Рішення № 95009591, 02.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3493/17

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051) в інтересах держави в особі:

Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2);

Акціонерного Товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720);

до Акціонерного Товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, оф. 505, код ЄДРПОУ 00153117);

Приватного акціонерного товариства “Пласт” (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, код ЄДРПОУ 25168700)

про стягнення 18322951,57 грн та 24365,555 куб. м. газу,

за участю представників:

позивача-1: Сінько А.А.;

позивача-2: Пушкар І. А. (дов. № 14-172 від 26.04.2019);

відповідача-1: Гаврюшенко В. В (довіреність № 45 від 22.10.2020), Кириленко О. П.

відповідача-2: Денисенко Ю. О (ордер серія АІ, № 1038252 від 08.10.2020);

прокуратури: Шелест М. В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2017 Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України (надалі – позивач-1), 2. Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі – позивач-2) до 1. Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (надалі – відповідач-1), 2. Приватного акціонерного товариства “Пласт” (надалі – відповідач-2) про стягнення 18 322 951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. природного газ.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до пункту 1.1 Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладеного між відповідачами, сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей. Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 визнаний рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 недійсним, як такий, що укладений всупереч інтересам держави, без наміру ПрАТ “Пласт” досягнути встановленої мети, чим порушено інтереси держави. Тому прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсним правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном держави при наявності умислу лише у ПрАТ “Пласт”, та на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України стягнути з ПрАТ “Пласт” на користь ПАТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” 18322951,57 грн. отриманого ПрАТ “Пласт” прибутку від договору про спільну діяльність, а з ПАТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” в дохід держави 18322951,57 грн., а також стягнути з ПрАТ “Пласт” на користь ПАТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” 24365,555 тис. куб.м природного газу отриманого ПрАТ “Пласт” за договором про спільну діяльність, а з ПАТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” в дохід держави 24365,555 тис. куб.м природного газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2018 позов задоволено частково, зокрема вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пласт” на користь Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) 18322951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 57 коп., а з Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” в дохід держави 18322951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 57 коп.

Також вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пласт” на користь Генеральної прокуратури України 240000 (двісті сорок тисяч) 00 коп. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Пласт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018р. скасувати в стягненні з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 183222 951,57, а з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в дохід держави 18322951,57 грн., в іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 р. залишити без змін.

Постановою північного апеляційного суду апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Пласт” задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі №911/3493/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

05.07.2019 Заступник Генерального прокурора звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (у складі колегії суддів: Чорної Л.В., Агрикової О.В., Козир Т.П.) та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 (суддя Христенко О.О.).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2020 Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі № 911/3493/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховними Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у вказаній постанові зазначено про те, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у даній постанові, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

08.10.2020 до Господарського суду Київської області повернулась справа №911/3493/17 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до акціонерного товариства “Державне акціонерне товариства “Чорноморнафтогаз”, приватного акціонерного товариства “Пласт” про стягнення 18322951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. газу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №3533/17 від 08.10.2020 справу передано до розгляду судді Грабець С.Ю.

12.10.2020 суддею Грабець С.Ю. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №911/3493/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Грабець С.Ю. від розгляду справи №911/3493/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №3533/17 від 13.10.2020 справу передано до розгляду судді Черногузу А.Ф.

13.10.2020 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 13.10.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 21.10.2020 суддею Черногуз А.Ф. прийнято справу №911/3493/17 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 16.11.2020.

У судовому засіданні 16.11.2020 судом зобов`язано сторони письмово викласти свої позиції у справі в контексті постанови Верховного Суду у справі № 911/3493/17 від 23.09.2020 та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.11.2020.

20.11.2020 до суду від позивача-2 надійшли пояснення №14/3-4649-20 від 19.11.2020 з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.09.2020.

До суду 27.11.2020 від відповідача-2 надійшло пояснення б/н від 27.11.2020 з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.09.2020.

30.11.2020 до суду від Офісу генерального прокурора надійшли пояснення по справі №911/3493/17 з урахуванням постанови Верховного Суду.

До суду 30.11.2020 від відповідача-1 надійшла заява б/н від 27.11.2020 в порядку ст.ст. 42, 46, 169, ч. 2, 4 ст.236 ГПК України.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 14.12.2020.

03.12.2020 від Офісу генерального прокурора надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Від відповідача-2 09.12.2020 до суду надійшла заява б/н від 30.11.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відоконференції.

Також від відповідача-2 10.12.2020 до суду надійшла заява б/н від 10.12.2020 про відкладення судового розгляду.

Ухвалою від 10.12.2020 судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача-2 б/н від 30.11.2020 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

11.12.2020 до суду від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про внесення даних до додаткових відомостей про учасника справи.

У судовому засіданні 14.12.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021.

У судовому засіданні 12.01.2021 судом оголошено перерву до 02.02.2021.

13.01.2021 та 20.01.2021 до суду від позивача-2 та Офісу генерального прокурора надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

22.01.2021 від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 22.10.2021 про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.02.2021 судом заслухано пояснення сторін по суті спору, досліджено докази та ухвалено рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством “Пласт” (“сторона-1”, відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (“сторона 2”, відповідач-1) було укладено Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони за даним договором зобов`язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей (п. 1.1 договору).

Обов`язки оператора визначені пунктом 3.10 договору, до яких належать в тому числі визначення фінансових результатів спільної діяльності та виплата сторонам належної їм частини прибутку (підпункт 3.10.10).

Для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору сторона-1 вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71 640 000,00 грн, а сторона-2 вносить у спільну діяльність право користування об`єктами Архангельського газового родовища - виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа-7", а також право користування об`єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014). Вартість внеску сторони-2 в період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000 грн (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктами 7.1, 7.4, 7.6 договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності. Спільна діяльність несе усі витрати пов`язані із сплатою ресурсних платежів. У випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.

Прибуток, що отримується сторонами спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у пунктах 4.4, 4.5 договору, а саме: частка сторони-1 складає 60 %, а частка сторони-2 - 40 %. Рішення щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності згідно пункту 3.6.3 договору приймає Комітет з управління спільною діяльністю (пункт 6.2 договору).

До компетенції комітету з управління спільною діяльністю належить прийняття рішень щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності (підпункт 3.6.3 договору).

Заступник Генерального прокурора (надалі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України (надалі – позивач-1), 2. Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі – позивач-2) до 1. Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (надалі – відповідач-1), 2. Приватного акціонерного товариства “Пласт” (надалі – відповідач-2) про стягнення 18322951,57 грн. та 24365,555 куб.м. природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладеного між відповідачами, сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей.

При цьому позивач зауважує, що вказаний Договір укладено всупереч інтересам держави, без наміру ПрАТ "Пласт" досягнення встановленої ним мети, чим порушено публічний порядок, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «ДАТ «Черноморнафтогаз», ПрАТ "Пласт" яким визнано недійсним вказаний Договір.

Разом з тим прокурор також зазначає, що відповідач-2 мав внести у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього Договору становила 71640000 грн., однак відповідний обов`язок ним не виконано, що свідчить про відсутність у ПрАТ «Пласт» наміру діяти спільно шляхом об`єднання зусиль сторін для досягнення мети. Обставини свідчать про те, що ПрАТ «Пласт», як сторона Договору отримувало із спільної діяльності прибуток, частка якого становить 60%, водночас відсоток розподілу доходів від спільної діяльності повинен залежати від розміру відповідної частини витрат на функціонування спільної діяльності, ПрАТ «Пласт» не виконавши свого обов`язку щодо внесення 71,6 млн. грн у спільну діяльність, отримувало від неї прибутки у пропорційно більшому розмірі (за весь спірний період отримано прибуток у розмірі 18322951,57 грн), ніж ПАТ «ДАТ «Черноморнафтогаз», що суперечить вимогам законодавства та інтересам держави і порушує баланс інтересів сторін.

Так, позивач зазначає, що за результатами спірної діяльності ПрАТ «Пласт» видобуто у період з 05.03.2014 по 31.12.2014 на Стрілковому газовому родовищі 20316,228 тис. куб. м природного газу, з яких до Глібовського підземного сховища газу поступило на зберігання – 11929,568 тис. куб. м. а у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 видобуто 17312,526 тис. куб. м. газу, на зберігання до газового сховища надійшло – 6626,574 тис. куб. м., які у загальному об`ємі 18556,142 тис. куб. м. на даний час перебувають на зберіганні у Глібовському підземному сховищі газу (територія АР Крим). Також, ПрАТ «Пласт» видобуто та не реалізовано 5809,413 тис. куб. м. природного газу, який товариство незаконно утримує в себе. У загальному розмірі ПрАТ «Пласт» незаконно володіє 24365,555 тис. куб. м. газу (18556,142+5809,413).

Крім того, прокурор посилаеться на лист ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26.05.2017 № 540/17, згідно якого останнім надано інформацію, що 18556,142 тис. м3 природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.2014 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу. Також, 20.08.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та ПрАТ "Пласт" (замовник) укладено договір на зберігання (закачування, зберігання) природного газу № 1508000606, за умовами якого замовник зобов`язався внести плату за надані виконавцем послуги із зберігання (закачування) в підземних сховищах газу (ПСГ) природного газу замовника в сезонах зберігання 2013-2014 років та 2014-2015 років у встановлені договором строки.

Відтак, у зв`язку з недійсністю Договору від 05.03.2014 № 272-14, прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсним правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном держави при наявності умислу лише у ПрАТ "Пласт", та на підставі частини 3 ст. 228 Цивільного кодексу України стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18322 951,57 грн отриманого ПрАТ "Пласт" прибутку від договору про спільну діяльність, та стягнути ці кошти в сумі 18322951,57 грн з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави, а також стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 24365,555 тис. куб. м. природного газу отриманого ПрАТ "Пласт" за договором про спільну діяльність, та стягнути ці 24365,555 тис. куб. м. природного газу з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави.

Заперечуючи проти позову відповідач-1, зокрема, зазначає про те, що, безпідставними є вимоги прокурора щодо застосування наслідків ч. 3 ст. 228 ЦК України до нікчемного правочину, оскільки спірний Договір визнаний недійсним як такий, що порушує публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, а тому частина 3 вказаної статті застосуванню не підлягає. Також відповідач-1 стверджує про невідповідність доводів прокурора про те, що природний газ був видобутий та не реалізований ПрАТ “Пласт”, який утримує відповідний газ у себе, оскільки цей природний газ належить АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз” на праві власності та переданий НАК “Нафтогаз України” для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 за позовом ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ПАТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу природного газу).

Крім того, відповідач-1 також зазначає про те, що генпрокуратурою не надано жодного належного доказу того, що ПрАТ «Пласт» було видобуто та не реалізовано 5809,413 тис. куб. м. природного газу, який на момент розгляду справи це товариство незаконно утримує у себе на території України, а також того, що на даний момент у Глібовькому підземному сховищі перебувають на зберіганні 18556,142 тис. куб. м. видобутого ПрАТ «Пласт» природного газу.

Зокрема, заперечення проти позову відповідача-2 (ПрАТ «Пласт») полягають у тому, що Договором спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 було встановлено, що суми, які підлягали до перерахування учаснику спільної діяльності за результатом розподілу прибутку встановлювались на засіданні Комітету з управління спільною діяльністю, що підтверджується протоколами засідань, наявними в матеріалах справи. Тобто Договором спільної діяльності був встановлений порядок розподілу прибутку, який не залежав від суми фактично внесеного вкладу сторони у спільну діяльність станом на момент розподілу прибутку.

Разом з тим, відповідач-2 зауважує на тому, що прокуратурою не надано суду доказів перерахування з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ «Пласт» сум прибутку розподіленого під час засідань Комітету з управління спільною діяльностю, отже факт одержання ПрАТ «Пласт» сум заявлених позивачем до стягнення не є доведеним.

Крім того, відповідач-2 вважає, що посилання у мотивувальній частині рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 на ч. 3 ст. 228 ЦК України за відсутності у вказаному рішенні прямої вказівки на встановлення судом обставин наявності у осіб, які укладали договір з боку відповідача-2, умислу на незаконне заволодіння державним майном, виключає преюдицію цього рішення в контексті доведеності укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приймаючи постанову у даній справі від 23.09.2020 про направлення справи №911/3493/17 на новий розгляд, зокрема, зауважив про те, що рішення судів попередніх інстанцій містять суперечливі висновки щодо оцінки одних і тих же доказів, а також враховуючи, що оцінці підлягають перелічені вище докази, подані прокурором до суду апеляційної інстанції.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 зауважив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

При цьому суд наголошує на тому, що у вищезазначеній постанові від 23.09.2020 Верховним Судом встановлено, що у даній справі прокурором у відповідності до вимог частини 4 статті 53 ГПК України та абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доведено наявність підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, проте не мотивовано необхідності захисту інтересів держави в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Відтак, суд під час нового розгляду справи №911/3493/17 дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності вважає за можливе наголосити на наступному.

Правовідносини між відповідачами наслідком яких стало звернення прокурора з позовом до господарського суду, зокрема, регулюються Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому суд зазначає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Вбачається, що Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017. у справі № 911/639/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», Приватного акціонерного товариства «Пласт» про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним Договір про спільну діяльність від 05.03.2014р. № 272-14, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018. рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017р. у справі № 911/639/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.05.2018р. рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. у справі № 911/639/17 залишено без змін, а отже рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 набуло законної сили 20.02.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 24365,555 тис. куб. м. природного газу.

За твердженням прокурора, згідно зі звітами про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу за договором підтверджено, що за період з жовтня по грудень 2016 та за січень 2017р. оператором видобуто 5 809,413 тис. куб. м. газу, який на підставі договору зберігання природного газу від 20.08.2015р. №1508000606 ПрАТ «Пласт» передало ПАТ «Укртраснгаз».

Так само, прокурор посилаючись на лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» №540/17 від 26.05.2017, зазначає, що 18556,142 тис. куб. м. природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.2014р. по 01.08.2015р. надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу.

Отже, прокурор наголошує на тому, що в процесі виконання Договору про спільну діяльність відповідачем-2, з підстав наведених вище, незаконно набуто 24365,555 тис. куб. м. газу (18556,142+5809,413) які підлягають стягненню в дохід держави.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, прокурор посилається на лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» №540/17 від 26.05.2017 як на доказ видобутого на Стрілковому газовому родовищі природного газу у розмірі 18556,142 тис. куб. м. в період з 05.03.2014р. по 01.08.2015 який надійшов на зберігання до Глібовського підземного сховища газу, водночас, вказаний доказ (лист) не може бути розцінений судом як належний та допустимий доказ підтвердження видобутку газу згідно умов Договору про спільну діяльність, позаяк останній не є правовстановлюючим або офіційним документом.

При цьому суд наголошує, що під час встановлення суті обставин справи, вказаний лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» №540/17 від 26.05.2017 може нести лише факультативні ознаки потенційного видобутку природного газу, тобто суд не може посилатись на вказаний лист, як на підставу беззаперечної наявності обставин, на які посилається позивач, а отже, суд не бере до уваги вказаний доказ.

Крім того, прокуратурою в якості доказів видобутку природного газу надано суду: загальні дані балансу добування та транспортування газу Стрілкового ГМ за 2014-2016 роки; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС «Стрілецьке», ГРС «Щасливцеві», ГРС «Чайкіно» в Криму за період з 01.01.2015 по 18.02.2015; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС «Стрілецьке», ГРС «Щасливцеві», ГРС «Чайкіно» в Криму за період з 11.03.2015 по 25.10.2016; журнал обліку витрат «КРП «Черноморнефтегаз» ВК ОПС УДГ» Стрілкової ділянки, що розпочатий 11.04.2014; журнал техрежиму Стрілкового газового родовища, що розпочатий 01.05.2015; журнал техрежиму Стрілкового ГР за період з 18.06.2015 по 19.05.2016.

Суд, дослідивши вказані докази та заслухавши пояснення сторін з приводу належності вказаних доказів зазначає, що вказані журнали заповнені від руки невстановленою особою, а відтак з вказаних доказів неможливо встановити дійсність та обсяги видобутого природного газу, відповідно до умов Договору про спільну діяльність, укладеного між відповідачами. Також у поданих доказах немає жодної прив`язки до Договору, з яких суд міг би встановити видобуток саме тих обсягів природного газу, які вподальшому передані на зберігання та, відповідно, які заявлені позивачем до стягнення в дохід держави, також неможливим є встановлення факту повноважності особи, що вела та заповнювала вказані журнали, відомостей про засоби обліку та місце їх встановлення, показники яких заносились до журналу, а відтак і беззаперечну приналежність відомостей вказаних у цих журналах до інформації, що стосується конкретно визначеного газового родовища.

Подані докази лише в наслідок припущень можуть бути оцінені як докази видобутку газу на вказаних у них родовищах, проте судове рішення на припущеннях ґрунтуватися не може.

Так само з вказаних доказів суд не може встановити факту передання (направлення) обсягів видобутого природного газу рамках Договору про спільну діяльність до Глібовського підземного сховища та стверджувати про його наявність у даному сховищі.

Разом з тим, стосовно твердження прокурора, щодо передачі 5 809,413 тис. тис. м. природного газу власного видобутку, який на підставі договору зберігання природного газу від 20.08.2015 № 1508000606 ПрАТ "Пласт" переданий ПАТ "Укртраснгаз" суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та зобов`язано останнього укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 13.04.2017 № 14/23693/17, за якою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов`язано продати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. м3, до яких входить і 5 809,413 тис. м3, який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ "Укртрансгаз" на підставі договору від 20.08.2018 № 1508000606.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 залишено без змін.

Відтак, з наведеного вбачається, що обсяг природного газу у розмірі 5 809,413 тис. м3, який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017 відповідно до умов Договору про спільну діяльність ПрАТ "Пласт" на праві власності не належав, а тому і відсутні підстави стягнення вказаних обсягів з останнього в дохід держави, натомість правомочності власника щодо вказаного обсягу газу як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 належали виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Також суд наголошує, що в силу положень ст. 10 Закону України «Про нафту і газ», ст.ст. 19, 24 Кодексу України «Про надра», ст. 189 ЦК України - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є власником газу видобутого на Стрілковому та Архангельському газовому родовищі у період дії спеціального дозволу на користування надрами цих родовищ позаяк останньому належить спеціальний дозвід на користування надрами Стрілкового газового родовища №2093 від 24.12.1999 терміном дії 19 років, спеціальний дозвіл на користування надрами Архангельського газового родовища №4594 від 18.12.2007 терміном дії 20 років та спеціальний дозвіл на Глібовське підземне сховище газу №2187 від 24.03.2000 терміном дії 20 років.

Відтак, весь газ, що був видобутий в період дії спеціальних дозволів, в тому числі і в спірний період, належить на праві власності виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б прямо вказували на наявність у ПрАТ "Пласт" права власності на природний газ видобутий у спірний період на Стрілковому та Архангельському газовому родовищі, а отже в суду немає підстав стверджувати про факт незаконного набуття ПрАТ "Пласт" вказаних обсягів газу та застосування наслідків недійсності правочину.

Суд вважає за необхідне розяснити, що відповідно до ст. 189 Цивільного кодексу України подукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач-1 володіє спеціальними дозволами на користування надрами отриманими в Держаній службі геології і надр України на Стрілкове та Архангельське газове родовище.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Користувачем надрами вказаних газових- родовищ є відповідач-1, при цьому всі виробничі об`єкти Стрілкового газового родовища належать відповідачу-1 на праві власності. Таким чином, природний газ видобутий на вказаних газових родовищах є власністю ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз», а не спільною власністю разом з відповідачем-2.

Відтак, весь газ, що був видобутий в період дії спеціальних дозволів, в тому числі і в спірний період, належить на праві власності виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б прямо вказували на наявність у ПрАТ "Пласт" права власності на природний газ видобутий у спірний період на Стрілковому та Архангельському газовому родовищі, а отже в суду немає підстав стверджувати про факт незаконного набуття ПрАТ "Пласт" вказаних обсягів газу та застосування наслідків недійсності правочину про які заявляє прокуратура.

Відтак, на підставі викладеного суд змушений констатувати, що прокуратурою не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача-2 24365,555 тис. куб. м. природного газу, а отже, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Пласт» 18 322 951,87 грн.

Так, прокуратура стверджує, що за Договром про спільну діяльність ПрАТ «Пласт» отримало прибуток у сумі 18 322 951,57 грн, що зокрема, підтверджується неспірозмірним розподілом прибутку між відповідачами Комітетом з управління спільною діяльністю.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5, затверджено прибуток за 9 місяців 2015 року у розмірі 15 853,529 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 9 512,117 тис. грн (60 %), а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 6 341,412 тис. грн (40 %). У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 № 6 затверджено прибуток за IV квартал 2015 року в розмірі 7 300,652 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 4 380,3912 тис. грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 920,2608 тис. грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 № 8 було затверджено прибуток спільної діяльності за І квартал 2016 року в сумі 6 183 648,17 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 3 710 188,90 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 473 459,27 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 № 9 затверджено прибуток спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року у розмірі 1 200 424,11 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 720 254,47 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 480 169,64 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача- 2 перерахувати на їх поточні рахунки.

В якості доказів отримання відповідачем-2 грошових коштів згідно умов Договору про спільну діяльність прокуратурою надано суду: роздруківки проведених операцій ПрАТ "Пласт" по банківському рахунку в АБ «Полтава Банк»; оборотно-сальдові відомості ПрАТ "Пласт" ДСД №272-14 від 05.03.2014 за період з 05.03.2014 по 31.12.2016; фінансовий звіт ПрАТ "Пласт" ДСД №272-14 від 05.03.2014 за період з 2014 по 2016 роки; банківські виписки по рахунках а ПАТ «Банк «Україниський капітал».

Суд, дослідивши подані докази зазначає, що з останніх неможливо встановити факт отримання ПрАТ "Пласт" на його власні рахунки розподіленого прибутку від спільної діяльності або розпорядження ПрАТ «Пласт» коштами, що знаходились на рахунку спільної діяльності, так само як і неможливо встановити факт надходження коштів на рахунок спільної діяльності позаяк доказів, що підтверджують рух коштів по рахунку спільльної діяльності прокуратурою суду не надано як і не надано інформації про сам поточний рахунок спільної діяльності, на якому мав акумулюватись нерозподілений прибуток від усіх фінансових операцій спільної діяльності з відомостей по якому суд міг би встановити фактичне, а не прогнозоване(планове) зарахування коштів як прибутку від спільної діяльності на рахунок ПрАТ "Пласт", позаяк виключно при наявності доведеного факту зарахування коштів, як розподіленого прибутку, на особистий рахунок ПрАТ "Пласт" суд може застосувати до ПрАТ "Пласт" наслідки недійсності правочину, які заявлені прокуратурою.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що з поданих доказів фінансової звітності та банківських виписок взагалі не вбачається одержання відповідачем-2 прибутків в результаті виконання Договору про спільну діяльність.

Також суд наголошує, що прокуратурою не надано належних, допустимих та достовірних доказів фактичного перерахування спірної суми 18322951,57 грн з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ “Пласт”, як суми прибутку розподіленого під час засідань Комітету з управління спільною діяльністю.

Отже, в матеріалах справи відсутні достовірні докази, з яких суд міг би достеменно встановити як факт фактичного перерахування спірної суми в особисте розпорядження та на особистий рахунок відповідача-2 так і факт отримання відповідачем-2 в результаті виконання Договору про спільну діяльність будь-якого прибутку.

Також суд констатує, що прокуратурою не подано до матеріалів справи жодного доказу наявності порушення спірними правовідносинами охоронюваних прав АТ «НАК «Нафтогаз України» у зв`язку з чим суд також вказує на недоведеність доводів прокуратури щодо наявності права АТ «НАК «Нафтогаз України» яке підлягає захисту в межах даного позовного провадження.

Відтак за відсутністю в матеріалах справи доказів, які б підтверджували викладені у позовній заяві обставини, суд розцінює позовні вимоги як необґрунтовані, недоведені та такі, що є непідтвердженими поданими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п.8.1 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2020 у даній справі Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст.. 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відтак, з підстав відмови у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору понесені відповідачами в ході розгляду справи в судах всіх інстанцій, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на з Офіс Генерального прокурора у повному обсязі.

Зцих підстав, суд вважає підставним стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Приватного акціонерного товариства “Пласт” 360 000 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору понесених Приватним акціонерним товариством “Пласт” за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у даній справі.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051) на користь Приватного акціонерного товариства “Пласт” (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, код ЄДРПОУ 25168700) 360 000 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору понесених Приватним акціонерним товариством “Пласт” (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, код ЄДРПОУ 25168700) за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі №911/3493/17.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз