Рішення № 95024702, 19.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5142/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Первозванівська сільська рада (27652, Кіровоградська область, Кропивницький р-н, с. Первозванівка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 04365098)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Ігнатенка В.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Первозванівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства ОСОБА_2 . В оренді у цього фермерського господарства перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 загальною площею 62,9 га, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Голова ФГ ОСОБА_2 надав письмову згоду на вилучення земельної ділянки для передачі у приватну власність членам фермерського господарства, зокрема, позивачу. У лютому 2020 році позивач звернувся до Первозванівської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), яка становить 4,95 умовних кадастрових гектарів, для ведення фермерського господарства. Однак, рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Первозванівської сільської ради "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 " №1274 від 10.04.2020 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу. Представник позивача стверджує, що вказане рішення суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, позаяк жодним чином не мотивоване та необґрунтоване. З цих підстав представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Первозванівської сільської ради від 10.04.2020 року №1274 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Первозванівську сільську раду прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ А01.02) в розмірі земельної частки (паю), який становить 4,95 умовних кадастрових гектарів, визначеної для члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (с. Миколаївські Сади), із земельної ділянки з кадастровим номером 3522587600:02:000:9149, загальною площею 62,9 га, розташованої на території Федорівського старостинського округу Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, що перебуває у комунальній власності Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та знаходиться в оренді у ФГ ОСОБА_2 згідно договору оренди, укладеного 11.01.2010 року, зареєстрованого 15.12.2011 року Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі в Державному реєстрі земель за №352250004000981.

Ухвалою судді від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, а відмова у наданні такого дозволу не позбавляє позивача права замовити розробку проекту землеустрою без цього дозволу. Наголошував, що відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" правом звернення із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення фермерського господарства наділена особа, яка користується земельною ділянкою на правах оренди, а позивач такого права не має. Натомість позивач має право на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку та після припинення договору оренди землі від 11.01.2010 року. З цих підстав представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наголосив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації, та у зв`язку зі зміною її цільового призначення з КВЦПЗ А01.01 на КВЦПЗ А01.02.

Відповідач правом подання заперечення не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини.

Фермерське господарство Кондратенка Івана Васильовича з 20.10.1995 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього фермерського господарства є ОСОБА_2 . (а.с. 81 - 86)

За договором оренди землі, укладеним 11.01.2010 року між Кіровоградською районною державною адміністрацією та ФГ Кондратенка І.В., останнє отримало в оренду на десять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 62,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резерву, що перебувають у державній власності на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. (а.с. 37 - 44)

Вказаний договір зареєстрований 15.12.2011 року Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області в Державному реєстрі земель за №352250004000981, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3522587600:02:000:9149. (а.с. 48 - 50)

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 площею 62,9 га за наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передана у комунальну власність Первозванівської сільської ради. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2018 року проведена державна реєстрація права комунальної власності на цю земельну ділянку. Її власником є територіальна громада в особі Первозванівської сільської ради. (а.с. 87 - 89)

Позивач ОСОБА_1 20.03.2019 року прийнятий у члени фермерського господарство ОСОБА_2 та є племінником голови цього господарства. (а.с. 16 - 31, 32 - 33)

Голова ФГ ОСОБА_2 07.08.2019 року від імені фермерського господарства надав погодження на вилучення земельної ділянки для надання її 13 членам господарства, в тому числі позивачу. (а.с. 36)

У лютому 2020 року представник позивача направив поштою до Первозванівської сільської ради клопотання, в якому просив надати ОСОБА_1 як члену ФГ Кондратенка І.В. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ А01.02) у розмірі земельної частки (паю), який становить 4,95 умовних кадастрових гектарів, визначеної для члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 загальною площею 62,9 га, що перебуває у комунальній власності Первозванівської сільської ради та знаходиться в оренді ФГ ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 11.01.2010 року, зареєстрованого 15.12.2011 року Управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі в Державному реєстрі земель за №352250004000981. (а.с. 51 - 55)

На пленарному засіданні двадцять п`ятої сесії Первозванівської сільської ради восьмого скликання прийнято рішення №1274 від 10.04.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ". (а.с. 14 - 15)

Отримавши копію вказаного рішення 30.04.2020 року та не погодившись із ним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності, у тому числі їх безоплатна передача у власність громадянам.

Як установлено судом, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність частини земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 площею 62,9 га, раніше наданої у користування (в оренду) ФГ ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням двадцять п`ятої сесії Первозванівської сільської ради восьмого скликання №1274 від 10.04.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні такого дозволу.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскаржуване рішення Первозванівської сільської ради №1274 від 10.04.2020 року всупереч абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України не містить мотивів відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та пояснень щодо того, у чому полягала невідповідність заяви ОСОБА_1 та обраного ним місця розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства, землевпорядної та містобудівної документації. Відсутні такі пояснення у протоколі №21 від 03.04.2020 року засідання постійної комісії з питань земельних відносин, екології, містобудування та використання природних ресурсів, на висновок якого є посилання у спірному рішенні, та у протоколі пленарного засідання ради від 10.14.2020 року, на якому обговорювалося та прийнято спірне рішення. (а.с. 104 - 108)

У відзиві на позов відповідач заперечував право позивача на отримання земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду фермерському господарству, посилаючись на те, що статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено можливість отримання земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) виключно у випадку, якщо вона була раніше надана безпосередньо громадянину у користування.

Однак такі мотиви відмови не були наведені у спірному рішенні, а в ньому відсутнє посилання на невідповідність поданої заяви ОСОБА_1 вимогам статті 13 Закону України "Про фермерське господарство". Тож такі доводи відповідача не приймаються судом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд прийшов до висновку, що спірне рішення №1274 від 10.04.2020 року не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесене відповідачем необґрунтовано, всупереч вимогам абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України щодо вмотивованості рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, що призвело до порушення права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою. Отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Посилання відповідача на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №814/741/16, від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16 про те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, суд відхиляє, оскільки Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а відійшов від цього висновку.

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже зазначалося, позивач має намір використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку за рахунок раніше сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 3522587600:02:000:9149, яка належить до земель комунальної власності та перебуває в оренді у ФГ ОСОБА_2 .

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали пере

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Суд зазначає, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення фермерського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у постановах від 23.10.2020 року у справі №802/1535/17-а, від 18.11.2020 року у справі №240/4867/18, від 21.01.2021 року у справі №120/1615/20-а.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 загальною площею 62, 90 га, яка перебуває у комунальній власності, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 48 - 50)

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 37-1 ЗК України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Отже земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення, а використання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства не передбачає зміну її цільового призначення.

Оскільки позивач мав намір отримати у приватну власність частину земельної ділянки за кадастровим номером 3522587600:02:000:9149 орієнтовною площею 4,95 га для ведення фермерського господарства (тобто в межах видів використання земель сільськогосподарського призначення), тому формування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (при розробленні якої може бути змінено вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Тож суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що він просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Первозванівської сільської ради №1274 від 10.04.2020 року, прийнятого за заявою позивача, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його клопотанням є зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача за користь позивача судові витрати, які складаються з 840, 80 грн. судового збору, 17, 16 грн. комісії банку за сплату позивачем судового збору за подання цього позову, 196 грн., сплачених позивачем за надані йому послуги ксерокопіювання під час розмноження документів, доданих до позовної заяви, а також 7950 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які позивач очікує понести.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 138 КАС України ("Витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду") розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач у ході судового розгляду не надав суду доказів на підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тож суд відмовляє у відшкодуванні таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Сплата комісії банку та вартість послуг копіювання документів не належать до судових витрат, передбачених статтями 132, 138 КАС України, а тому такі витрати також не підлягають до відшкодування.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 12). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог (2/3), у сумі 560, 53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Первозванівської сільської ради (27652, Кіровоградська область, Кропивницький р-н, с. Первозванівка, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 04365098) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Первозванівської сільської ради №1274 від 10.04.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Первозванівську сільську раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути на її пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 560,53 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Первозванівської сільської ради.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш