Ухвала суду № 95019645, 19.02.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/33/21 Справа №447/1420/19

У Х В А Л А

19.02.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019140360000040, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2019 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ, Миколаївського району Львівської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

прокурор Савчишин А.І..

особа, стосовно якої

розглядається клопотання ОСОБА_1 ,

захисник Курнаєва О.З.,

законний представник ОСОБА_2

законний представник Імереллі Р.Е.,

потерпілий ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , близько 22-00 год. 30.01.2019, у квартирі АДРЕСА_2 , у ході словесної суперечки із своєю бабусею - ОСОБА_4 , страждаючи хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи можливості керувати ними, допустив настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті, нанісши ОСОБА_4 десять ударів клинком кухонного ножа, який є ножем господарсько-побутового призначення, у ділянки життєво-важливих органів, а саме: передню поверхню грудної клітки, ліву половину грудної клітки, ліву молочну залозу, внутрішню поверхню лівого плеча, ліву підпахову ділянку, ліву половину спини, праву половину, передньо-зовнішню поверхню лівого кульшового суглобу.

Внаслідок даних неправомірних дій ОСОБА_4 отримала десять колото-різаних ран, а саме: рану на передній поверхні грудної клітки по серединній лінії на відстані 6,0 см. від проекції мечоподібного паростка грудини, яка проникає в порожнину серця з скрізним ушкодженням стінки правого передсердя, рану на лівій половині спини на рівні 9-го міжребер`я в 3-ох см. від хребтової лінії, яка проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням нижньої долі лівої легені, рану на правій половині спини в 3,0 см від хребтової лінії на рівні 8-го міжребер`я, яка проникає в праву плевральну порожнину з ушкодженням нижньої долі правої легені, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Крім цього, ОСОБА_1 своїми неправомірними діями спричинив ОСОБА_4 рану на лівій половині грудної клітки на рівні 6-го ребра по передньо-підпаховій лінії, дві рани на лівій молочній залозі, рану на внутрішній поверхні лівого плеча, рану в лівій підпаховій ділянці, рану на лівій половині спини в 3,0 см. від хребтової лінії на рівні 8-го ребра, рану на передньо-зовнішній поверхні кульшового суглобу, які не є небезпечними для життя у момент спричинення та у живої людини, як правило, відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Тобто, ОСОБА_1 , близько 22:00 год. 30.01.2019, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , у ході словесної суперечки із своєю бабусею - ОСОБА_4 , страждаючи хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи можливості керувати ними, наніс десять ударів клинком кухонного ножа, який є ножем господарсько-побутового призначення, по тілу ОСОБА_4 , чим спричинив проникаючі поранення грудної клітки з ушкодженням правого передсердя і легень, що призвело до масивного крововиливу в плевральні порожнини і в порожнину серцевої сорочки. Дані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 29 від 13.03.2019 ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих дій ОСОБА_1 страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

В судовому засіданні прокурор Савчишин А.І. клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 підтримав, вказав, що дослідженими в судовому засідання доказами доведено вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Проте, оскільки він вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і на даний час перебуває у цьому стані, тому не може бути суб`єктом кримінальної відповідальності. А тому, вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру, а саме: госпіталізацію до психіатричного закладу з суворим наглядом.

ОСОБА_1 клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру підтримав. Зазначив, що потребує лікування та бажає лікуватись, так як цього вимагає його стан, розуміє, що загострення у нього відбулось на фоні відмови від лікування. Однак, при цьому просив застосувати до нього примусові заходи медичного характеру із посиленим наглядом, та перевести до іншої лікарні, що знаходиться в Рогатинському районі Івано-Франківської області.

Захисник Курнаєва О.З. в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру заперечила з підстав того, що судом не призначено повторну судово-психіатричну експертизу, метою якої було б визначення психічного стану її підзахисного і визначення рівня його небезпеки. Зазначила, що сумнівів щодо вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України у неї немає і ОСОБА_1 сам це визнає.

Законний представник ОСОБА_1 – Коваль Н.Я. клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 підтримала, просила перевести ОСОБА_1 , в Обласну психіатричну лікарню №2, що розташована у Івано-Франківській області, Рогатинському районі, село Підмихайлівці, оскільки там відкрили відповідне відділення, неподалік проживають їхні родичі, які можуть допомогти їй у догляді за хворим сином.

Законний представник ОСОБА_1 - Імереллі Р.Е. в судовому засіданні просив не завершувати розгляд справи так як, висновок долучений до матеріалів справи не може бути взятий судом до уваги, оскільки експерти, що брали участь в експертизі не були внесені в реєстр експертів та не мали права проводити таку експертизу, щодо вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння не заперечував.

Потерпілий ОСОБА_3 клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру підтримав.

Заслухавши учасників судового провадження, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , дослідивши додані до нього матеріали, суд вважає що таке підлягає до задоволення з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав повністю та показав суду, що самих обставин вчинення злочину він не пригадує, оскільки знаходився в неадекватному стані. Зазначив, що обставин смерті бабусі – ОСОБА_4 не пригадує, так само як і не пригадує як його затримували, та що саме він підписував при затриманні і чи взагалі щось підписував. Зазначив, що потерпіла – покійна ОСОБА_4 переконувала його не приймати ліки, на фоні чого у нього погіршився стан та почала прогресувати хвороба. Зокрема зазначив, що перед тим як сталась подія він порізав собі руку так як у нього були галюцинації, він проходив випробування, розбив вітрину в магазині, за що його забрали в поліцію звідки завезли в лікарню і зашили руку. Також зазначив, що він спровокував знайомого ОСОБА_5 і він з батьком його побили, у нього був струс мозку, ОСОБА_5 з батьком після того як його побили, завезли в поліцію, а поліцейські завезли його в ліс запшикали газовим балончиком. Частково пригадує як він добрався додому, а потім нічого не пам`ятає. Наступним пригадує як був у СІЗО і в нього загноїлась рука, йому допомагав чоловік - обробляв рану зеленкою, потім пам`ятає як був на експертизі. Дані події про які розповів пригадує фрагментами, вину визнає, просить змінити режим та перевести в лікарню, що знаходиться в Рогатинському районі Івано-Франківської області.

Незважаючи на те, що на момент вчинення інкримінованого суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 знаходився в стані неосудності і не міг нести відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення в передбаченому законом порядку, його винуватість в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України) повністю підтверджується зібраними у матеріалах кримінального провадження та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

- допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що до нього неодноразово телефонувала ОСОБА_6 і покійна ОСОБА_4 , які просили прийти додому бо ОСОБА_7 «воює». Зокрема, він в понеділок 29.01.2019 мав піти та заспокоїти ОСОБА_1 , якого він закликав, той підійшов та дивно дивився на нього. Додатково зазначив, що відносини у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були приязними, що свідчить, на думку суду, про хворобливий стан ОСОБА_1 ;

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - начальник сектору КП НВПВП ГУНП у Львівській облавсті показав, що ОСОБА_1 впізнав так як затримував його в квартирі. Він отримав повідомлення про вбивство онуком своєї бабусі. Вони з працівником поліції - ОСОБА_9 прибули на місце події. Онук забіг в неадекватному стані в квартиру, вони проникли в квартиру з ОСОБА_9 , де побачили ОСОБА_1 , який шипів, з рота йшла піна, говорити не міг. Вони одразу його затримали, застосувавши кайданки так як він міг становити загрозу. Він мав порізані та забинтовані руки, в іншій кімнаті була закривавлена жінка закидана одягом та кріслами. ОСОБА_1 втрачав свідомість і вони доставили його в лікарню, де ОСОБА_10 на запитання чому він таке зробив з бабою сказав, що така не давала йому покінчити життя самогубством. Також зазначив, що ОСОБА_1 опору не чинив і не розумів що відбувалось. В квартирі, крім ОСОБА_1 і померлої, нікого не було. Кайданки застосували так як ОСОБА_10 був в несвідомому стані. Бригада швидкої допомоги надала допомогу, обмотали йому руки. ОСОБА_9 доставив ОСОБА_1 в лікарню де лікарі сказали, що він меддопомоги не потребує. Також зазначив, що йому не було відомо, що ОСОБА_1 психічнохворий;

- свідок ОСОБА_9 , допитаний в судовому засіданні, показав, що у 2019 році їм з ОСОБА_8 повідомили що по АДРЕСА_3 , була подія, а саме - внук вбив бабцю. Вони зайшли в квартиру через відчинені двері в квартирі, де побачили, що на кухні був ОСОБА_11 в неадекватному стані, щоб він не завдав шкоди нікому, одягнули кайданки на нього. В кімнаті на підлозі було накидано купу одягу, під одягом знайшли покійну. В ОСОБА_1 були перебинтовані руки, медпрацівники надали йому допомогу, та завезли в лікарню. Також зазначив, що ОСОБА_1 їм повідомив про те, що він вбив бабу, бо вона не давала йому покінчити життя самогубством. При затриманні опору не чинив та знаходився в стані коли не розуміє, що відбувається, з рота йшла піна, мав забинтовані руки, опору не чинив. В приміщенні поліції себе поводив спокійно, був доступний мовному контакту;

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що потерпілий є його батьком, а ОСОБА_1 – троюрідний брат, з яким вони не контактують. 31.01.2019 до його мами подзвонила сусідка і сказала, що ОСОБА_4 не можуть знайти. Згодом їм зателефонували та повідомили, що ОСОБА_11 вбив бабу;

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_1 доводиться їй племінником. 31 січня 2019 року о 04-00 год. ранку до них приходив ОСОБА_1 та кидав сніжками у вікно. Вона прийшла до них о 09-00 ранку, двері були відкриті, в квартирі світилось світло, а в хаті був безлад, ОСОБА_1 сидів на дивані та був сам як не свій, хотів стрибати з балкону та вішатись. Вона почала прибирати, десь за півгодини прийшла ОСОБА_14 , вони шукали бабусю, питались в ОСОБА_1 де вона знаходиться, однак він щось бубнів під ніс. Згодом під вікном біля батареї ОСОБА_14 знайшла ОСОБА_4 , тіло було прикидане одягом та всяким мотлохом. ОСОБА_14 почала кричати «баба вбита», ОСОБА_10 спочатку сидів, а потім почав тікати, вона його зловила на сходовій клітці. Поліція довго не їхала, спочатку приїхала швидка. ОСОБА_1 був майже непритомний, оділи йому наручники, чи чинив він супротив вона не пам`ятає, у нього були порізані вени. Три дні перед тим про це їй казала бабуся. Крім того, зазначила, що за день до цього ОСОБА_7 у магазині «Смак» розбив вікно та побився з хлопцями;

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що вона проживає у тому самому під`їзді що й ОСОБА_1 , на другому поверсі. Зранку 31 січня 2019 року їй зателефонувала ОСОБА_15 . Вона прийшла до квартири, де проживав ОСОБА_1 разом із бабусею, у хаті був безлад та знаходилась ОСОБА_13 . Покійної ОСОБА_4 ніде не було, ОСОБА_7 знаходився в неадекватному стані, ходив по квартирі та хотів скоїти суїцид. Згодом вона попросила сісти його на диван у залі та побачила під вікном біля батареї купу накиданого одягу, який підняла та побачила вбиту ОСОБА_4 . У зв`язку з побаченим почала кричати «бабу вбили», ОСОБА_7 спочатку щось бубнів, а потім почав втікати, хто його затримав вона не бачила, також не бачила кров в квартирі. Щодо діагнозу ОСОБА_1 повідомила, що про це їй нічого не відомо. Також зазначила, що за день до цих подій бачила біля під`їзду поліцейську машину, біля якої стояли люди в цивільному, згодом довідалась , що він побився з хлопцями, однак деталей їй не відомо;

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала суду, що про події їй відомо в телефонному режимі. 31 січня 2019 року, приблизно о 10-00 ранку їй зателефонувала ОСОБА_16 та просила викликати швидку, оскільки ОСОБА_1 був в неадекватному стані, а його бабусі – ОСОБА_4 ніде не було. Згодом, коли зателефонувала повторно, то довідалась, що ОСОБА_1 вбив її. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 жив із бабусею тривалий час, у них були дуже хороші відносини, однак їй відомо про те, що у нього діагноз шизофренія, з приводу чого він лікувався у Львові. Також зазначила, що їй відомо про те, що ОСОБА_1 різав собі вени та хотів скоїти суїцид. За день до цих подій чула, що він побився з хлопцями.

Крім вищенаведених показів свідків та потерпілого, вина ОСОБА_1 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, також підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 31.01.2019 зареєстровано кримінальне провадження №12019140360000040 за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: за фактом умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.с. 64);

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 31.01.2019 з фото-таблицями та конвертом із цифровим носієм micro SD, марки «Kingston», об`ємом 32 гб із відеозаписом огляду місця події, відповідно до яких зафіксована обстановка на місці вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено труп жінки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився у кімнаті біля вікна із численними колото-різаними ранами у ділянках життєво-важливих органів ( т.2, а.с.65-156) ;

- даними протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 31 січня 2019 року , у відповідності до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано відповідно до ч.1 п.2 ст. 208 КПК України, оскільки сукупність очевидних ознак вказують на те, що він вчинив вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України ( т.2, а.с. 170-171);

- даними протоколу огляду трупа від 31.01.2019, у відповідності до якого огляд проводився у приміщенні Новороздільського моргу, за участю сепіаліста-судово-медичного експерта Радченка С.Г., на огляді знаходився труп жінки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із численними колото-різаними ранами (т.2, а.с. 172-175);

- даними висновку експерта №11/19, у відповідності до якого смерть ОСОБА_4 , 1942 року народження, настала від ножових проникаючих поранень грудної клітки з ушкодженням правого передсердя і легень, що привело до масивного крововиливу у плевральні порожнини і в порожнину серцевої сорочки, смерть настала в межах 12-24 годин до експертизи трупа (т.2, а.с. 177 - 182);

- даними висновків експерта №134/2019-ім та №403/2019, дослідженню яких підлягала група крові ОСОБА_4 , 1942 року народження, та шматки внутрішніх органів (т.2, а.с. 184-187);

- даними висновку експерта №513/2019-т, відповідно до якого у крові ОСОБА_4 1942 року народження, не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів (т.2, а.с. 188);

- даними висновку експерта №22/2019-мк (т.2, а.с.189-192);

- даними висновку судово-психіатричного експерта №29, у відповідності до якого ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом (т.2, а.с. 196-202); даний висновок ставився під сумнів законним представником та захисником ОСОБА_1 з тих підстав, що експерти котрі проводили дослідження ОСОБА_1 , не мали права цього робити, так як не були включені до реєстру експертів, що мали проводити такого роду експертизу, також захист покликався на те, що психічний стан ОСОБА_1 змінився, оскільки він отримував лікування поки тривалий час, а саме понад два роки перебував у лікувальних закладах. На підтвердження суду подано висновок лікаря психіатра та згідно таблиці визначено ризики. Дані документи судом досліджені і судом відмовлено у призначенні повторної судово-психіатричної експертизи. Доказів, які б давали суду підстави вважати клопотання сторони захисту підставним, за період розгляду справи ні захисником, ні законними представниками ОСОБА_1 суду не подано, а тому у суду не виникає сумнівів щодо дослідженого судом висновку.

- даними висновків експертів №271/2019-ім, №103/ 2019ц , №270/2019-ім, №102/2019ц, №269/2019-ім, №106/2019ц, № 265/2019-ім, №107/2019ц. Об`єктами дослідження яких був одяг та кросівки, на яких були виявлені сліди крові, що могли походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі як від трупа ОСОБА_4 , так і від ОСОБА_1 (т.2, а.с.206-209, а.с. 213-215, а.с. 218-222, а.с. 226-228, а.с. 232-235, а.с. 239-241, а.с. 245-248, а.с. 253-255);

- даними висновку експерта №305/2019-ім, відповідно до якого на дослідження було надано зразок крові ОСОБА_1 (т.3 а.с.6-7);

- даними висновку експерта №274/2019-ім, на дослідження якого було надано два марлеві тампони із змивами з правої та лівої рук потерпілої ОСОБА_4 , марлевого тампона із змивами РБК із підлоги коридору поблизу шафи, марлевого тампона із змивами РБК із передньої правої частини раковини з ванної кімнати, марлевого тампона із змивами РБК із нижньої центральної частини раковини з ванної кімнати, марлевого тампона зі змивами РБК із підлоги ванної кімнати, марлевого тампона зі змивами РБК із передньої панелі пральної машинки ванної кімнати , марлевого тампона зі змивами РБК із лівої дверки тумбочки із кімнати кухні (верхній), марлевого тампона зі змивами РБК із лівої дверки тумбочки кімнати кухні (нижній), - які були вилучені на місці події. Згідно висновку експерта, зазначені змиви, які вилучено на місці події містять кров, яка могла належати, як потерпілій ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 (т.3, а.с.11-16);

- даними висновків експертів №272/2019-ім, №268/2019-ім, № 51/2019ц, №36/2019-мк (із фототаблицями) (т.3, а.с. 20-23, а.с.26-29, а.с.35-37, а.с. 44-55);

- даними висновку експерта №10/164 від 13.05.2019, у відповідності до якого досліджувана поверхня ножа містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_4 і зразка букального епітелію ОСОБА_1 (т.3, а.с. 63-77);

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 21 лютого 2019, у відповідності до якого було вилучено: біологічний взірець крові підозрюваного ОСОБА_1 (т.3, а.с. 80)

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 21 лютого 2019, було отримано зразки слідів рук для проведення дактилоскопічної експертизи ОСОБА_1 (т.3, а.с. 82)

- даними постанов про відібрання біологічних зразків у особи для проведення експертизи (т.3 а.с. 83-92)

- даними протоколу слідчого експерименту від 05 лютого 2019 , у відповідності до якого підозрюваний ОСОБА_1 розповів на відеозапис послідовно про обставини, що передували вчиненню злочину та продемонстрував, відтворив всі обставини вбивства своєї бабусі ОСОБА_4 (т.3, а.с. 93-96);

- дослідженими в судовому засіданні відеозаписами слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_1 , який був проведений 05.02.2019.

В своїй сукупності докази є достатніми та взаємопов`язаними між собою.

Відтак, об`єктивно з`ясувавши обставини, підтверджені доказами, що досліджені у процесі судового розгляду і оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №29, у відповідності до якого ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдальної шизофренії, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Зазначений висновок експерта ставився стороною захисту під сумнів, однак при цьому не заперечувався факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним кодексом, перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Статтею 513 КПК України передбачено, що коли буде встановлено, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, постановляє ухвалу про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, із зазначенням яких саме.

За статтею 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 03червня 2005року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" в п. 3 роз`яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам ст. 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Досліджені судом докази та їх оцінка у сукупності, дають підстави прийти до висновку, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, проте вчинив його перебуваючи в стані неосудності, а тому, згідно ст. 19 КК України, він не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності і до нього як до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру.

Визначаючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує обставини вчинення і тяжкість вчиненого діяння, характер і тяжкість захворювання ОСОБА_1 , а також ступінь небезпечності останнього для інших осіб. Разом з тим, характер і тяжкість захворювання неосудної особи можуть бути визначені комісією лікарів при проведенні відповідної судової експертизи. Наявність у провадженні такого висновку для вирішення судом питання про застосування примусових заходів медичного характеру є обов`язковим.

Як уже вище зазначалось, згідно висновку судово-психіатричного експерта №29, ОСОБА_1 потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Визначаючи тип психіатричного закладу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КК України, суд виходить не тільки з психічного стану неосудного (характеру та тяжкості захворювання), а й враховує тяжкість вчиненого ним діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу ОСОБА_1 : паспорт, характеристику з місця проживання, згідно якої ОСОБА_1 характеризується типово, згідно довідок КНП «Новороздільська міська лікарня» на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; вимогу про відсутність судимостей; довідку з місця проживання.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Враховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 у лікарняному закладі та з метою визначення стану його захворювання, суд вважає за необхідне зобов`язати комісію лікарів психіатрів за місцем знаходження останнього провести його огляд та надати висновок, після чого, у разі зміни стану здоров`я, звернутись у суд за місцем знаходження ОСОБА_1 для вирішення питання про зміну застосованого виду режиму утримання.

Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст. ст. 369-372, 503, 512, 513 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ, Миколаївського району Львівської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 115 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом .

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме: до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна психіатрична лікарня №2 Вінницької обласної ради», що знаходиться за адресою: 23222, Вінницька область, Вінницький район, селище Березина, Медмістечко, будинок, 5, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19.04.2021.

Речові докази: вісім ножів, покривало (одіяло), відрізок тканини (ганчірка), вирізку з килима, сім змивів, два фрагменти сухих серветок, три зіскоби зі стіни, 4 відрізи ПЛС зі слідами папілярних ліній, які вилучено при огляді місця події – знищити; куртку, пару кросівок, штани, штани джинсові, картину – остаточно повернути ОСОБА_1 ; футболку, бюстгальтер, труси, зрізи нігтьових пластин з обох рук, змиви з обох рук, сліди пальців рук, взірець крові, вилучені при огляді трупа ОСОБА_4 – знищити; футболку, штани, кальсони, дві шкарпетки, вилучені при затриманні ОСОБА_1 - остаточно повернути ОСОБА_1 ; відібрані у ОСОБА_1 зрізи нігтьових пластин з обох рук, змиви з обох рук, взірець букального епітелію та взірець крові, які передані у камеру зберігання Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області – знищити.

Зобов`язати комісію лікарів-психіатрів лікувального закладу, в якому після набрання ухвалою законної сили, буде перебувати ОСОБА_1 , провести його огляд з метою визначення його психічного стану на момент набрання ухвалою законної сили та звернутись у суд за місцем знаходження ОСОБА_1 для вирішення питання про зміну застосованого виду режиму утримання за наявних на це підстав.

Процесуальні витрати за проведення експертизи віднести на рахунок держави.

На ухвалу протягом тридцяти днів з моменту її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію ухвали вручити прокурору, ОСОБА_1 , його захиснику та потерпілому негайно після її оголошення.

Суддя Павлів В. Р.