Рішення № 95019305, 08.02.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1311/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Берези П., Степанюк Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом адвоката Гандзюлевича Ярослава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) та Головного управління Національної поліції у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Гандзюлевич Ярослав Анатолійович в інтересах ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Свої вимогу обгрунтовує наступним. 14.01.2001 року ст. дізнавачем ВД Личаківського РВ ЛМУ УМВС у Л/о Смук Г.В. було винесено постанову про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження відносно ОСОБА_3 . Розслідуванням було встановлено, що до вчинення вказаного правопорушення причетний ОСОБА_3 . Останній був допитаний в якості обвинуваченого, вину в скоєному злочині не визнав. 02.04.2001 року було складено обвинувальний висновок та направлено кримінальну справу № 142-0031 до Личаківського районного суду м. Львова. 05.04.2001 року кримінальна справа було зареєстрована в Личаківському районному суді м. Львова. Постановою суду від 11.07.2001 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була повернута прокурору Личаківського районному м. Львова на додаткове розслідування. Після цього кримінальна справа до Личаківського районного суду не поверталась. 29.10.2018 року в Личаківський ВП ГУНП у Львівській області з Прокуратури №1 м. Львова надійшли матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_3 .. Того ж дня слідчим Тимкович Г.В. було внесено відомості до ЄРДР №12018140040002941. 09 квітня 2019 року старшим слідчим СВ Личаківського відділу поліції ГУ Національної України у Львівській області Тимкович Г.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12018140040002941. Зазначає, що у зв`язку з незаконними діями працівників органів досудового слідства та прокуратури ОСОБА_3 було позбавлено права та можливості займатися роботою та заробляти гроші звичайним йому способом. Вважає, що репутація ОСОБА_3 була зруйнована, адже на протязі багатьох років його родичі та друзі вважали, що він скоїв злочин.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 14.02.2021 року відкрито провадження у справі.

17.03.2020 року від Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

21.07.2020 року від Головного управління національної поліції у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

28.09.2020 року ухвалою Галицького районного суду м.Львова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засідання повністю підтримав позов. Просив такий задовоолити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання заперечив проти задоволення данного позову. З підстав наведених у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився. Належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Судом встановлено, що 02.04.2001 року було складено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_3 та направлено кримінальну справу до Личаківського районного суду м. Львова. Постановою суду від 11.07.2001 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була повернута прокурору Личаківського районному м. Львова на додаткове розслідування. Постановою старшого слідчого СВ Личаківського відділу поліції ГУ Національної поліції України у Львівській області Тимкович Г.В. закрито провадження у кримінальному провадженні №12018140040002941 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення

Відповідно до ст. 23 ЦК України, п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ч. 2 ст. 23 ЦК України). При визначенні відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вивчивши постанову про закриття кримінального провадження суд з`ясував, що хоча в резолютивній частині і зазначено про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю кримінального правопорушення - по суті кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито з інших, нереабілітуючих підстав. Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 09.04.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 вчинив інкримінований йому злочин. Проте зважаючи на те, що з моменту злочину минуло багато часу, суспільна небезпека вчиненного злочину істотно зменшилась. Тривалою законослухняною поведінкою ОСОБА_3 після вчинення злочину демонструє своє виправлення. Саме тому слідчий прийшов до висновку про відсутність в його діях кримінального правопорушення.

Суд в межах даної цивільної справи не має повноважень давати оцінку постанови слідчого в частині можливості закрити кримінальне провадження з вищезазначених підстав з одночасним зазначенням про відсутність складу кримінального правопорушення. На думку суду, ця постанова слідчого свідчить про те, що кримінальна справа відносно ОСОБА_3 закрита не через те, що він не вчиняв кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) та Головного управління Національної поліції у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 18.02.2021 р.

Суддя В.Є.Радченко