Вирок № 95010078, 10.02.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/98/2021

Справа № 428/7645/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретарів судового засідання Кожем`яки А.В., Казюк Л.Г.

прокурора Лещинської О.Я.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Романенка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України:

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2019 близько 18:00 години (більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилось можливим), ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у знайомої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де вони втрьох розпивали спиртні напої. Коли закінчились спиртні напої ОСОБА_2 запропонував закласти мобільний телефон, щоб продовжити розпивати спиртне, але ніхто з присутніх своєї згоди не надав.

В цей самий час у ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_2 підійшов до потерпілого ОСОБА_1 та відкрито забрав у останнього із правої кишені одягнених на ньому джинсів мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/742-103е від 26.06.2019, на суму 270 гривень 67 копійок, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує, від надання додаткових пояснень відмовився в порядку ст.63 Конституції України.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 17.06.2019 за запрошенням ОСОБА_2 , він прийшов за місцем мешкання своєї знайомої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , номер квартири він не пам`ятає, з метою вжиття алкогольних напоїв. В ході розпиття алкогольних напоїв за місцем мешкання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 закласти до ломбарду його мобільний телефон «Nokia 6610і» з метою придбання алкогольних напоїв, на що останній відмовився. Не зважаючи на це, ОСОБА_2 підійшов до нього та витяг з правої кишені джинсів його мобільний телефон «Nokia 6610і». Він неодноразово висував вимоги ОСОБА_2 щодо повернення належного йому мобільного телефону, через що ОСОБА_2 почав наносити удари в обличчя, спину та тулуб. Активних спроб повернути мобільний телефон він не приймав, оскільки не бажав спричиняти ОСОБА_2 тілесні ушкодження та нести за це відповідальність. Надалі, ОСОБА_2 , разом із ОСОБА_6 , пішов до ломбарду з метою реалізації мобільного телефону, а він залишився у приміщенні квартирі. Після повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до квартири прийшов знайомий ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , у присутності якого ОСОБА_2 продовжив наносити йому удари, а на вимогу повернути йому телефон, ОСОБА_2 відповідав відмовою. На своїх свідчення він наполягає та запевняє, що ОСОБА_2 відкрито заволодів його мобільним телефоном.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона знайома з потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим. 17.06.2019 року їй зателефонував ОСОБА_2 та запропонував вжити за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_3 алкогольні напої, на що вона погодилась. До неї ОСОБА_2 запросив також ОСОБА_1 . В ході розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 закласти до ломбарду його мобільний телефон з метою придбання алкогольних напоїв. Коли ОСОБА_1 відмовив у проханні ОСОБА_2 , останній підійшов до ОСОБА_1 та забрав з правої кишені його джинсів мобільний телефон. ОСОБА_1 неодноразово висував вимоги ОСОБА_2 повернути його мобільний телефон, внаслідок чого ОСОБА_2 почав наносити ОСОБА_9 удари в обличчя та тулуб. Надалі, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 пішли до ломбарду, залишивши ОСОБА_1 у квартирі.

Коли вони повернулись до місця її мешкання, прийшов ОСОБА_7 , і вони вчотирьох продовжили вживати алкогольні напої. Через деякий час між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову виник конфлікт через мобільний телефон, в ході якого ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 , свідком ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 він познайомився у червні 2019 року. 17.06.2019 року він зателефонував ОСОБА_2 та запропонував відпочити, на що ОСОБА_2 погодився і запросив його у гості до квартири ОСОБА_3 . Він придбав пляшку алкогольного напою та прийшов за визначеною адресою. Коли він прийшов, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже вживали алкогольні напої. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник конфлікт через те, що ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном ОСОБА_1 , в ході якого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_10 приблизно три удари в обличчя. Свідок зауважив, що він не був свідком обставин, за яких у ОСОБА_1 зник мобільний телефон.

Крім того, стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 , суду надані докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, зокрема:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №120191303700001033 від 18.06.2019 (т.1; а.п.6);

-рапорт чергового на ім`я начальника Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області Свєтова Е.В. від 18.06.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляє, що 17.06.2019 за адресою: АДРЕСА_3 малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_2 відкрито заволодів його мобільним телефоном«Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору. (т. 1; а.п.7);

-заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області Свєтова Е.В., відповідно до якої останній просить притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , який в 17.06.2019 за адресою: АДРЕСА_3 відкрито заволодів його мобільним телефоном «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору (т. 1; а.п. 8);

-заяву ОСОБА_3 на ім`я начальника Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області ОСОБА_12 , відповідно до якої остання добровільно видала співробітникам поліції мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору.

-протокол огляду місця події від 18.06.2019 з додатком до протоколу - ілюстративною фото-таблицею, згідно якого слідчий СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області Мішина О.Т., на підставі ЄРДР №120191303700001033 від 18.06.2019 провела огляд приміщення службового кабінету №7 СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, у якому ОСОБА_3 добровільно видала співробітникам поліції мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою «Водафон» номер НОМЕР_2 , який поміщено до сейф-пакету білого кольору без номеру (т.1; а.п.11-14);

-постанову про визнання речовим доказом від 18.06.2019, відповідно до якої мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , поміщений до сейф-пакету білого кольору без номеру, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та визначено місце його зберігання - камера схову речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області (т.1; а.п.15);.

-квитанцію №851 від 19.06.2019, відповідно до якої мобільний телефон «Nokia 6610і» поміщено на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області (т.1; а.п.16);.

-ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. №428/7031/19 від 21.06.2019, відповідно до якої на мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 накладено арешт (т.1; а.п. 30-31);.

-протокол огляду предмету від 27.06.2019, згідно якого слідчий СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області Мішина О.Т. у присутності потерпілого ОСОБА_1 , на підставі ЄРДР №120191303700001033 від 18.06.2019 здійснила огляд мобільного телефону «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 з з сім-картою «Водафон» номер НОМЕР_2 та потерпілий ОСОБА_1 , впізнав належний йому мобільний телефон за сукупністю ознак, таких як колір, модель телефону, потертості на корпусі та за номером мобільного телефону (т.1; а.п. 37);.

-висновок судової товарознавчої експерти № 19/113/9/742-103е від 26.06.2019 року, відповідно до якого ринкова вартість викраденого майна: мобільного телефону «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , на момент вчинення правопорушення, а саме на 17.06.2019 року, могла становити: 270 гривень 67 копійок (т.1, а.п. 38-44);

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази з точки зору належності та допустимості суд виходить з наступного.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно із ст.92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Суд зауважує, що посилання сторони обвинувачення на витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення не може бути доказом вини особи у вчиненні злочину.

Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18).

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, окрім тих, які визнані судом недопустими, суд дійшов висновку про те, що вони є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість використання інших доказів.

Крім того, суд також вважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України , та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Проаналізувавши вищевказані письмові докази, показання потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні послідовно свідчили на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, а також приймаючи до уваги думку обвинуваченого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186 КК України, суд доходить висновку, що вказані докази доводять обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст.91 КПК України, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, повністю доведена в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.86 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, відшкодовану матеріальну шкоду, завдану потерпілому, а також те, що обвинувачений не судимий в порядку вимог ст.89 КК України.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, має середню освіту, не є інвалідом, при цьому не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, задовільно характеризується за місцем мешкання, матеріальна шкода відшкодована, шляхом повернення майна.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, їх наслідків, особу обвинуваченого, його кримінальну поведінку, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки у застосуванні арешту майна відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.06.2019 року, на тимчасово вилучене 18.06.2019 майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: мобільного телефону «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 .

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Вирішуючи питання процесуальних витрат, відповідно до ст.ст. 118-124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи. Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 7, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.06.2019 року, на тимчасово вилучене 18.06.2019 майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: мобільний телефон «Nokia 6610і» у корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи №19/13/9-1/742-103е від 26.06.2019, які згідно довідки складають 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп. в дохід держави. (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження)

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження,який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова