Рішення № 95009595, 19.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3076/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромак-2017" (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Набережна, буд. 31, код ЄДРПОУ 41126949)

до Державного підприємства "Чайка" (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62А, код ЄДРПОУ 31245250)

про стягнення боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції за Договором оренди сільськогосподарської техніки №1015 від 05.10.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 25.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромак-2017" до Державного підприємства "Чайка" про стягнення боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції за Договором оренди сільськогосподарської техніки №1015 від 05.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

18.11.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 20.11.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 14.12.2020; відповідачу – заперечень до 21.12.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки №1015 від 05.10.2019.

- позивач належним чином виконав умови Договору надавши відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується Актом надання послуг №77/1 від 07.10.2019 на суму 71750,52 грн;

- відповідач за надані позивачем послуги розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 33750,52 грн;

- у зв`язку з несвоєчасністю розрахунків позивачем нараховано відповідачу 8982,12 грн пені, 1466,21 грн 3% річних та 1406,20 грн втрат від інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №0103273663774 від 02.12.2020 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 20.11.2020 про відкриття провадження у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромак-2017" (позивач, орендодавець) та Державним підприємством "Чайка" (відповідач, орендар) укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки №1015 (далі – Договір), за яким у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування Комбайн Кейс 2388 (далі – Техніка), а орендар зобов`язується прийняти Техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Передача Техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі за місцезнаходженням орендаря: с. Лісне. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі. Строк оренди за цим Договором встановлюється з 05.10.2019 року до 09.10.2019 року включно.

Загальна вартість орендної плати за Техніку за цим Договором складає 74750,52 грн. Виплата орендної плати проводиться протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця (п. 5.1., 5.2., Договору).

Згідно п. 8.5. Договору у разі порушення будь-якою стороною своїх обов`язків за цим Договором, винна сторона сплачує на вимогу іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення та існування заборгованості, від загальної простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов`язань, в частині сплати орендної плати, а спірні правовідносини виникли з договору оренди, до них, відповідно, застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, в матеріалах справи наявний Акт надання послуг №77/1 від 07.10.2019, з якого вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки на загальну суму 74750,52 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань свідчить також відсутність скарг та заперечень з приводу невідповідності наданої Техніки або строків її надання.

Підписуючи Акт надання послуг відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати позивачу послуг з надання в оренду сільськогосподарської техніки на суму 74750,52 грн.

Вказана реалізація наданих позивачем послуг з оренди також відображена в акті звірки взаєморозрахунків за період з 2019 – 07.10.2019 на суму 74750,52 грн

Водночас в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують сплату відповідачем лише 38000,00 грн а саме, платіжні доручення: №450 від 22.07.2020 на суму 3000,00 грн, №323 від 03.06.2020 на суму 10000,00 грн, №321 від 29.05.2020 на суму 20000,00 грн, №344 від 15.06.2020 на суму 5000,00 грн.

Вказана інформація також підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з АТ КБ «Привтбанк» за період надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача з 08.05.2020 по 25.09.2020, з якої можна встановити, що відповідачем на рахунок позивача у вказаний період надійшло 38000,00 грн в якості оплати зобов`язань за Актом надання послуг №77/1 від 07.10.2019.

Інших доказів сплати відповідачем боргу суду не надано.

Отже, з наведеного вбачається, що несплачена відповідачем відповідно до Акту надання послуг №77/1 від 07.10.2019 залишилась сума у розмірі 36750,52 (74750,52 – 38000,00) грн.

Водночас, відповідач жодним чином на позов не відреагував, відзиву не подав, у зв`язку з чим позбавив себе можливості надати суду свої заперечення щодо суми боргу.

Так, позивач у прохальній частині позовної заяви, зокрема, заявляє вимогу про стягнення з відповідача 33750,52 грн. Водночас, хоча несплачена відповідачем сума боргу за розрахунком суду фактично є більшою, проте, до стягнення з відповідача підлягає сума боргу у розмірі 33750,52 грн, позаяк, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог.

Щодо нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 8982,12 грн пені, 1466,21 грн 3% річних та 1406,20 грн втрат від інфляції.

Як встановлено судом раніше згідно п. 5.3. Договору сторони погодили, що виплата орендної плати проводиться протягом 14 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання – передачі послуг. Акт підписано 07.10.2019, а отже право на нарахування штрафних санкцій у позивача виникло з 29.10.2019.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені та встановлено, що сума пені є більшою, водночас суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а отже сума пені підлягає до стягнення з відповідача у розмірі, зазначеному позивачем – 8982,12 грн.

Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних встановив, що позивачем допущені помилки у вказаному розрахунку, а саме, позивач починає нараховувати 3% річних з 27.10.2019, тоді як у останнього виникло право на нарахування з 29.10.2019, також позивачем у розрахунку вказано некоректні дані у вигляді боргового періоду з 30.06.2020 по 03.06.2020, крім того, позивач включає у попередні боргові періоди дні оплати відповідачем боргу, тоді як вони повинні входити до нових періодів, позаяк сума боргу станом на цей день (день оплати) зменшилась.

Відтак, судом зроблено власний розрахунок 3% річних згідно періодів заявлених позивачем та встановлено, що сума пені є більшою за нараховану позивачем, водночас сума 3% річних підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем згідно прохальної частини позовної заяви – 1466,21 грн, з підстав неможливості судом виходу за межі позовних вимог.

Також судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції, та встановлено, що він складений невірно, позаяк неправильним є нарахування втрат від інфляції на неповний місяць, тоді як для нарахування інфляційних втрат сума боргу повинна існувати протягом всього місяця. Крім того, позивач нараховує втрати від інфляції за липень 2020 року на суму 36,00 грн, тоді як протягом вказаного місяця існував борг у розмірі 36750,52 грн, що є визначально важливим, позаяк у липні 2020 року була дефляція, яку з цих підстав, позивачем не враховано в повному обсязі.

Отже судом зроблено власний розрахунок втрат від інфляції в межах періодів заявлених позивачем та з урахуванням дефляції, яка мала місце з липня по серпень 2020 року та встановлено, що сума втрат від інфляції підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 1010,05 грн.

На підставі викладеного, суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 33750,52 грн боргу, 8982,12 грн пені, 1466,21 грн 3% річних та 1010,05 грн втрат від інфляції.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати по сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2102,00 грн, позаяк сплачений судовий збір є мінімальним для вирішення даної категорії справ.

Щодо зазначення позивача у тексті позовної заяви, що останнім понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми з відповідача, позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення вказаних витрат у зв`язку з розглядом даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62А, код ЄДРПОУ 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромак-2017" (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Набережна, буд. 31, код ЄДРПОУ 41126949) 33750,52 грн боргу, 8982,12 грн пені, 1466,21 грн 3% річних та 1010,05 грн втрат від інфляції, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз