Рішення № 95029465, 07.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3571/19

Провадження № 2/752/839/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.01.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Мазур Ю.Ю.,

за участі секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Прокуратури міста Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, в якому просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури в розмірі 50000,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 27.08.2014 старшим слідчим слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП в місті Києві Мамчур Наталією Володимирівною було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 4201400010000201 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Підставою для внесення зазначених відомостей слугувало те, що позивач нібито не виконав рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2014 по цивільній справі № 752/17582/13-ц про визнання рішення Загальних зборів ОСББ «Автобус-1» від 11.12.2011 недійсним та протиправним в частині обрання до складу правління ОСББ «Автобус-1» та Головою правління позивача - ОСОБА_1 . З серпня 2014 щодо позивача проводилось досудове розслідування, майже протягом трьох років кожного місяця позивач повинен був з`являтися на судові засідання, витрачати сили і кошти на пошук захисника, терпіти образи та знущання після кожного судового засідання від свідків, заявлених стороною обвинувачення. За час незаконного перебування під слідством та судом, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу. Притягнення позивача до кримінальної відповідальності позбавило шансу будувати власне життя, у будинку, де проживає позивач сусіди мешканці будинку розклеювала об`яви, що позивач злочинець і це підірвало репутацію позивача та його здоров`я. У 2015 році у позивача поставлено діагноз рак простати. За час поки тривало досудове розслідування та судовий розгляд, позивач пройшов близько 30 хіміотерапій та купу лабораторних досліджень. Крім того, перебуваючи у статусі підозрюваного та обвинуваченого, позивач зазнав значних витрат часу у зв`язку з явкою на виклики органів досудового розслідування та суду. Всіх зазначених негативних наслідків позивач зазнавав протягом 51 місяця по кримінальному провадженню № 4201400010000201 від 27.08.2014 по 26.10.2018.

Враховуючи наведене, позивач зазначає, що перебував 51 місяць під незаконним слідством та судом. У зв`язку з тим, що здійснення досудового розгляду та судового розгляду завдало непоправної шкоди його здоров`ю, привело до тяжких психічних страждань, знищило його ділову репутацію, ОСОБА_1 оцінює моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників не направили.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.08.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 4201400010000201 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

05.07.2016 старшим слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві Мамчур Н.В. за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Пащенко Д.А. позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

20.07.2016 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Пащенко Д.А. затверджено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.

30.11.2016 ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва скасовано та призначено за матеріалами кримінального провадження новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

10.04.2018 вироком Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України, та його виправдано, у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

26.10.2018 ухвалою Київського апеляційного суду вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 10.04.2018 відносно позивача залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п. 2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів

Згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода (пункт 5).

Статтею 4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як зазначає позивач та не оспорено сторонами, за час незаконного перебування під слідством та судом, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу.

Як встановлено судом, у 2015 році у позивача поставлено діагноз рак простати, а в квітні 2016 року йому було проведено операцію, що підтверджується копією довідки, виданої Київським міським клінічним онкологічним центром.

За час поки тривало досудове розслідування, позивач пройшов близько 30 хіміотерапій, що підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого № 16625/15 Київського міського клінічного онкологічного центру.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 грн.

При визначенні періоду перебування позивача під слідством і судом, суд враховує положення п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно якого притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 132/1436/17.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».

Пунктом 9 постанови ПВСУ від 31.03.1995 № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2016 позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. 26.10.2018 ухвалою Київського апеляційного суду вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 10.04.2018 відносно позивача залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення. Тобто, фактично позивач перебував під слідством/судом з 05.07.2016 по 26.10.2018 майже 28 місяців, а тому суд вважає, що при встановлення наявності завданої моральної шкоди та необхідності її відшкодування, то розрахунок має бути проведено відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та відповідно сума відшкодування становитиме 113547,33 грн (27 місяців 21 день х 4173 грн).

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» (далі постанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, позивачу було завдано моральну /немайнову/ шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд погоджується з позивачем та наданими останнім докази, що в залежності від запобіжного заходу, застосованого до нього, різнився характер і обсяг моральних страждань позивача, оскільки саме з цим пов`язані вимушеність змін стосунків з оточуючими людьми, що тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та настанні інших негативних наслідків у виді переживань через позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, спілкування з працівниками правоохоронних органів, тривалий відрив від сім`ї, невизначеності щодо майбутнього.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зважаючи на ці обставини суд, приходить до висновку, що спричинену позивачу моральну шкоду слід визначити у такій кратності розмірів мінімальної заробітної плати, а саме: з момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - 05.07.2016 до 06.10.2018, коли набув законної сили вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2018 відносно нього, оскільки саме такий розмір буде достатнім для розумного задоволення позивача, як потерпілої особи.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ст. 44 Бюджетного кодексу України державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, які погоджені службовими особами прокуратури міста Києва позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв`язку з неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, суд, приходить до висновку, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 слід стягнути 113547,33 грн. моральної шкоди.

Судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Прокуратури міста Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури -задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646) шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури в розмірі 113547 (сто тринадцять тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 33 копійки.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур