Рішення № 95007551, 19.02.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4149/20

Провадження № 2/279/110/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.,

з секретарем Башинською Н.М.,

за участю

представника позивача Волкова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/4149/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Ушомирської сільської ради про визнання права власності на житлову будівлю з надвірними будівлями за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що починаючи з січня 2009 року заселилась та почала проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку вона фактично проживає по сьогоднішній час, хоча зареєстрована за адресою своєї дочки ОСОБА_2 .

В 1998 році вона та її співмешканець ОСОБА_3 вселились у будинок АДРЕСА_1 . Дозвіл на проживання у цьому будинку надав чоловік, який представився далеким родичем померлої власниці будинку, яка померла в кінці 90 років початку 2000 років. Будинок тривалий час стояв пустий і перебував у занедбаному стані, там часто збирались місцеві жителі для розпиття спиртних напоїв. Дозволивши проживати в будинку чоловік не надав їм жодних документів на будинок. Вона проживає в даному будинку більше 10 років, доглядає за ним, проводить поточні ремонтні роботи, прибирає прибудинкову територію, обробляє земельну ділянку, уклала договори про користування електричною енергією і проводить оплату за ці послуги, тобто добросовісно заволоділа чужим майном більше 10 років, яким продовжує відкрито безперервно володіти на сьогоднішній день.

21.02.20214 року рішенням виконкому Поліської сільської ради Коростенського району Житомирської області №11 було перейменовано вулиці та впорядковано нумерацію будівель сіл Поліське та Рудня, на підставі якого змінилась нумерація будинку АДРЕСА_2 . Факт проживання в будинку без реєстрації підтверджується довідками відповідача, договором ВАТ "Енергопостачальна компанія" Житомиробленерго", актом сусідів.

ОСОБА_3 , який також міг підтвердити даний факт помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В липні 2020 року вона звернулась до державного реєстратора Коростенського району з приводу реєстрації права власності на будинок, однак їй було в цьому відмовлено, оскільки реєстрацію за набувальною давністю Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає, тому вона вимушена звернутись до суду. З підстав, передбачених ст.344 ЦК України, просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Представник позивача адвокат Волков С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що з 2002 року ОСОБА_1 фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 , привела даний будинок до ладу, оскільки він був занедбаний. Вказав, що йому, як представнику позивача, нічого не відомо про власника будинку та підстави вселення до будинку позивача.

Представник відповідача письмово повідомив про можливість розгляду справи у його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивачем порушено спір щодо визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Частиною 3 ст.344 ЦК України передбачено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» також роз`яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні ;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Виходячи зі змісту викладеного, обставинами, які мають значення для справи, і які, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Так, однією з підстав що підтверджує добросовісність заволодіння майном, з приводу якого порушено спір, позивач зазначає усний дозвіл родича власника будинку.

Натомість з листа КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради №181 від 21.09.2020 року слідує, що станом на 29.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4 . В інвентаризаційній справі на вказаний житловий будинок наявне свідоцтво про право власності на житло від 15.06.1993 року, згідно якого будинок був приватизований ОСОБА_5 ; договір купівлі продажу в якому зазначено, що ОСОБА_6 продав житловий будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Державна реєстрація права власності вищезазначених документів Комунальним підприємством "Коростенське МБТІ " станом на 29.12.2012 року не проводилась.

Як зазначено вище, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Володіння без правової підстави — це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Відкритість і безперервність користування майном, на що зроблено посилання стороною позивача, не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за набувальною давністю. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 року у справі №645/2540/17-ц.

У зазначеній постанові суд зазначив, що добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які зумовили його володіння, не давали й не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння; спливу встановлених строків володіння; відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Таким чином, враховуючи, що спірне майно, згідно інформації КП " Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації " Житомирської обласної ради, має власника, вселення позивача до будинку відбулось на підставі договору, тобто підставно, що виключає можливість застосування набувальної давності, тому положення ст. 344 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.344 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Ушомирської сільської ради про визнання права власності на житлову будівлю з надвірними будівлями за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача – адвокат Волков Сергій Миколайович, місце знаходження: 11555, мКоростень, вул.Івана Франка, 3-Б, Житомирська обл., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001123 від 25.09.2019 року.

Відповідач – територіальна громада в особі виконавчого комітету Ушомирської сільської ради, місце знаходження: 11571, с. Ушомир, вул.Жмаченко, 50, Коростенський район, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 04348131.

Суддя: Шульга О.М.