Рішення № 95018958, 18.02.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/6/21

Провадження № 2/327/22/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2021 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання – Захаренко А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

25.12.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із наведеним вище позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначав наступне.

15.04.2014 року АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, уклали договір № б/н (далі - Договір), згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 2 500, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік (в подальшому відсотки змінювались згідно до умов кредитування) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (09/21).

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у цій заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, водночас останній порушив умови Договору, внаслідок чого має прострочену заборгованість станом на 26.10.2020 року на загальну суму 13 231, 02 грн., яка склалася з простроченого тіла кредиту – 8 804, 14 грн., прострочених відсотків за користування кредитом – 3 180, 08 грн., та відсотків нарахованих згідно до п. 2.1.1.2.12 Умов на Правил надання банківських послуг і ст. 625 ЦК України – 1 246, 80 грн.

ОСОБА_1 в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, а тому АТ КБ «ПриватБанк» був змушений звернутися до суду із вищевказаним позовом.

Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 13 231, 02 грн., а також суму понесених судових витрат у розмірі 2 102, 00 грн.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 14.01.2021 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 год. 00 хв. 01.02.2021 року (а.с. 61). В подальшому розгляд справи було відкладено на 08 год. 00 хв. 18.02.2021 року (а.с. 68).

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, повідомивши, зокрема про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі за наявності для цього правових підстав (а.с. 8, 69, 70).

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки, які були направленні останньому за зареєстрованим місцем проживання, повернулись до суду без вручення адресату із поміткою поштового відділення на конверті «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 65-66, 100-101).

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З огляду на вказані норми закону, ОСОБА_1 , вважається таким, що був сповіщений про час, дату і місце розгляду справи. Відзив не подав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

15.04.2014 року АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, уклали договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2 500, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43, 2 % на рік (в подальшому відсотки змінювались) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки – останній день вересня 2021 року (а.с. 15, 16, 17).

При цьому в анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його заповнення та погоджується з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту банку та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами до них на сайті банку «www. рb.ua.») (а.с. 17).

На підтвердження укладення даного кредитного договору позивач додав до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором та виходячи з позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 13 231, 02 грн., яка склалася з простроченого тіла кредиту – 8 804, 14 грн., прострочених відсотків за користування кредитом – 3 180, 08 грн., та відсотків нарахованих згідно п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг і ст. 625 ЦК України – 1 246, 80 грн. (а.с. 10-12, 13-14).

Суд погоджується з позовними вимогами банку стосовно наявності у ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді простроченого тіла кредиту в розмірі 8 804, 14 грн., а тому вважає, що позов в цій частині слід задовольнити.

Водночас стосовно позовних вимог банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 3 180, 08 грн., та відсотків нарахованих згідно п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг і ст. 625 ЦК України в розмірі 1 246, 80 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків конструкцію договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Водночас у анкеті – заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15 квітня 2014 року, процентна ставка за користування кредитом в розмірі 43,2 % на рік не зазначена, як то і проценти за порушення зобов`язань за вказаним договором, в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4 % на рік.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, а саме заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами та проценти за порушень зобов`язань за вказаним договором в порядку ст. 625 ЦК України.

АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 квітня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід`ємні частини спірного договору.

Водночас позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та процентів в порядку ст. 625 ЦК України, у тому числі у розмірах, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 квітня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та відсотків за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 квітня 2014 року шляхом підписання анкети - заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та процентів за порушення зобов`язань, в порядку ст. 625 ЦК України (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині наявності у відповідача заборгованості за відсотками в порядку ст. 625 ЦК України посилався у позовній заяві на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84, 0% - для картки «Універсальна голд».

Із розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви, вбачається, що банк розпочав нараховувати відсотки згідно ст. 625 ЦК України з 01 січня 2020 року за процентною ставкою 86,4 % (а.с. 12).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та Правилах надання банківських послуг (86,4%).

Проте, як вже зазначалось, Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилався позивач, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 15 квітня 2014 року.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.04.2014 року у розмірі 8 804, 14 грн., яка склалася з простроченого тіла кредиту – 8 804, 14 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 в сумі виходячи з розрахунку: (8 804, 14 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 2 102, 00 грн. (розмір судових витрат) / 13 231, 02 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 398, 70 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 44, 76, 81, 131, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 «Д», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 15.04.2014 року у розмірі 8 804, 14 грн., яка склалася з простроченого тіла кредиту, а також суму понесених судових витрат в розмірі 1 398, 70 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, – Розівським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська