Рішення № 95009524, 04.02.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3234/20

Номер провадження 2/404/834/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді – Мохонько В.В.,

за участі секретаря – Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку загального позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, по якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої посадовою особою органу державної влади.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.11.2019 року позивач рухався на своєму транспортному засобі RENALT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі М12 км. 755 100, в напрямку села Дмитрівки, Знам`янського району, Кіровоградської області.

Позивача було зупинено працівниками патрульної поліції за невиконання вимог знаку «Стоп» та проїзд перехрестя без зупинки автомобіля, що на його думку не відповідало дійсності.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1749355 від 15.11.2019 року, що винесена поліцейським роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Панасенко Б.В., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Винесення оскаржуваної постанови було здійснено відразу на місці події, а саме на дорозі М12 км 755 100, в напрямку села Дмитрівки, Знам`янського району, Кіровоградської області.

Вказує, що примірник постанови отримав лише 18.11.2019 року, оскільки відразу після її оформлення працівники патрульної поліції не оголосили її зміст, а залишили місце події, так як позивач за фактом незаконних дій викликав правників правоохоронних органів.

Позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2019 року у справі №404/8409/19 адміністративний позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області Панасенко Богдана Васильовича, третя особа УПП в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено; визнано протиправною постанову серії ЕАК № 1749355 від 15.11.2019 винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенком Богданом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; скасовано постанову серії ЕАК № 1749355 від 15.11.2019 винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенком Богданом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрито.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенка Богдана Васильовича задоволено частково; рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2020 року в адміністративній справі №404/4566/19 (2-а/404/269/19) змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2020 року в адміністративній справі №404/4566/19 (2-а/404/269/19) залишено без змін.

Вказує, що суд апеляційної інстанції врахував, що відеозапис з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, щодо якого відсутні відомості в оскаржуваній постанові, й так само не зазначення технічного засобу, яким здійснено цей відеозапис, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що записи, які надані відповідачем, не містять фіксацію адміністративного правопорушення, спірна постанова не містить посилань на будь-які інші докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок, обґрунтувань правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій працівника поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, розмір якої складає 10 000 грн., яку слід стягнути з держави.

Вказує, що постановою поліцейського роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області Панасенка Богдана Васильовича серії ЕАК №1749355 від 15.11.2019 року позивача було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, оскільки вказана постанова була скасована як протиправна рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда у справі №404/8409/19 від 28.02.2020 року в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року.

Отже, вважає доведеним факт неправомірних дій посадової особи органу державної влади.

Зазначає, що внаслідок неправомірних дій представника поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки він повинен був вживати заходи щодо відновлення своїх порушених прав.

Крім того, відразу після винесення протиправної постанови, у позивача піднявся тиск, і він з місця події був доставлений до лікарні, де отримав першу медичну допомогу, на поставлений діагноз було виписано відповідне лікування, на яке було витрачено час та грошові кошти.

Позивач є ветераном військової служби, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків ядерних аварій, ветераном війни-інвалідом. Однак, внаслідок протиправних дій представника органу державної влади порушився нормальний уклад життя позивача, він був змушений докладати чималих зусиль для відновлення власних прав, які було свідомо порушено, а також для нормалізації власного самопочуття та здоров`я.

З огляду на фактичні обставини справи (статус позивача, завдання шкоди здоров`ю, необхідність докладення значних зусиль для нормалізації життєвих зв`язків) з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди складає 10 000 грн., які просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.06.2020 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання /а.с. 24-25/.

07.07.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив представника Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /а.с. 81-90/.

В обґрунтування зазначено, що позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Відтак за вимогами чинного процесуального законодавства, обставини, зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди, мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Вказує, що відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту протиправності (неправомірності) дій поліцейського роти № 1 батальйону УПП в Кіровоградській області сержанта поліції Панасенка Богдана Васильовича, УПП чи ДПП безпосередньо.

Питання щодо визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та неправомірними вирішується в порядку адміністративного судочинства та встановлюється безпосередньо судовим рішенням.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда та постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 404/3234/20 не було встановлено протиправності або незаконності дій суб`єкта владних повноважень.

Більше того саме скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не доводить протиправності дій поліцейського винесення постанови, оскільки такі дії поліцейського прямо передбачені чинним законодавством. Жодних дій поліцейських спрямованих на приниження честі та гідності особи чи тиску під час спілкування з позивачем також не було допущено.

Вказує, що при вчиненні дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності поліцейський діяв на підставі норм чинного законодавства та у межах наданих йому повноважень, відтак будь-які підстави для визнання його дій щодо притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП були відсутні.

В свою чергу скасування спірної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю належних доказів не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Медична довідка поліклінічного відділення комунального закладу «Знам`янська міська лікарня імені А.В.Лисенка», містить інформацію лише щодо факту звернення позивача із певними скаргами та не містить жодної інформації, щодо підтвердження вказаних скарг та безпосередньо причин їх виникнення, а відтак вказаний доказ не може вважатися достатнім та достовірним на підтвердження обставин щодо завдання позивачу моральної шкоди.

Позивач являється інвалідом війни 2 групи, тому відповідач вважає, що вказані у медичній довідці діагнози та причини звернення могли бути спричинені безпосередньо внаслідок отриманої інвалідності або іншого хронічного захворювання позивача, спричиненого виконанням службових обов`язків із захисту вітчизни, ліквідації ядерних аварій.

Також, у відповідності до чинного процесуального законодавства та правових висновків викладених Касаційним цивільним судом у рішенні від 18 грудня 2019 р. по справі №761/29966/16-ц вбачається, що оскільки Департамент патрульної поліції не був стороною по вищезазначеним судовим справам, висновки наведені у рішеннях не мають обов`язкового преюдиційного значення для даної цивільної справи, яка є предметом розгляду, оскільки сторона по справі, а саме Департамент патрульної поліції не брав участі під час її розгляду.

16.07.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказав, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року під час касаційного перегляду рішень у справі №640/16169/17 /а.с. 108-113/.

Вказує, що зважаючи на наведене, у справі, яка розглядається, наявний підтверджений факт протиправних дій працівників УПП у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції при складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Позивач змушений був звернутись за допомогою до лікаря відразу після винесення протиправної постанови, а саме: об 11 год. 40 хв., внаслідок сильних хвилювань та стресу від ситуації, яка вникла.

Також зазначив, що 18.11.2019 року звернувся до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області з письмовою заявою, якою просив провести службове розслідування стосовно працівників Управління за фактом винесення явно незаконної постанови.

Представником відповідача Державної казначейської служби України до суду подано відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як вважає, що позивачем не доведено факт вчинення протиправних дій відповідачами, факт отримання моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача /а.с. 121-123/.

Також зазначено, що казначейська служба своїми діями чи бездіяльністю не порушувала права та інтереси позивача, а приймає участь у розгляді таких справ виключно, як орган, який у випадку прийняття судом рішення про стягнення коштів з бюджетної установи або державного бюджету у відшкодування завданої шкоди виконує судові рішення згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджених постановою Кабміну від 03.08.2011 року №845.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 178-179/.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду заяву, якою просив здійснити розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином, надали заяви, якими позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.11.2019 року поліцейським роти №1 батальйону №1 УПП в Кіровоградській області Панасенко Богданом Васильовичем винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що позивач керуючи транспортним засобом Renalt Kangoo д.н. НОМЕР_1 в напрямку с. Дмитрівка, Знам`янського району Кіровоградської області на ад м12 км 755, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Позивач з вказаною постановою не погодився та звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2020 року по справі №404/8409/19, провадження №2-а/404/451/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенко Богдана Васильовича, третя особа УПП в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено; визнано протиправною постанову серії ЕАК № 1749355 від 15.11.2019 винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенком Богданом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; скасовано постанову серії ЕАК № 1749355 від 15.11.2019 винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 УПП в Кіровоградській області Панасенком Богданом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито /а.с. 18-20/.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм ст. 283 КУпАП, оскільки в постанові не зазначені технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі та не зазначений пункт ПДР України, які порушив позивач, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року Апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП сержанта поліції Панасенка Богдана Васильовича задоволено частково; рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2020 в адміністративній справі №404/4566/19 (2а/404/269/19) - змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2020 року в адміністративній справі №404/4566/19 (2а/404/269/19) залишено без змін /а.с. 33-38/.

Апеляційним судом зазначено, що мотиви задоволення позовних вимог з яких виходив суд першої інстанції не в повному обсязі відповідають обставинам справи.

Так, судом першої інстанції під час розгляду справи в якості доказу було прийнято витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відносно постанови серії ЕАК №1749355 від 15.11.2019 , як наслідок судом здійснені висновки, що в оскаржуваній постанові відсутні: посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис та норма закону, яку порушив позивач.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що зміст вказаного витягу порівняно з текстом постанови серії ЕАК №1749355 від 15.11.2019 є очевидно скороченим, тобто в ньому не вказані усі необхідні відомості та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, безпосередньо у постанові міститься конкретний пункт ПДР, які на думку відповідача порушений позивачем, та посилання на відеозапис з бодікамери поліцейського та технічний засіб, яким він здійснений - ВА00113. Як підтверджується змістом позовної заяви та додатками до нього, позивачем до адміністративного позову подано копію незасвідченого витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо оскаржуваної постанови, проте клопотання про витребування оскаржуваної постанови як доказу не подавалося.

18.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, якою просив провести розслідування щодо на його думку неправомірних дій правників поліції /а.с. 114-118/.

Повідомленням №577/41/34/01-2019 від 26.11.2019 року начальником Управління патрульної поліції в Кіровоградській області проінформовано позивача, що щодо фактів неправомірних дій працівників управлінням проводиться перевірка, про результати якої його буде проінформовано додатково /а.с. 168/.

27.11.2019 року позивача повідомлено, що відповідно до наказу МВС «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України» від 11.12.2017 року №930 для повної та всебічної перевірки фактів було проведено перевірку, під час якої було переглянуто відео фіксацію розмов правників поліції в період спілкування з ОСОБА_1 та інші матеріали /а.с. 169-171/. За результатами розгляду звернення працівники поліції не порушували вимоги наказу МВС №1179 від 09.11.2016 року «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських», до поганого самопочуття чи нервового зриву позивача не доводили та позивач про те, що йому потрібна медична допомога не повідомляв. За вказаного, даних, які б підтверджували доводи про вчинення неправомірних дій не встановлено, тому відсутні підстави для вжиття заходів реагування до працівників поліції. Також роз`яснено позивачу, що у разі незгоди з прийнятим рішенням за результатами розгляду звернення він має право оскаржити його в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Звертаючись з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що він був змушений витрачати час на відстоювання своїх прав у суді, доводити свою правоту, переніс глибокі моральні страждання, переживання та хвилювання, звертався до лікарні за медичною допомогою. Фактично підставою позову є винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, яку в подальшому скасовано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.19 цього Закону держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Статтею 56 Конституції України визначено право кожної особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Цивільно-правову відповідальність можна поділити на договірну та позадоговірну (деліктну).

Позадоговірна відповідальність наступає за відсутності договірних відносин між учасниками.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», про відшкодування шкоди у разі закриття справи про адміністративне правопорушення настає виключно у випадках здійснення своїх повноважень органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та виключно у випадках можливого застосування до особи за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт.

Підставою позову є посилання на скасування судом постанови поліцейського у справі про адміністративне правопорушення, за якою не було накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а тому спеціальні норми, передбачені ч.1 ст.1176 ЦК України, застосуванню не підлягають.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, а постанову про адміністративне правопорушення відносно позивача складено не в межах оперативно-розшукових дій. Отже, у даній справі Департамент патрульної поліції не являється суб`єктом відповідальності саме за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування по справі.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Окрім того, порядок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади врегульовано спеціальною нормою, що міститься у ст.1174 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

З позовної заяви вбачається, що викладені у позові обставини про завдання йому моральної шкоди ОСОБА_1 підтверджує довідкою КЗ «Знам`янська міська лікарня імені А.В.Лисенка» від 15.11.2019 року, згідно якої він звернувся 15.11.2019 року о 11 год. 40 хв. до лікарня зі скаргами на головний біль, нудоту, шум у вухах, серцебиття, йому було встановлено діагноз ІХС:, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз та призначено лікування /а.с. 17/.

Крім того, позивач являється інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями відповідних посвідчень, які видані 18 червня 2012 року /а.с. 16/.

Також, в ході розгляду справи позивачем надано до суду 25.09.2020 року консультативний висновок Хмельницького обласного кардіодиспансеру від 24.09.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 консультований лікарем кардіологом, йому встановлено діагноз: ІХС: стенокардія, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст. /а.с. 127/.

Тому, на думку суду довідка лікаря від 15.11.2019 року достеменно не може свідчити про причинний зв`язок між складенням відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та зверненням позивача до лікарні 15.11.2019 року, так як вищевказані документи можуть свідчити про наявність хронічних хвороб позивача.

Крім того, на підтвердження понесення витрат на лікування після звернення до лікаря 15.11.2019 року позивачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів.

Із змісту рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року, не вбачається умислу щодо введення позивача патрульними поліцейськими в оману, а підставою скасування постанови судом слугувало недоведення суб`єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення достатніми доказами.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у адміністративному позові у справі №404/8409/19 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не ставив питання щодо протиправності дій працівників патрульної поліції, не звертався до адміністративного суду з позовом про визнання дій працівників протиправними та не скористався роз`ясненим йому Управлінням патрульної поліції у Кіровоградській області правом оскарження результатів проведеної перевірки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази упередженого ставлення працівників поліції до позивача, наявності злого умислу чи грубої недбалості, спрямованих на ухвалення завідомо незаконної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за подією 15 листопада 2019 року.

Сам лише факт хвилювання позивача щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не є належним доказом втрат немайнового характеру позивача внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з порушенням цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під судом, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди.

Сам по собі факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки судові рішення, якими скасовані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, безумовно не встановлюють доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За вказаного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої посадовою особою органу державної влади- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646;

відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646;

відповідач: Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22-Б, м. Кропивницький.

Повний текст судового рішення складено 19.02.2021 року.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда