Ухвала суду № 95024468, 26.01.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29298/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Габрись О.М.,

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»

стягувач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

боржник1: ОСОБА_1

боржник2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача у справі №2-274/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором, його правонаступником, про видачу дубліката виконавчого листа, а також поновлення строку для пред`явлення його до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 147 204 грн. 76 коп., судовий збір в розмірі 1 326 грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2012 замінено стягувача у цивільній справі №2-274/10 з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулось до суду із заявою про заміну кредитора у зобов`язанні, посилаючись на те, що 11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами 1370/К, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №22-6А5/11-2005А від 18.11.2005 року, в зв`язку з чим право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», що є підставою для процесуального правонаступництва у цьому спорі.

При цьому, враховуючи, що оригінал виконавчого листа правонаступнику переданий не був, вказане позбавило можливості ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» повторно пред`явити виконавчий лист до виконання, в зв`язку з чим, заявник просив поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Тому, суд розглянув дану заяву у відсутність сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 512, 513 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не бере ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є йото стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно з ст. 190 ЦК України вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні, у тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в п. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма містить і в ст. 442 ЦПК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.

Також, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року зазначила, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 147 204 грн. 76 коп., судовий збір в розмірі 1 326 грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2012 замінено стягувача у цивільній справі №2-274/10 з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами 1370/К, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №22-6А5/11-2005А від 18.11.2005 року, в зв`язку з чим право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», що є підставою для процесуального правонаступництва у цьому спорі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви та заміни сторони - стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».

Згідно з п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Судом встановлено, що за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року у справі №2-274/10 видано два виконавчі листи.

Разом з тим, правонаступнику - ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» попереднім стягувачем виконавчі листи №2-274/10 видані Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кредитної заборгованості передані не були, що підтверджується актом перевірки матеріалів кредитної справи.

З аналізу наведеного вбачається, що оригінали виконавчих листів втрачені з причин, котрі не залежали від волі стягувача.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Тому, враховуючи втрату попереднім стягувачем оригіналів виконавчих листів №2-274/10 виданих Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про видачу його дублікату на підставі п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та поновлення строку пред`явлення їх до виконання на підставі ст. 433 ЦПК України, оскільки заявником пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин (він втрачений з підстав, що не залежали від волі стягувача).

При цьому, суд враховує положення ч. 1 ст. 18 ЦПК України, відповідно до котрих судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 353, 354, 433, п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача у справі №2-274/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором, його правонаступником, про видачу дубліката виконавчого листа, а також поновлення строку для пред`явлення його до виконання - задовольнити.

Замінити сторону, а саме стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у справі №2-274/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.

Видати дублікати виконавчих листів у справі №2-274/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» строк пред`явлення виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором - до виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Батрин