Вирок № 95010878, 19.02.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/3773/19

Дата документу 19.02.2021

Провадження №1кп/554/70/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.

за участю секретаря Ромахової В.В.,

прокурора Сорочинської О.М.

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Божко Т.Б.,

захисника Черчика В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019170040000410 від 10.02.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, освіта середня, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 21.08.2012 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 26.11.2012 року Київським районним судом м.Полтави за ч.2 ст.186, 69 КК України до 3 років позбавленні волі, звільнений 25.07.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 26 днів;

- 03.04.2017 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 27.11.2018 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 19.11.2018 року в силу ст.81 КК України, невідбута частина 11 місяців 11 днів,

- ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 30.12.2020 року зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 03.04.2017 року з 20.06.2017 року по 12.07.2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2019 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи біля Центрального критого ринку м.Полтави, що по вул.Новий Базар у м.Полтаві, умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення та заволодіння чужим майном, побачив як з кишені верхнього одягу ОСОБА_1 випав мобільний телефон марки «Samsung sm-g 350 e», вартістю 750 грн., в якому знаходилася сім карта мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», вартістю 15 грн., карта пам`яті формату microSD, об`ємом 16 Гб, вартістю 50 грн. та таємно заволодів ним.

Надалі ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та завдавши потерпілому ОСОБА_1 збитку в розмірі 815 грн.

За таких обставин дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що не мав умислу на таємне викрадення мобільного телефону марки «Samsung sm-g 350 e», оскільки не вважав, що цей телефон належав потерпілому ОСОБА_1 , так як він його знайшов, а тому просив виправдати за відсутністю складу кримінального правопорушення в його діях.

Описуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 показав суду, що 05 лютого 2019 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, він біля Центрального критого ринку м.Полтави, що по вул.Новий Базар у м.Полтаві, зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_1 , з яким почав вживати горілку. Через деякий час, останній сп`янів і він провів його до зупинки «Чапаєва». По дорозі ОСОБА_1 падав, а потім пішов у туалет. Він же поїхав за місцем свого проживання, однак по дорозі виявив зникнення ключів від квартири і проаналізувавши, де він міг їх загубити, повернувся до місця, де ОСОБА_1 падав і знайшов там ключі та мобільний телефон. При цьому він не вважав телефон знахідкою, а не таким, що належав ОСОБА_1 . Знайдений мобільний телефон він відразу ж продав сторонній особі, отримавши від продажу приблизно 200 грн.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються показаннями потерпілого, свідка, письмовими доказами в їх сукупності.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що 5 лютого 2019 року, о 15 год 00 хв., він перебував на території Центрального критого ринку м.Полтави, де познайомився з ОСОБА_2 та почав вживати з ним спиртне. Внаслідок цього він відчув стан алкогольного сп`яніння. Пам`ятає, що ОСОБА_2 вдарив його в обличчя та в нього зник мобільний телефон, зникнення кого він виявив вдома.

Свідок ОСОБА_4 показав суду, що в лютому 2019 року він займався діяльністю, пов`язаної з купівлею – продажем мобільних телефонів. У цей же час ОСОБА_2 приніс йому для продажу мобільний телефон марки «Samsung sm-g 350» бувшого використання. Він купив у нього цей телефон.

Крім показань свідка, винуватість ОСОБА_2 доведена протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.02.2019 року, в якій ОСОБА_1 повідомив про викрадення у нього мобільного телефону на території ринку в м.Полтаві, де вживав алкоголь.

У ході впізнання по фотокартках ОСОБА_1 на фотокартці під № 2 впізнав ОСОБА_2 , з яким 5 лютого 2019 року, о 15 год 00 хв. перебував на території Центрального критого ринку м.Полтави.

Свідок ОСОБА_4 в ході впізнання по фотокартках, на фотокартці під № 1 впізнав ОСОБА_2 , який продав йому мобільний телефон марки «Samsung sm-g 350 e».

Протоколом огляду від 05.04.2019 року слідчим зафіксовано факт добровільної видачі свідком ОСОБА_4 мобільного телефона марки «Samsung sm-g 350».

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 710 від 18.04.2019 року, ринкова вартість, станом на 05.02.2019 року, мобільного телефону марки «Samsung sm-g 350 e», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 могла становити 750 грн.

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 , суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам у кримінальному провадженні, дослідженим у судовому засідання, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він вважав мобільний телефон знахідкою, а не таким, що належить потерпілому ОСОБА_1 .

Так судом встановлено, що 05 лютого 2019 року обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 тривалий час спілкувалися, вживали алкоголь. У судовому засіданні останній повідомив, що демонстрував перед обвинуваченим цей телефон і той його бачив.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.12.2014 року (справа № 5-23кс14), за нормативним визначенням крадіжка – це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь – яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, і усвідмлювала, що він може за нею повернутися, або ж, у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 був обізнаний, хто є власником телефону, про що свідчить те, що він 05 лютого 2019 року тривалий час спілкувався з ОСОБА_1 , той демонстрував при ньому мобільний телефон. По пам`яті ОСОБА_2 , ніби – то загубивши ключі, відтворив місця, де міг потерпілий по дорозі додому падати і ходив у туалет і повернувся туди ж, тобто на те місце, де знаходився разом з потерпілий, де і виявився зниклий телефон. Між втратою телефона потерпілим і його виявленням обвинуваченим пройшов незначний час. Незважаючи на це, той про знахідку поліцію та інші органи не повідомив. а відразу збув його стороннім особам.

З огляду на ці обставини суд приходить до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 саме ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_2 неспроможними та суперечливими в частині того, що мобільним телефоном він не заволодівав та умислу на його таємне викрадення не мав, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, можливості уникнути покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушенн.

При цьому суд визнає віктимною поведінку потерпілого ОСОБА_1 , який внаслідок вживання алкогольних напоїв втратив контроль за належним йому мобільним телефоном, внаслідок чого він вибув із його володіння, що сприяло незаконному заволодінню ним обвинуваченим.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є віктимна поведінка потерпілого.

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Згідно ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено нетяжкий злочин, він є офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, зловживав алкогольними напоями, перебував у розшуку, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога не перебуває, перебував на обліку в лікаря – нарколога внаслідок вживання наркотиків.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи ОСОБА_2 , його поведінку як під час скоєння злочину, так і після, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, відношення потерпілого до міри покарання, який наполягав на суворій мірі покарання, а тому приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки обвинувачений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин .

Потерпілим ОСОБА_1 до обвинуваченого заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 800 грн та моральної шкоди в розмірі 800 грн.

Даний позов обґрунтовано тим, що потерпілому повернуто мобільний телефон в неробочому стані, він непридатний для користування. Окрім того, злочином йому завдано моральних страждань, які виразилися в тому, що він не міг тривалий час спілкуватися з близькими людьми по телефону.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Матеріалами справи доведено, що органом досудового розслідування потерпілому повернуто належний йому мобільний телефон, про що до суду подано письмову розписку.

При цьому суду не надано доказів про несправність телефону і на момент його повернення таких даних не було.

При цьому потерпілий не навів переконливих даних про те, що злочином йому завдано моральних страждань, оскільки сам факт неможливості везти певний проміжок часу телефонні розмови з близькими особами, не може вказувати на це.

Таким чином, цивільний позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_2 призначеного покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, до набрання вироком законної сили, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд залишає без змін.

Керуючисьст.ст. 373, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складення до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 03.04.2017 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 5 (п`ять) днів.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати із 19 лютого 2021 року.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 час його затримання та перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні із 16 липня 2020 року по 19 лютого 2021 року.

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung sm-g 350 e» повернути потерпілому ОСОБА_1 .

Позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 коп.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно