Ухвала суду № 95019082, 16.02.2021, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 310/8302/19

Провадження № 1-кп/329/9/2021

Ухвала

Іменем України

16 лютого 2021 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого судді Ломейка В.В.,

суддів Богослова А.В., Покопцевої Д.О.

при секретарі Богдан І.І.

за участю прокурора Головкіна В.А.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників Лебєдєва О.В.

Паскала П.М.

Махно К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130002009 від 23 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України,

Встановила:

В провадженні Чернігівського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки на даний час строк перебування обвинувачених під вартою закінчується, у зв`язку з чим виникла необхідність у вирішенні питання щодо доцільності його продовження. Вважає, що відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України – можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України – може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх належну процесуальну поведінку та не убезпечить від реалізації обвинуваченими наведених у клопотанні ризиків.

Представник потерпілої адвокат Соботюк В.А. надав заяву про розгляд кримінального провадження за його та потерпілої відсутності.

Захисники обвинувачених Лебєдєв О.В., Паскал П.М. та Махно К.І. проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим заперечували та просили застосувати підзахисним більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників.

Представник служби у справах дітей Сосницька О.М. надала заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Під час досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду від 27 липня 2019 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 23.10.2019р. та ухвалами Чернігівського районного суду Запорізької області від 18.12.2019р., 14.02.2020р., 10.04.2020р. 03.06.2020р., 28.07.2020р., 16.09.2020р., 03.11.2020р. та 23.12.2020р. неодноразово продовжувався.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується складеним обвинувальним актом, який надійшов до суду і в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються.

Колегія суддів, перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, встановила, що заявлені ризики не відпали, об`єктивно існують і для їх запобігання обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується наступним: п.1 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років. ОСОБА_1 ніде не працює, стійких соціальних зв`язків не має. Таким чином, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі ОСОБА_1 зможе безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду;

п.3 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що у зв`язку із заміною судді у складі суду, судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато спочатку і перебуваючи на свободі ОСОБА_1 зможе незаконно впливати на свідків, які будуть допитані в судовому засіданні повторно;

п.5 ч.1 ст. 177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується наступним: п.1 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років. ОСОБА_2 ніде не працює, не навчається. Таким чином, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі ОСОБА_2 зможе безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду;

п.3 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що у зв`язку із заміною судді у складі суду, судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато спочатку, перебуваючи на свободі ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на свідків, які будуть допитані в судовому засіданні повторно;

п.5 ч.1 ст. 177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 , будучи особою, неодноразово судимою, на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти злочини.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Наявність вказаних ризиків підтверджується наступним: п.1 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик переховуватися від суду, підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років. ОСОБА_3 ніде не працює, стійких соціальних зв`язків не має. Таким чином, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, ОСОБА_3 зможе безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду;

п.3 ч.1 ст. 177 КПК України – ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що у зв`язку із заміною судді у складі суду, судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато спочатку, перебуваючи на свободі ОСОБА_4 зможе незаконно впливати на свідків, які будуть допитані в судовому засіданні повторно.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як всі інші міри запобіжного заходу не зможуть унеможливлювати реалізацію вищевказаних ризиків.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 17 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 17 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 17 квітня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 17 лютого 2021 року о 16 год. 00 хв.

Головуючий суддя В.В. Ломейко

Судді А.В. Богослов

Д.О.Покопцева