа ТОВ «Пост Фінанс» від 01.09.2020 року вбачається, що Товариство є небанківською установою, яка надає послуги з переказу грошових коштів без відкриття рахунків на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. 12.10.2019 року ОСОБА_1 через фінансову установу Товариства здійснив переказ коштів в розмірі 1849,00 грн. на користь ТОВ «Пост Фінанс» (оплата ТТН № 20400145822749). Вказані кошти були перераховані 15.10.2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 12.10.2019 року ОСОБА_1 придбав водонагрівач Nova Tec NT-SP 50, вартістю 1849,00 грн. саме у ФОП ОСОБА_2 , а не у ТОВ «АЛЛО».

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем.

При цьому слід зазначити, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача не можуть бути задоволені, оскільки вказане буде порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом.

Правом заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача, залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача та підстави їх заявлення саме до нього.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, за відсутності клопотання позивача про заміну відповідача, є самостійною підставою для відмови в позові

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, представник ТОВ «АЛЛО» у своєму відзиві звертав увагу на те, що позов подано не до тієї особи, проте позивач всупереч положення ст. 51 ЦПК України, не звернувся до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача належним.

Щодо стягнення 549,00 грн. вартості послуг зі встановлення водонагрівача за пропозицією ТОВ «АЛЛО» суд приходить до наступного.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що після повернення несправного водонагрівача Nova Tec NT-SP 50, ним було придбано новий водонагрівач, роботи зі встановлення якого було вчинено сторонньою особою, а не працівниками ТОВ «АЛЛО».

Враховуючи те, що послуги зі встановлення водонагрівача не було здійснено відповідачем, докази понесених витрат за вказану послуги, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України письмові матеріали справи не містять, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Щодо стягнення із відповідача ТОВ «АЛЛО» моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги, оскільки всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено, що діями ТОВ «АЛЛО» позивачу було заподіяно моральну шкоду та її розмір складає саме 10000,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «АЛЛО» є неналежним відповідачем у вказаній справі, позивач не звертався до суду із клопотанням відповідно до положення статті 51 ЦПК України про заміну неналежного відповідача належним, а відтак підстав для задоволення позову не має.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 9500,00 грн. відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стороною відповідача на підтвердження понесених витрат надано договір № А1 про надання правової допомоги від 10.06.2019 року, укладений між АБ «Олександра Шевченка» та ТОВ «АЛЛО», додаткову угоду № 14 від 29.07.2020 року до договору про надання правової допомоги № А1 від 10.06.2019 року та акт прийому - передачі послуг № 14-1 до Договору про надання правової допомоги № А1 від 10.06.2019 року та додаткової угоди № 14 від 29.07.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно положень ч. 1 п.п.1, 4 ч. 4 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, розподіляючи витрати, понесені стороною відповідача на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані відповідачем не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути доведений та документально підтверджений.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, поданий стороною акт прийому - передачі послуг № 14-1 на суму 4000,00 грн. суперечить копії платіжного доручення № 5860 від 30.07.2020 року, оригінал якого не було надано суду. Крім того, суд звертає увагу на хронологічну непослідовність між платіжним доручення та актом прийому - передачі послуг № 14-1, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11-13, 15, 48, 51, 76-81, 133-141, 212, 227, 229, 235, 237, 238, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 633 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів»,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», адреса: м. Дніпро, вул.. Барикадна, буд. 15 А, код ЄДРПОУ: 30012848.

Повний текст рішення суду виготовлено: 19.02.2021 року.

Суддя: В.О. Сенюта