Рішення № 95012762, 08.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/24007/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.

секретар судового засідання: Хабеця О.О.,

справа № 752/24007/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач 1: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач 2: Держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора

відповідач 3: Держава Україна в особі Національної поліції України

відповідач 4: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином,-

представник відповідача 1: ОСОБА_2 ,

представник відповідача 2: ОСОБА_3 ,

представник відповідача 3: ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року з Голосіївського районного суду м. Києва до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана цивільна справа за підсудністю.

Звертаючись до суду із позовом до відповідачів позивач просив стягнути з Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, на свою користь 3 683 628 грн матеріальної шкоди, 820 394 грн - три проценти річних та 4 191 546 грн збитків заподіяних індексом інфляції.

Свої вимоги обґрунтував тим, що у 2011 році громадянка ОСОБА_5 шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами в сумі 130 000 доларів США, в зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою. На підставі його заяви, 31.07.2012 року слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві було винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та справу прийнято до провадження. Кримінальному провадженню присвоєно номер 12012110080000361 та постановою від 19.09.2012 року його (позивача) визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Зазначив також, що ОСОБА_5 так само скоїла злочин відносно інших осіб, заволодівши їх коштами. За вказаним фактом також було відкрито кримінальне провадження та присвоєно йому №12012110030000311.

Листом Святошинського районного управління в м. Києві ГУ МВС України повідомлено, що обидва кримінальні провадження планується направити до суду в січні 2014 року. Аналогічне повідомлення (відносно свого провадження) він отримав і від прокуратури.

Разом з тим, до суду потрапило тільки кримінальне провадження №12012110030000311. Апеляційним судом Київської області від 10.11.2014 р. відносно ОСОБА_6 ухвалено обвинувальний вирок.

Кримінальне провадження №12012110080000361, де він є потерпілим, досі не направлено до суду, слідство триває. Зауважив також, що це кримінальне провадження кілька разів закривалось постановами слідчого, які згодом скасовувались в судовому та позасудовому порядку. Проте наразі вироку відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні немає, хоча обставини скоєння злочину повністю ідентичні з обставинами у кримінальному провадженні №12012110030000311.

Вважає, що бездіяльністю держави, в особі її правоохоронних органів, йому нанесено шкоду, яку він просить відшкодувати за рахунок державного бюджету.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду. Запропоновано відповідачам не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї надіслати відзив на позовну заяву.

22.10.2019 року від відповідача - Офісу Генерального прокурора надійшов відзив, в якому позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у ньому. Також зазначено, що судовий розгляд - підготовче судове засідання у кримінальному провадження відносно ОСОБА_5 триває. Позивач, не посилаючись на конкретну норму закону просить стягнути заподіяні йому злочинними діями ОСОБА_5 матеріальні збитки з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, стверджуючи при цьому, зокрема, що матеріальну шкоду йому завдано внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати ту шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. В даному випадку відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК України. Крім того, зазначено, що позивачем не зазначено, якими саме діями Офісу Генерального прокурора йому завдано матеріальної шкоди. Отже, в даному випадку Офіс Генерального прокурора є неналежним відповідачем у справі.

24.10.2019 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, в якому заперечуються позовні вимоги. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, казначейство відповідно до покладених на нього завдань управляє наявними фінансовими ресурсами, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс і печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки та рахунки, отже виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин. Як вбачається з позову, казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдавало, відповідно не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Посилаючись на наведене, просило відмовити у задоволені позову.

24.10.2019 року від Національної поліції України надійшов відзив на позов, в якому вимоги позивача заперечуються. Відповідач зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статтях 1166, 1176 ЦК України, тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної/юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної/юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (за наявності в її діях складу правопорушення). У відзиві також зауважено, що безпосередньо Національною поліцією України позивачу шкода не завдана, оскільки слідчими цього органу досудове розслідування кримінальних проваджень, де позивач визнаний потерпілим, не проводилось. Національна поліція не є правонаступником органів внутрішніх справ. Просить у позові відмовити.

30.01.2019 року від відповідача - Кабінету Міністрів України надійшов відзив, в якому відповідач також заперечує вимоги позивача, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Крім того, вважає, що є неналежним відповідачем у справі. Діяльність Кабінету Міністрів України» (Уряду) регулюється Законом України «Про Кабінет Міністрів України», де з-поміж іншого визначено, що Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Отже повноваження Уряду стосуються забезпечення та вирішення питань державного управління у різних сферах, що не є тотожним безпосереднього виконання конкретних завдань для реалізації конкретних правовідносин. Отже Уряд є неналежним відповідачем у справі, враховуючи факт відсутності конкретних вимог до Кабінету Міністрів України.

В судовому засіданні представники відповідачів Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Кабінету Міністрів України проти позову заперечили.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність.

Суд, вислухавши представників відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 31.07.2011 року слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Коширцем А.В. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та присвоєно їй номер НОМЕР_1 (а.с. 175).

19.02.2012 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальній справі №08-25186 (а.с. 177).

Із доданих до позову копій відповідей прокуратури Святошинського району м. Києва, слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві, прокуратури м. Києва, Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Головного слідчого управління, Генеральної прокуратури України, Київської місцевої прокуратури №8, Слідчого управління ГУ НП у м. Києві (а.с. 178-230, 240-246), постанови слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві від 24.09.2017 р. про закриття матеріалів кримінального провадження, постанови Київської місцевої прокуратури №8 від 26.09.2016 р. (а.с. 233), постанови слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві від 31.01.2017 р. про закриття кримінального провадження (а.с. 234-235), постанови Київської місцевої прокуратури №8 від 02.03.2017 р. про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження (а.с. 236), ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.05.2017 р. (справа №759/7494/17) про відведення слідчого (а.с. 237-239), ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.10.2017 р. (справа №759/14724/17) про зобов`язання слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 та надання обґрунтованої відповіді (а.с. 248-249) вбачається, що станом на день ухвалення рішення у даній цивільній справі, кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування.

Вирок відносно ОСОБА_5 у кримінальній справі (провадженні) №12012110080000361 судом не ухвалено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (ст. 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Враховуючи, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідачів, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною позивачу шкодою та діями відповідачів, відсутність в матеріалах справи належних, достатніх доказів в обґрунтування позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, визначаючи коло учасників-відповідачів в своєму позові, позивач висуває вимоги лише до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України і не висуває жодних вимог до інших відповідачів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

відповідач 1: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 00013480

відповідач 2: Держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051

відповідач 3: Держава Україна в особі Національної поліції України: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40108578,

відповідач 4: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646

Суддя Г.О. Матійчук