Рішення № 95012427, 02.02.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/59/21

Справа №754/4487/19

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участю секретарів судового засідання Ковальової В.О., Кучера В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП капрала Захарової Наталії Олександрівни, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП рядового Гайдак Андрія Вікторовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Борисюка Олега Миколайовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Медвідь Андрія Сергійовича, командира роти поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Верхоли Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій вчинених співробітниками патрульної поліції протиправними, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва суду з позовом до поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП капрала Захарової Н.О., поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП рядового Гайдак А.В., третя особа: Управління патрульної поліції м. Києва про визнання дій вчинених співробітниками патрульної поліції протиправними.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа №754/4487/19 розподілена судді Скрипці О. І.

02.04.2019 р. ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Скрипки О. І. відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8.05.2019 р. ухвалу Деснянського районного суду м. Києві від 2.04.2019 р. скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

23.05.2019 р. ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Скрипки О. І. справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2019 р. справу передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва.

29.07.2019 р. справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 р. зазначена справа розподілена судді Грегулю О. В .

Ухвалою від 30.07.2019 р. суддя Деснянського районного суду м. Києва Грегуль О. В. заявив самовідвід у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 р. зазначена справа розподілена судді Саламон О. Б.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О. Б. від 01.08.2019 заявлено самовідвід по вищевказаній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 р. зазначена справа розподілена судді Зотько Т. А.

Ухвалою судді від 06.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

06.08.2019 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав нову редакцію позову з додатками

Ухвалою судді від 13.08.2019 позовну заяву було залишено без руху з наданням терміну для усунення її недоліків.

21.08.2019 (отримано судом 09.09.2019) на виконання вищевказаної ухвали позивачем було усунуто зазначені недоліки.

Ухвалою судді від 10.09.2019 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП капрала Захарової Наталії Олександрівни, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП рядового Гайдак Андрія Вікторовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Борисюка Олега Миколайовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Медвідь Андрія Сергійовича, командира роти поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Верхоли Олександра Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції м. Києва про визнання дій вчинених співробітниками патрульної поліції протиправними, відшкодування моральної шкоди, прийнято до розгляду та призначено до підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання, було замінено процесуальне становище 3-особи: Управління патрульної поліції м. Києва та залучено управління в якості відповідача, а також було залучено співвідповідачем Державну казначейську службу України в м.Києві.

Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 06.12.2019 було замінено відповідача Державну казначейську службу України в м.Києві належним відповідачем - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області.

Ухвалою суду від 08.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач, остаточні вимоги поданого ним позову підтримав у повному обсязі, просив суд про їх задоволення посилаючись на той факт, що 26.02.2019р. приблизно о 00-30 год. його автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Києві на перехресті вулиці Милославська,2 в м.Києві, де він проживає. До автомобіля під`їхало одразу два патрульних авто та заблокували його автомобіль. З авто вийшло четверо патрульних поліцейських, які наказали припаркувати авто у їхньому супроводі, що було здійснено позивачем. При цьому причини зупинки транспортного засобу працівниками поліції позивачу не було повідомлено, незважаючи на його неодноразові вимоги.

Після чого співробітники патрульної поліції силоміць помістили позивача до патрульного автомобіля, вивихнувши йому ліве плече та розірвавши ґудзики на пальто та повели в невідомому напрямку. Крім того, позивач зазначив, що у нього відібрали телефон та сумку, в якій знаходились документи на авто та службове посвідчення.

Коли поліцейські висадили позивача зі службового автомобіля, поруч стояли ще приблизно чотири екіпажі патрульної поліції. На запитання питання позивача щодо його затриманні, останні повідомили, що затримали, однак при цьому не повідомили позивачу причину затримання та загалом ігнорувались його запитання.

Протягом всього часу співробітники патрульної поліції не давали можливості позивачу пересуватись, застосовували до нього фізичну силу (протягом більше чотирьох годин), постійно знімаючи все на відео.

Позивач звернув увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (серії БД №189829) автомобіль було зупинено о 01-40 год 26.02.2019р., сам протокол було складено о 02-30 год. 26.02.2019, а пояснення позивачу дозволили надати та ознайомитись з протоколом лише о 05-07 год. 26.02.2019, що відображено безпосередньо в самому протоколі.

Таким чином, позивач вважає, що його було силоміць умисно незаконно затримано патрульними поліцейськими протягом чотирьох годин вночі.

Крім того, відповідно до записів з місця пригоди, окрім поліцейських, що складали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, були присутніми також поліцейський роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Медвідь А.С. , командир роти поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Верхоли О.О..

Таким чином, позивач вважає, що співробітники поліції порушили вимоги чинного законодавства та вчинили по відношенню до нього протиправні дії, які полягали у незаконній зупинці його транспортного засобу, здійснивши незаконне затримання позивача на морозі більше ніж на 4 години, при цьому не склали самого протоколу про затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та безпідставне застосування до позивача фізичної сили.

Крім того, позивач вказав, що на його законні вимоги, працівники поліції не забезпечили його право на захист, а саме не проінформували, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, при затриманні особи, незважаючи на його безпосередню вимогу, не надавали йому можливості зателефонувати, щоб повідомити про затримання, відмовлялись від спец. повідомлення про затримання позивача, постійно знімали на відеокамеру, провокуючи та принижуючи гідність позивача.

При цьому позивач зазначив, що вказаними протиправними діями працівників поліції йому було спричинено моральних страждань та було завдано шкоди діловій репутації, оскільки наслідком дій патрульних поліцейських, стало опублікування недостовірних відомостей державним органом на офіційних сайтах в інтернеті, соціальних мережах та ЗМІ. Позивач вказав суду, що Державним бюро розслідувань, а потім багатьма інтернет виданнями було подано недостовірну інформацію, що відповідно негативно вплинуло на його ділову репутацію та принизило та продовжує принижувати його честь та гідність та завдало значної моральної шкоди, яку позивач визначив у розмірі 9 013 680 грн..

Згідно з відзивом на позов, поданим представником Управління патрульної поліції м. Києва В.В.Рашевським, управління проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 заперечувало у повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на той факт, що уповноважені особи Управління патрульної поліції м. Києва діяли у спосіб та у межах визначених чинним законодавством повноважень і відповідно не порушили жодних прав позивача.

Відповідачі поліцейський роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП капрал Захарова Н.О., поліцейський роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП рядовий Гайдак А.В. , поліцейський роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Борисюк О.М., поліцейський роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Медвідь А.С. , командир роти поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Верхола О.О., в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, шляхом отримання судових повісток уповноваженою особою Управління патрульної поліції в м. Києві.

Відповідачі не скористались своїм право на подачу відзиву, відповідно до ст. 162 КАС України.

Представники Управління патрульної поліції м. Києва та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином, шляхом отримання судових повісток уповноваженою особою Управління патрульної поліції в м. Києві та шляхом направлення поштової кореспонденції рекомендованим листом з повідомленням.

За даних обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Отже, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судом встановлено, що 26 лютого 2019р. о 01-40 год. в м. Києві по вул. Бальзака, 91/29 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: тремтіння рук, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вищевказаний протокол було складено поліцейським Захаровою Н.О. о 02-30год., вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №189829 (а.с.100 т.1).

Згідно копії довідки Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, 26.02.2019р. о 04-25 год. ОСОБА_1 було здійснено медичний огляд яким зафіксовано результат проведених досліджень (а.с.101 т.1).

При цьому, 26.02.2019 поліцейської роти №2 батальйону №1 полку №2 з обслуговування лівого берегу Управління патрульної поліції у м. Києві рядового Гайдак А.В., надав ОСОБА_1 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом замість посвідчення водія (а.с.102-103 т.1).

Відповідно до копії рапорту капрала поліції Захарової Н.О. , капрала поліції Борисюка О.М. та рядового Гайдак А.В. , останні доповіли начальнику управління патрульної поліції в м. Києві ДПП сержанту поліції Зозулі Ю.Г. , що 26.02.2019р. приблизно о 01-30 год. під час патрулювання Деснянського району екіпажем Рубін-303 у складі Захарової Н.О. , Борисюка О.М. та Гайдак А.В. по вул. Бальзака, 91/29 рухався автомобіль «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , який мав ознаки ДТП, а саме свіжі подряпини правого заднього крила, у зв`язку з чим було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб, згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Ввімкнувши червоні та сині проблискові маячки, вищевказаний транспортний засіб зупинився, за кермом знаходився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова. На запитання, де і як було пошкоджено автомобіль відповісти не зміг.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, той погодився. Згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», під час перевірки документів пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на даний транспортний засіб та службове посвідчення працівника державного бюро розслідувань №000290 дійсне від 28.11.2018 до 28.11.2025р.

В той час, як працівники поліції перевіряли документи, ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 та залишив місце зупинки, на вимогу зупинитись, а саме червоні та сині проблискові маячки та спеціальні сигнали не реагував. Вдалося його зупинити у дворі будинку АДРЕСА_2 .

Даному водію було повторно запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці або в КМКНЛ «Соціотерапія» у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 погодився їхати в КМКНЛ «Соціотерапія» для проходження огляду.

Перебуваючи за адресою проспект Визволителів, 6 до КМКНЛ вищевказаний громадянин відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків, після чого почав поводити себе неадекватно, штовхати та чіплятись за формений одяг працівників поліції.

ОСОБА_1 було повідомлено про адміністративне затримання, згідно ст. 261 КУпАП для складання адміністративних матеріалів. Після чого, він почав виходити на проїзну частину та штовхати працівників поліції, на законні вимоги припинити правопорушення не реагував, було застосовано заходи фізичного впливу, згідно ст. 44 ЗУ «Про національну поліцію». Складено адміністративні матеріали: протоколи БД 189829 за ч.1 ст. 130 КУпАП, ГП 529278 за ст. 185 КУпАП, протокол затримання АЗ 128564. На місце події було викликано ШМД 115 Шульга В.Г . Видимих тілесних ушкоджень не виявлено, у госпіталізації відмовлено, підстав не було. По закінченню складання матеріалів, ОСОБА_1 був доставлений за місцем проживання (а.с.104-105 т.1).

Відповідно до вимог ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Згідно ч.2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частина 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Отже, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначає конкретні підстави для зупинки поліцейським транспортного засобу.

Згідно з вимогами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з копії рішення Деснянського районного суду м.Києва від 26 червня 2020 року у справі №754/5222/19, що набрало законної сили 07.08.2020, судом було встановлено, що вказані у рапорті капралом поліції Захаровою Н.О., капралом поліції Борисюком О.М. та рядовим Гайдак А.В. причини зупинки транспортного засобу, не є підставами, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому зупинка відповідачами транспортного засобу та дії щодо зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 були протиправними.

З копії складеного рапорту капралом поліції Захаровою Н.О., капралом поліції Борисюком О.М. та рядовим Гайдак А.В. від 26.02.2019р., вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про адміністративне затримання, відповідно до ст. 261 КУпАП для складання адміністративних матеріалів.

Крім того, вищевказаним рапортом підтверджується наявність складеного протоколу про затримання АЗ 128564, що спростовує надані позивачем суду та викладені ОСОБА_1 в адміністративному позові пояснення щодо відсутності протоколу про його затримання.

З копії протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що останній було складено о 02-30 год. 26 лютого 2019р.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Частина 4 ст. 29 вказаного Закону визначає, що обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

З огляду на викладені в рапорті капралом поліції Захаровою Н.О., капралом поліції Борисюком О.М. та рядовим Гайдак А.В. від 26.02.2019р., обставини, суд в своєму рішенні від 26.06.2020 дійшов висновку, що застосування фізичної сили відносно позивача ОСОБА_1 було здійснено, у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Відповідно до п.п.3,4,5 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008р. №1086, посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення.

Таким чином, з вказаного рішення від 26.06.2020 вбачається, що суд встановив, що дії відповідачів по затриманню ОСОБА_1 на більше ніж чотири години, затримання позивача ОСОБА_1 та складання відповідного протоколу про його затримання, застосування до нього фізичної сили та тимчасового вилучення посвідчення водія, відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищевказані встановлені в рішенні Деснянського районного суду м.Києва від 26.06.2020 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, а відтак суд відмовляє позивачу у задоволенні даної частини позовних вимог.

Що стосується вимог позивача по відшкодуванню спричиненої йому з вини відповідачів моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, згідно з п.3 даної Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 п. 5 вказаної Постанови, доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювана; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, у своїй постанові від 12.09.2018 року у справі №335/11779/16-ц Верховний Суд вказав, що сама лише, наявність шкоди, ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 261 КУпАП, органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Як вбачається з оглянутих в ході розгляду справи відеозаписів з місця події, що були витребувані судом з матеріалів адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, позивач під час його адміністративного затримання наполягав на здійсненні посадовими особами інформування центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про його адміністративне затримання, разом з тим належних та допустимих доказів, що відповідачами на виконання вимог ст.261 КУпАП вказані дії були вчинені, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказаними діями уповноважених осіб Управління патрульної поліції м. Києва було завдано позивачу моральних страждань, а відтак підлягає стягненню з Управління патрульної поліції м. Києва на користь позивача ОСОБА_1 моральна шкода в загальному розмірі 5000 грн., розмір моральної шкоди, визначений позивачем суд вважає явно завищеним.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що твердження позивача ОСОБА_1 про те, що було завдано шкоди його діловій репутації саме внаслідок дій патрульних поліцейських, в результаті яких відбулось опублікування недостовірних відомостей державним органом на офіційних сайтах в інтернеті, соціальних мережах та ЗМІ, не знайшло свого обґрунтування в ході розгляду справи судом.

При цьому, суд дійшов даного висновку, виходячи безпосередньо з пояснень наданих позивачем в суді та письмових доказів, долучених позивачем до поданого ним позову, з яких вбачається, що інтернет виданнями було подано за твердженням позивача недостовірну інформацію, що відповідно негативно вплинуло на його ділову репутацію та принизило та продовжує принижувати його честь та гідність та завдало значної моральної шкоди.

Разом з тим, суд не вбачає в даному випадку будь-яких неправомірних дій відповідачів - уповноважених осіб Управління патрульної поліції м. Києва, які на вимогу, безпосередньо висловлену позивачем сповістили про його затримання, а доказів опублікування недостовірних відомостей державним органом - Управлінням патрульної поліції м.Києва, або його уповноваженими особами, на офіційних сайтах в інтернеті, соціальних мережах та ЗМІ позивачем суду не надано.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Києва підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені ним по сплаті судового збору в загальному розмірі 2689 грн. 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19,56 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 19, 72-78, 139, 286КАС України, ЗУ «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП капрала Захарової Наталії Олександрівни, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП рядового Гайдак Андрія Вікторовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Борисюка Олега Миколайовича, поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Медвідь Андрія Сергійовича, командира роти поліцейського роти №2 батальйону №1 полку №2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП Верхоли Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій вчинених співробітниками патрульної поліції протиправними, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Управління патрульної поліції м. Києва (Код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м.Київ вул.Народного Ополчення,9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в загальному розмірі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2689 грн. 40 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема через Деснянський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення суду складений 19.02.2021.

Суддя: