Рішення № 95012166, 11.02.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 724/1667/19

Провадження № 2/727/230/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Яреми Л.В.

при секретарі: Горбан О.М.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-

учасники справи: представник позивача – ОСОБА_3

представник відповідача – Рудницька Т.А.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування.

Посилається на те, що 10 листопада 2018 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen LT», державний номер НОМЕР_1 , в с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області, здійснив наїзд в задню частину його автомобіля марки «BMW» 520і, який перебував у нерухомому стані в колоні автомобілів. Після наїзду, його автомобіль передньою частиною вдарив автомобіль, який стояв попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Зазначив, що автомобіль марки «BMW 520і» перебував у його володінні та користуванні, на підставі технічного паспорту на нього та довіреності від 07 грудня 2016 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

Вказує, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідачем було замовлено автотоварознавче дослідження, згідно якого збиток, завданий автомобілю марки «BMW 520і», складає 75362 грн. 85 коп. Однак виплатити йому страхове відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» відмовляється.

Вважає зазначену відмову незаконною, оскільки ним надано ПАТ «НАСК «Оранта» всі необхідні документи, які підтверджують, що автомобіль марки «BMW» 520і, перебуває у його володінні на законних підставах.

Зазначив, що у нього за участю автомобіля марки «BMW 520і» вже була дорожньо-транспортна пригода та тоді ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила йому страхове відшкодування.

Просить стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь страхове відшкодування в розмірі 75362 грн. 85 коп.

Ухвалою судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року вказаний позов передано на розгляд Дарницькому районному суду м. Києва.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року зазначена ухвала скасована та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2020 року дану справу передано на розгляд Шевченківського районного суду м. Чернівці.

13 серпня 2020 року представником відповідача ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання посилається на те, що передумовою для виплати страхового відшкодування позивачу є встановлення правомірності експлуатації ним автомобіля марки «BMW 520і», для чого позивач повинен надати достовірну, підтверджену відповідними компетентними органами інформацію про те, хто, коли та в якому митному режимі на митну територію України завіз транспортний засіб марки «BMW 520і», номерний знак НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 . Вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці в порядку витребування доказів по даній справі витребувано з Чернівецької митниці ДФС інформацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки на час настання дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до ст.380 МК України позивач не був законним володільцем та користувачем автомобіля, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування саме позивачу.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що 10 листопада 2018 року близько 14 год. 10 хв., ОСОБА_2 на а/д Н-03 «Житомир-Чернівці», 205 км. + 800 м., керуючи автомобілем «Volkswagen LT46», державний номер НОМЕР_1 , в порушення п.п. 12.1, 13.1, 2.3 (б) ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «BMW 520і», реєстраційний номер НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду та по інерції допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Space Wagon», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_5 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким позивач керував зазнав механічних ушкоджень.

Постановою судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 січня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.4).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, порушення ОСОБА_2 ПДР України, що спричинило виникнення ДТП, та винуватість останнього встановлено постановою суду від 02 січня 2019 року, тому ці обставини є встановленими та доведенню не підлягають.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу №АМ/7475113 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.87), позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування (а.с.6).

Відповідно до дослідження № WRA 701092 від 14 грудня 2018 року та зведеної таблиці даних про розмір збитку від 18 грудня 2018 року, матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власникові КТЗ «BMW 520і», державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає суму в розмірі 75362 грн. 85 коп. Вартість металобрухту автомобіля «BMW 520і», державний номер НОМЕР_2 складає 6110 грн. (а.с.8-13).

Листом від 07 лютого 2019 року № 09-02-09/61-09, ПАТ «НАСК «Оранта» повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки останнім не надано наступні документи: заяву на виплату страхового відшкодування з вказаними банківськими реквізитами від власника ТЗ ОСОБА_6 та нотаріально завірений переклад на українську мову копії паспорту власника ТЗ ОСОБА_6 (а.с.16).

Згідно інформації Буковинської митниці від 14 вересня 2020 року, транспортний засіб марки «BMW 520і», з номерним знаком НОМЕР_6 , VIN-code № НОМЕР_3 , був ввезений на територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» з метою особистого користування 22 вересня 2018 року через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» Волинської митниці ДФС, терміном до одного року, громадянином ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), реквізити паспортного документа – НОМЕР_7 (а.с.159).

Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, в редакції на момент ДТП, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Відповідно до ч.1 статті 380 Митного кодексу України в чинній редакції – тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ст.ст.2-5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до пункт 1.5. статті 1 Закону наземні транспортні засоби – це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Відповідно до пункту 1.6. статті 1 Закону власники транспортних засобів – це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Закону забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону страховий поліс – це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до пункту 1.12. статті 1 Закону дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст.36 Закону зобов`язано страховика (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 37.1. статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Випадки, коли шкода не відшкодовується також передбачені і в ст. 32 Закону. Так, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:

- шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

- шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

- шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування";

- шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

- шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

- шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

- шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

- шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

- шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов`язаної з цією пригодою;

- шкоду, заподіяну життю та здоров`ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ч. 1 статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до частини 3 статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Частина 1 статті 1187 – джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 статті 1187 – шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 3 статті 1187 – особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.

Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Страховою компанією не було надано суду доказів, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_1 .

Як видно, з дослідженої у судовому засіданні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW 520і», номерний знак НОМЕР_2 , вказаний транспортний засіб зареєстровано на території республіки Польща, він належить ОСОБА_8 (а.с.17).

ОСОБА_1 користувався автомобілем марки «BMW 520і», номерний знак НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 на підставі довіреності 07 грудня 2016 року (а.с.21-22).

ОСОБА_1 в момент ДТП керував транспортним засобом марки «BMW 520 і», ввезеним на територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» з метою особистого користування 22 вересня 2018 року через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» Волинської митниці ДФС терміном до одного року, громадянином ОСОБА_7 . Факт керування автомобілем третьою особою в певний момент часу не спростовує обставин ввезення автомобіля для власних потреб громадянином Білорусії ОСОБА_7 .

Аргументи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.380 МК України не був законним володільцем та користувачем автомобіля марки«BMW 520і», номерний знак НОМЕР_2 , суд вважає їх необґрунтованими та відхиляє їх.

Так, під час ДТП у ОСОБА_1 , крім довіреності, був також наявний реєстраційний документ на цей транспортний засіб та посвідчення водія, що відповідно до законодавства України є достатньою підставою для керуванням ним, а тому суд вважає, що позивач на час ДТП є законним володільцем автомобіля марки «BMW 520і», номерний знак НОМЕР_2 , правомірно експлуатував цей транспортний засіб, а тому має право на виплату відповідного страхового відшкодування від ПАТ«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Посилання представника відповідача на ч. 4 ст.380 МК України суд вважає необґрунтованим та зазначає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 910/14693/17.

За змістом ст.30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо

його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, суд вважає доведеним факт настання страхового випадку та завдання позивачу майнової шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 69252 грн.85 коп., оскільки слід стягнути страхове відшкодування, як різницю між вартістю заподіяного збитку 75362 грн. 85 коп. та вартістю металобрухту автомобіля «BMW 520і», державний номер НОМЕР_2 ( 75362,85- 6110 грн.= 69252 грн.85 коп.).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, враховуючи, що позивач на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням його прав, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 706 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 979, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 380 Митного кодексу України, п. 2.2 ПДР України, керуючись ст.ст 4, 5,10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 69252 грн.85 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 706 грн. 08 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_8 .

Відповідач:Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», 02081, м.Київ, Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186.

Третя особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 11 лютого 2021 року.

СУ ДДЯ Л.В.ЯРЕМА