Ухвала суду № 95018682, 16.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.02.2021

Справа № 320/86/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого суді - Редько О.В.,

за участі секретаря – Колеснікової Л.В.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвоката Савон В.В., Ігнатова Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019080140000522 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019080140000522 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22.02.2021 року включно.

Під час проведення судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки не вбачає підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м`який. Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, судимості за які не зняті у встановленому законом порядку, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Крім того, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відсутність стійких соціальних зв`язків, постійного місця роботи свідчить про можливість обвинуваченого без перешкод залишити своє місце проживання. Таким чином, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає, особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Савон В.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та просив суд обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що нових ризиків стороною обвинувачення за час розгляду справи не виявлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Інші учасники справи щодо можливості задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою поклались на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 331 КПК України продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1). наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2). наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3). недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цією статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зникли і не зменшились.

Крім того, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки за більш м`якими запобіжними заходами обвинувачений зобов`язуються не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, однак, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, не має роботи, а отже і постійного джерела доходу, а також, враховуючи, інші вищенаведені обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватись від суду, особи, які заслуговують на довіру та можуть поручатися за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів.

Також, на теперішній час кримінальне провадження по суті не розглянуто, а закінчити розгляд кримінального провадження до спливу дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою неможливо.

Оскільки по справі слід провести судовий розгляд, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 183, 194, 331 КПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 17.04.2021 включно.

Копію ухвали направити учасникам кримінального провадження для відома та в СІЗО №10 – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: О.В. Редько