Рішення № 95014379, 08.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15221/20

Провадження № 2/127/2362/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Пророк О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Прокуратури Вінницької області – Клименка Д.С.,

представника співвідповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області – Господарець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позову вказано, що Лівобережним ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області за заявою ОСОБА_1 за фактом втручання громадянки ОСОБА_3 у його приватне життя 05.04.2017 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020020001110 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

Під час досудового розслідування відповідно до ст. 128 КПК України 15.05.2018 року позивач долучив до кримінального провадження № 12017020020001110 цивільний позов про стягнення з винних осіб заподіяної злочином моральної шкоди в розмірі 150 000, 00 гривень.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами, повідомленнями та клопотаннями за фактом агресивної та неадекватної поведінки ОСОБА_3 , а також щодо неналежного розслідування кримінального провадження №12017020020001110. Однак, особи, які здійснювали незаконне втручання у приватне життя ОСОБА_1 , до цього часу не притягнуті до кримінальної відповідальності та внаслідок бездіяльності правоохоронних органів, відчуваючи свою безкарність, продовжують здійснювати протиправні дії.

Розслідування кримінального провадження №12017020020001110 СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області. Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області за неналежного процесуального керівництва Вінницької місцевої прокуратури не проводиться та навмисно затягується, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності не притягуються, клопотання позивача щодо проведення слідчих та розшукових дій не виконуються та ігноруються.

Кримінальне провадження неодноразово незаконно закривалось слідчими Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області та Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області. У зв`язку з незаконними діями службових осіб Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області. Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області та Вінницької місцевої прокуратури скарги позивача на їх бездіяльність, на незаконні дії та щодо скасування постанов слідчих були задоволені судом. Натомість, в ухвалах слідчих суддів детально описані всі порушення кримінального процесуального законодавства органами досудового слідства та прокуратури.

У той же час, не дивлячись на неодноразові звернення до Вінницької місцевої прокуратури, прокуратури Вінницької області щодо протиправних дій слідчих Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області та Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області під час досудового розслідування кримінального провадження №12017020020001110 прокуратурою не вжито жодних заходів на усунення вказаних порушень та не проведено належної перевірки звернень позивача.

У зв`язку з неналежним розслідуванням кримінального провадження № 12017020020001110 обвинувальний акт щодо осіб, які здійснювали незаконне втручання у приватне життя позивача, не скерований до суду, внаслідок чого моральна шкода в розмірі 150 000,00 гр. не відшкодована.

Крім того, у зв`язку з протиправними діями службових осіб ГУНП у Вінницькій області, територіальним управлінням Державного бюро розслідування в м. Хмельницькому проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №42019020000000003 від 08.01.2019 року за ч.2 ст.350, ч.2 ст. 364, ст. 380, ч.2 ст. 382 КК України.

Внаслідок протиправних дій службових осіб Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області та Вінницької місцевої прокуратури, у зв`язку з неналежним розслідуванням кримінального провадження № 212017020020001110 від 05.04.2017 року позивачу заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150 000, 00 гривень за спричинену йому моральну шкоду, які він міг би реально отримати у випадку належного виконання вказаними службовими особами своїх посадових обов`язків під час розслідування цього кримінального провадження.

Крім того, внаслідок протиправних дій службових осіб Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області та Вінницької місцевої прокуратури у зв`язку з неналежним розслідуванням кримінального провадження № 12017020020001110 від 05.04.2017 року позивачу завдано значної моральної шкоди. Він і його сім`я знаходяться в стані безсилля перед чиновницьким самоуправством, душевного дискомфорту, тривоги, невпевненості, матеріальних ускладнень. Глибина переживань, яких він зазнав, не піддаються точному виміру.

Заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з неналежним розслідуванням кримінального провадження № 12017020020001110 від 05.04.2017 року з урахуванням принципу розумності та справедливості, він оцінює в сумі 100 000, 00 гривень.

Вище викладене й стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року по справі призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

12.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від прокурора прокуратури Вінницької області, з якого вбачається, що Прокуратура області заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження за № 12017020020001110 до Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 , який просив прийняти міри до гр. ОСОБА_3 , яка втручається у його приватне життя.

Вказані відомості 05.04.2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

За результатами здійснення досудового розслідування слідчим 23.12.2019 прийнято рішення про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

Разом з тим, 15.06.2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області вказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована та досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває.

Скасування постанови про закриття кримінального провадження вмотивовано невиконанням органами досудового слідства ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.2018 року про розгляд клопотання від 26.02.2018 року по факту незаконного збору та використання конфіденційної інформації та прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 упущена вигода (матеріальні збитки) завдані останньому обґрунтовуються недоотриманою у порядку кримінального судочинства (у порядку ст.ст.128, 129 КПК України) моральної шкоди у розмірі 150 000, 00 гривень.

В свою чергу, позивачем підміняються поняття «моральної» (ст. 1167 ЦК України) та «матеріальної шкоди» (ст. 1166 ЦК України), що свідчить про необґрунтованість позовної заяви в частині стягнення матеріальної шкоди.

Будь-яких доказів на підтвердження факту понесення матеріальних витрат, у тому числі документальних доказів, позивачем до позовної заяви не долучено.

Більш того, позивачем не наводиться будь-яких доказів вини органів прокуратури у заподіянні йому матеріальної шкоди у зазначеному розмірі.

Як вказано ОСОБА_1 у позовній заяві моральна шкода завдана останньому тривалим досудовим розслідуванням «не піддається точному виміру».

Таким чином, позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт наявності в рішеннях посадових осіб прокуратури області необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а тому заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений в позовній заяві, не підтверджений належними та допустимими доказами, також відсутнє обґрунтування ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди саме у визначеному позивачем розмірі.

Слід зауважити, що скасування Вінницьким міським судом Вінницької області постанови про закриття кримінального провадження з процесуальних підстав також не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Прокуратурою Вінницької області процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019020000000003 від 08.01.2019 року за ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 364, ст. 380, ч. 2 ст. 382 КК України не здійснюється.

Враховуючи вище викладене, прокурор Прокуратури Вінницької області просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог та недоведеністю їх належними та допустимими доказами.

17.08.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив Прокуратури Вінницької області, відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позовну заяву необґрунтований та аргументував мотивами, викладеними в позовній заяві.

19.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з якого вбачається, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

05.04.2017 року Лівобережним ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 відносно неправомірних дій ОСОБА_3 , а саме втручання у його приватне життя. За даною заявою відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020020001110 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України - порушення недоторканості приватного життя.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення самого досудового розслідування кримінальних проваджень проводиться відповідно до норм КПК України.

У позовній заяві позивач зазначає, що розслідування кримінального провадження № 12017020020001110 за неналежного процесуального керівництва, не проводиться та навмисно затягується, клопотання щодо проведення слідчих дій не виконуються та ігноруються, що не відповідає дійсності. Оскільки всі подані клопотання ОСОБА_1 слідчим були розглянуті та винесені відповідні постанови. Неодноразово ОСОБА_1 подавались ідентичні клопотання, на які були слідчим винесені постанови про відмову в задоволені клопотання, як наприклад клопотання про забезпечення безпеки ОСОБА_1 та застосування примусових заходів медичного характеру, які останній, керуючись ст. 303 КПК України оскаржував у судовому порядку, на що суд виніс рішення про відмову у задоволенні скарги. На інші оскаржувані постанови слідчого про часткове задоволення або відмову в задоволенні клопотання суд виніс ухвали про зобов`язання слідчого до повторного розгляду клопотань та винесення обґрунтованого рішення. Всі ухвали Вінницького міського суду були виконані, клопотання ОСОБА_1 розглянуті та прийняті відповідні рішення.

Так, як позивач у своїй заяві заявляє про затягування досудового розслідування, слід зазначити, що ст. 28 КПК України, передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відшкодування шкоди, завданої незаконним діями чи бездіяльністю, на що посилається позивач як на підставу заподіяння йому шкоди, регулюється ч.ч.1-4 ст. 1176 ЦК України.

Позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надано до матеріалів справи рішення уповноваженого органу, що підтверджує незаконність дій відповідачів.

Окрім того, факт наявності у позивача моральної шкоди залишається не доведеним, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази її завдання.

Саме тому, факт душевних страждань має бути доведений в суді належними засобами доказування і доказування цих обставин покладається на особу, яка про це зазначає.

Також залишається не зрозумілим вимога позивача на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150 000 грн.

Позивачем не було наведено доказів ні щодо можливого отримання ним доходу в період досудового розслідування, ні щодо наявних збитків у вигляді упущеної вигоди, ні причинного зв`язку між діями органів досудового розслідування та прокуратури з отриманими збитками.

Крім того, ОСОБА_1 в позовній заяві не конкретизовано, які саме дії були вчиненні працівниками поліції, а саме: Лівобережного ВП та Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області відносно нього.

З огляду на викладене, підстав для задоволення цивільного позову немає.

25.08.2020 року до суду надійшли заперечення Прокуратури Вінницької області на відповідь на відзив, які аргументовані тим, що обставини, на які посилається позивач, не стосуються даного цивільного позову.

26.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Державної казначейської служби України, з якого вбачається, що вимоги позовної заяви ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України не визнає та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

У своїй позовні заяві ОСОБА_1 вказує, що завдана йому моральна шкода полягає у тому, що він і його сім`я знаходиться в стані безсилля перед чиновницьким самоуправством, зазнає душевного дискомфорту, тривоги, невпевненості, матеріальних ускладнень, що кримінальне провадження № 12017020020001110 працівниками СВ Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, СВ Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області розслідують поверхнево та упереджено, навмисно затягується час, для того, щоб особа уникнула кримінальної відповідальності, в зв`язку із чим, приймаючи до уваги ту обставину, що працівники поліції повинні виконувати Закони України та Конституцію.

При цьому, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на думку позивача, у нього виникло на підставі ст. 1166 та ст. 1167 Цивільного Кодексу України.

Позивачем не наведено жодної із підстав, які б надавали йому право на відшкодування моральної шкоди. Будь-яких об`єктивних доказів заподіяння позивачу моральних страждань та пов`язаних із цим інших негативних наслідків позивач не надає. Не зазначені також фактичні обставини, які слід вважати ознаками отриманої моральної шкоди, що підлягають дослідженню судом.

Наведене у позовній заяві позивача обґрунтування моральної шкоди носить суто декларативний характер та не містить жодного факту, чим підтверджується заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру та в чому він полягає.

Крім того, звертаючись із позовною заявою до суду, ОСОБА_1 стверджує про те, що бездіяльністю працівників національної поліції йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 100000,00 грн.

Однак, вказуючи про завдання йому моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., позивач не наводить жодного обґрунтування та розрахунку, яким він керувався приходячи до висновку, що йому у відшкодування моральної шкоди належить стягнути з Державного бюджету України 100000,00 грн.

Крім того, вимога щодо стягнення з Казначейства упущеної вигоди в розмірі 150 000 грн. зазначеної позивачем, є безпідставною та не обґрунтованою.

В своїй позовній заяві зазначає, що розмір упущеної вигоди позивачем визначено з розміру моральної шкоди, яку особа могла отримати, якщо б органи досудового розслідування проводили б належне розслідування та скерували б обвинувальний акт до суду, однак жодним нормативно-правовим актом дійсним на території України, не визначено, що моральна шкода завдана особі та яка підлягає стягненню є доходом.

У зв`язку з чим, зазначене ототожнення позивачем моральної шкоди, яку він мав би стягнути з іншої особи, яку він вважає винною у вчиненні щодо нього кримінального правопорушення, з упущеною вигодою є хибним та необґрунтованим.

27.08.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позовну заяву необґрунтований та аргументував мотивами, викладеними в позовній заяві.

Також, 04.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позовну заяву необґрунтований та аргументував мотивами, викладеними в позовній заяві.

09.09.2020 року до суду надійшли заперечення Державної казначейської служби України на відповідь на відзив, які аргументовані тим, що обставини, на які посилається позивач, не стосуються даного цивільного позову.

Ухвалою суду від. 07.08.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 17.08.2020 рокувідмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.

Ухвалами суду від 19.08.2020 року у задоволенні заяви позивача про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Жмудя О.О. в цивільній справі № 127/15221/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури відмовлено.

Ухвалою суду від. 02.09.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жмудя О.О. відмовлено.

Ухвалою суду від. 20.10.2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.

Ухвалою суду від. 11.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Представники відповідачів проти позову заперечили, посилаючись на обставини, зазначені у відзивах.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до ч .2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду виникає у випадках передбачених Законом.

Згідно із ч. 7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється Законом.

Крім того, частиною 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, до Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 , який просив прийняти міри до гр. ОСОБА_3 , яка втручається у його приватне життя.

Вказані відомості 05.04.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

За результатами здійснення досудового розслідування слідчим 23.12.2019 року прийнято рішення про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

15.06.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області вказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована та досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває. (справа № 127/10706/20, провадження № 1-кс/127/4801/20).

Скасування постанови про закриття кримінального провадження вмотивовано невиконанням органами досудового слідства ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.2018 року про розгляд клопотання від 26.02.2018 року по факту незаконного збору та використання конфіденційної інформації та прийняття відповідного процесуального тішення з наведених підстав.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 упущена вигода (матеріальні збитки), завдані останньому обґрунтовуються недоотриманою у порядку кримінального судочинства (у порядку ст.ст.128, 129 КПК України) моральної шкоди у розмірі 150 000,00 гривень.

В свою чергу, позивачем підміняються поняття «моральної» (ст. 1167 ЦК України) та «матеріальної шкоди» (ст. 1166 ЦК України).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи — наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач зазначає, що розмір упущеної вигоди позивачем визначено з розміру моральної шкоди, яку особа могла отримати, якщо б органи досудового розслідування проводили належне розслідування та скерували б обвинувальний акт до суду, однак суд вважає, що моральна шкода завдана особі та яка підлягає стягненню не є доходом.

Позивачем не наведено жодних доказів ні щодо можливого отримання ним доходу в період досудового розслідування, ні щодо наявних збитків у вигляді упущеної вигоди, ні причинного зв`язку між діями органів досудового розслідування та прокуратури з отриманими збитками.

Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюються положення ст.22 ЦК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказано, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або які мають інше юридичне, значення для вирішення справи і підлягають зстановленню при ухваленні рішення (п. 26).

Будь-яких доказів на підтвердження факту понесення матеріальних витрат, позивачем суду не надано.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації.

Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

За змістом ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Водночас Верховний Суд у постанові від 31.07.2020 по справі № 686/22133/18 дійшов висновку, що витрати власного часу та зусилля позивача на складання скарги, її подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування і не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Слід зауважити, що скасування Вінницьким міським судом Вінницької області постанови про закриття кримінального провадження з процесуальних підстав не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 29.11.2019 по справі № 462/6400/18 зроблено висновки, що сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує незаконність дій відповідача, оскільки постанова скасована з процесуальних підстав.

Надані позивачем ухвали Вінницького міського суду Вінницької області, якими скасовані постанови слідчих про закриття кримінальних проваджень, зобов`язано вжити заходів щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зобов`язано розглянути клопотання ОСОБА_1 і т. п., не є доказами протиправної поведінки відповідачів.

Реалізація позивачем свого права на оскарження дій чи бездіяльності слідчих під час досудового розслідування в порядку ст.ст. 303-308 КПК України не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позивачем в установленому порядку не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу щодо наявності неправомірної поведінки відповідачів та спричиненої моральної шкоди, причино-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну моральну шкоду та вказує про відсутність підстав для її відшкодування та стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Прокуратура Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909, місцезнаходження: м. Вінниця вул. Монастриська, 33.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10.

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Повний текст рішення складено 18.02.2021 року.

Суддя О.О. Жмудь