Ухвала суду № 95027313, 18.02.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/1656/19

Провадження № 2/216/543/21

У Х В А Л А

18 лютого 2021 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченка Ю.В. перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

15 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 втретє подав до суду заяву про відвід судді Онопченка Ю.В., яку мотивував безпідставним позбавленням його права на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суддя протягом тривалого часу з моменту подання ним позову не провів жодного судового засідання, не викликав жодного учасника справи та не вчинив жодної дії, хоча б намагаючись провести судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно з положеннями ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1 цієї статті).

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (абз. 2 ч. 3 цієї статті).

Питання про відвід судді вирішується невідкладно та без повідомлення учасників справи, а відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (чч. 7, 8 цієї статті).

Ураховуючи наведені положення закону та зважаючи, що заява про відвід судді надійшла до суду 15 лютого 2021 року, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, яке було призначено на 18 лютого 2021 року, така заява не передається на розгляд іншому судді, а вирішується судом, що розглядає справу, у порядку письмового провадження з огляду на відсутність учасників справи.

Вивчивши заяву позивача про відвід судді та дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

За змістом поданої заяви підставою для відводу судді заявник зазначає безпідставне позбавленням його права на справедливий суд через незабезпечення суддею протягом досить тривалого часу належного розгляду його справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 ст. 39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії або виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним у конкретному випадку є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

При цьому не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами. Відвід має бути вмотивований і в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Водночас ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, приходжу до висновку, що наведені заявником аргументи фактично свідчать про незгоду сторони з процесуальними рішеннями судді стосовно процедурних питань, пов`язаних з рухом справи, що в розумінні вказаних імперативних приписів ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Разом з тим слід зауважити, що згідно з матеріалами з моменту відкриття провадження у справі було призначено вісім судових засідань, з яких: один раз справу знято з розгляду у зв`язку зі здійсненням суддею повноважень слідчого судді, які законом визначені як пріоритетні; двічі - у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті для ухвалення вироків у кримінальних провадженнях, які за приписами КПК України розглядаються в суді першочергово; один раз - у зв`язку з перебуванням судді у відпустці; один раз розгляд справи відкладено через неявку сторін у справі, а тричі - розгляд справи не відбувся через заявлені позивачем відводи судді з різних надуманих причин, безпосередньо в судовому засіданні або незадовго до такого.

При цьому за весь час розгляду справи позивач прибув до суду лише двічі, а саме: 10 лютого 2020 року - не в день судового засідання; 19 серпня 2020 року - заявив у судовому засіданні відвід судді.

Такими чином, з наведеного вище випливає, що за відсутності об`єктивних перешкод у розгляді справи позивач щоразу використовував своє процесуальне право заявити відвід судді, що призводило до чергового зриву судового засідання. При цьому зі змісту ухвал, постановлених за результатами розгляду заявлених відводів, випливає, що передбачених процесуальним законом підстав для цього в позивача не було.

Оцінюючи таку процесуальну поведінку ОСОБА_1 , вважаю, що вона свідчить про свідоме використання останнім такого процесуального інструменту, що фактично перешкоджає розгляду справи та призводить до її безпідставного затягування, зважаючи на форму та зміст попередньо заявлених відводів.

З огляду на наведене приходжу до висновку, що викладені позивачем у цій заяві доводи також є неспроможними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи.

При цьому будь-яких інших обставин як підставу для відводу судді подана позивачем заява не містить.

За встановлених обставин вважаю, що твердження позивача про наявність підстав для відводу судді є беззмістовними, а його незгода з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Онопченка Ю.В. слід відмовити за її безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю.В. Онопченко