Вирок № 95018693, 18.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.02.2021

Справа № 937/9296/20

1-кп/937/541/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Сметаніної А.В.,

за участю секретаря – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12020080140002698 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Якимівка, Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, працюючого керівником відділення «Нова пошта» в смт. Якимівка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора – Капліної К.О.,

представника потерпілого – адвоката Алексеєнка В.П.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Каталіна В.В.,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля автомобіля марки «ВМW-525», в кузові синього кольору, р/н НОМЕР_1 , який був припаркований на території розташування будинку №19 по вулиці Ярослава Мудрого в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше сховище, керуючись корисливими мотивами, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 не зачинив належний йому вищезазначений автомобіль, а також скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, відчинив двері автомобіля з боку водійського сидіння, тим самим проник у його салон, що є іншим сховищем. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше сховище, з поверхні коробки перемикання швидкостей, розташованої між передніми пасажирським та водійським сидіннями, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_2 гаманець зі шкіри, чорного кольору, який не представляє для останнього матеріальної цінності, в якому знаходилось наступне майно: грошові кошти в сумі 1480 гривень; паспорт громадянина України, виданого на ім`я потерпілого; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків, виданого на ім`я потерпілого; посвідчення члена Федерації бодібілдингу України (UFBB), виданого ім`я потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1480 гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що 21.11.2020 року біля 12.00 годин він збирався із товаришем у кафе «Чао – какао». Товариш не прийшов, у зв`язку із чим він вирішив піти до нього додому. По дорозі він побачив, що з автомобіля «ВМW-525» вийшов чоловік та не зачинив за собою двері авто. Він заліз у машину та викрав звідти гаманець, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1480 гривень, паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер та посвідчення члена Федерації бодібілдингу України (UFBB) на ім`я потерпілого. Грошові кошти він витратив у той же день. Наступного дня він самостійно пішов до поліції, все розповів, документи повернув працівникам поліції, а пізніше повернув грошові кошти потерпілому. Що спонукало його вчинити такі дії пояснити не може. В скоєному розкаюється.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся у скоєному, не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувались.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиросердно розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдану шкоду - повернув потерпілому майно та грошові кошти, потерпілий до обвинуваченого не має претензій ні матеріального, ні морального характеру, що визнається судом обставинами, що пом`якшують його покарання.

Також, суд враховує те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації, проживання та роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння, його обставини та наслідки, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, думку представника потерпілого, який просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті з застосування ст. 75 КК України, а також, той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд прийшов до висновків, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК України.

Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- гаманець зі шкіри, чорного кольору, паспорт громадянина України, виданого на ім`я потерпілого ОСОБА_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків, виданого на ім`я потерпілого ОСОБА_2 , посвідчення члена Федерації бодібілдингу України (UFBB), виданого ім`я потерпілого ОСОБА_2 , які згідно постанови про визнання речових доказів від 10.12.2020 року передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – повернути законному власнику ОСОБА_2 ;

- мікрочастки з переднього пасажирського сидіння, які поміщено до паперового конверту, змив на марлевий тампон та контроль до нього, які згідно постанови про визнання речових доказів від 10.12.2020 року зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В.Сметаніна