Ухвала суду № 95015983, 19.02.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 4 Справа № 308/6686/20

Провадження №1-кп/303/283/21

Номер рядка статистичного звіту 246

Ухвала

19 лютого 2021 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі колегії :

головуючої судді Маргитич О.І.

суддів Котубей І.І.

Морозова Н.Л.

секретар Білак Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві клопотання прокурора Запольського Д.Є. про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні стосовно

Той ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Еміноню Туреччини, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина Туреччини, раніше не судимого,

- обвинуваченого за частиною 2 статті 15 - частини 3 статті 305, частиною 3 статті 307 КК України,-

з участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора Запольського Д.Є.

захисника Горват І.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

перекладача Кулеша В.С.

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2020 року до суду надійшов обвинувальний акт стосовно Той ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 307 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019070000000106 від 29 листопада 2019 року.

28 грудня 2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 24 лютого 2021 року включно.

17 лютого 2021 року прокурор подав клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 строком на 60 днів. У подальшому здійснив уточнення щодо заявлених вимог- просив саме продовжити строк тримання під вартою, мотивуючи тим, що наразі обвинуваченому обрано запобіжний захід на підставі ухвали суду на стадії підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні прокурор Запольсський Д.Є. клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому мотивував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вченні особливо тяжких кримінальних парвопорушень, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення..

Мотивує свої доводи тим, що в ході досудового розслідування встановлено ряд обставин, які дають підстави вважати що Той ОСОБА_3 організував вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, встановлено, що обвинувачений особисто вчиняв дії на всіх етапах підготовки та вчинення злочину. Той ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних

2 із 4

правопорушень передбачених частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 305 КК України, санкція останньої передбачає позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог статті 12 КК України є особливо тяжким злочинами. Зазначив, що згідно отриманої в ході досудового розслідування інформації компетентних органів Туреччини, Той ОСОБА_3 перебуває у національному розшуку Туреччини, за вчинення тяжкого злочину. Також, під час досудового розслідування встановлено, що перебуваючи на волі обвинувачений вживав заходи, направлені на знищення, приховання або спотворення речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Прокурор, покликається на те, що вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК Укаїни, а саме, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може переховується від суду розуміючи невідворотність покарання за вчинений ним особливо тяжкий злочин, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, прокурор просив задоволити клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , громадянина Туреччини. У разі , якщо суд дійде висновку щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді застави просив визначити таку в розмірі 100 000 000 гривень

Обвинувачений та його захисник Горват І.І. заперечили проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ствердив, що його підзахисний незаконно перебуває під вартою, вказуючи на порушення під час його затримання 28 лютого 2020 року. Крім того стороною обвинувачення на надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо ризиків визначених в клопотанні.

З урахуванням наведеного та відсутності будь-яких законних підстав довготривалого перебування під вартою обвинуваченого просив застосувати до останнього цілодобовий домашній арешт за фактичним місце проживання з визначенням застави.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши наданий суду обвинувальний акт, суд приходить до наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також, суд ураховує вимоги статі 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які визначено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Свідки у даному кримінальному провадженні на стадії судового розгляду не допитані.

Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних

3 із 4

обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Слід зазначити, що при вирішенні питання стосовно продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків передбачених пунктами 1,3,4,5 частини 1 статті 177 КПК України, на які покликався прокурор в обґрунтуванні клопотання про обрання запобіжного заходу на стадії підготовчого судового засідання, а саме ризиків можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні або продовженні дії запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість можливого вироку є елементом, який має бути прийнятим до уваги при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно, необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватися з виключної абстрактної точки зору та лише з точки зору тяжкості злочину (рішення у справі «Мамедов проти Росії»).

Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, суд враховує суворість можливого призначеного покарання, тільки при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно. Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може оцінюватися з виключно з точки зору тяжкості злочину. Тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства.

Відтак, слід прийти до переконання що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Щодо позиції сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як домашній арешт з визначенням розміру застави, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими. Крім того, діючою нормою статті 176 КПК України не передбачено такий вид запобіжного заходу як домашній арешт з визначенням розміру застави.

Таким чином, колегія судді приходить до переконання що на даний час ризики, які служили підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому строк її тримання під вартою доцільно продовжити на 60 діб.

Керуючись ст.ст. 27, 314- 317, 331 КПК України, колегія суддів,

4 із 4

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 – задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Еміноню Туреччини, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина Туреччини на 60 (шістдесят) діб - по 19 квітня 2021 року включно, без застосування застави.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуюча О.І. Маргитич

Судді: Н.Л. Морозова

І.І. Котубей