Рішення № 9500753, 29.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"29" квітня 2010 р. Справа № 7/019-10

Розглянувши справу за позовом ТОВ "Візаві лтд"

До           ТОВ "ДЦ Мелітто"

Про стягнення 76638,75 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Минайлюк Т.В. –представник за довіреністю б/н від 02.02.2010року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №15/02-2010 від 15.02.2010року (вх. №587 від 15.02.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ МЕЛІТТО»(далі –відповідач) про стягнення 76638,75грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором №05-05/09 від 05.05.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар в повному обсязі, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 63452,56грн., пеню в розмірі 8224,59грн., інфляційні збитки в розмірі 3719,55 та 3% річних –1242,05грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010рокуроку було порушено провадження у справі №7/019-10 та призначено її розгляд на 16.03.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача розгляд справи було відкладено на 16.04.2010року.

У судове засідання 16.04.2010року представники сторін з’явились. Позивач в порядку вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України подав заяву №16-1/04/2010 від 16.04.2010року про уточнення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, а тому просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 43000,00грн., пеню в розмірі 8224,59грн., інфляційні збитки в розмірі 3719,55 та 3% річних –1242,05грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Господарським судом згідно вимог ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.04.2010року.

На підставі клопотання сторін від 16.04.2010року з метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, строк вирішення спору у справі був продовжений.

У судовому засіданні 29.04.2010року представник позивача подав заяву №29-2/04/2010 від 29.04.2010року про уточнення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, а тому просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 30000,00грн., пеню в розмірі 8224,59грн., інфляційні збитки в розмірі 3719,55 та 3% річних –1242,05грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Представник позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 29.04.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (про що свідчить розписка про перерву), не з’явився. До початку судового засідання через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача б/н від 29.04.2010року (вх. №4988 від 29.04.2010року) про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою уповноваженого представника. Розглянувши подане клопотання, господарський суд вирішив відхилити його, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез’явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №7/019-10. Однак, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Окрім цього, відповідачем не були надані докази, що підтверджували б доводи викладені в поданому клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 29.04.2010року судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

05.05.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД»(продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЦ МЕЛІТТО»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір №05-05/09 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар –хімічну продукцію виробництва «Henkel», асортимент, кількість, вартість і ціна якого визначаються у видатковій накладній.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору ціна за одиницю товару і загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних. Загальна сума договору складається із вартості товару, який поставлений згідно видаткових накладних. Умови оплати –на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що він вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2010року.

На виконання умов договору продавець поставив покупцю товар за видатковими накладними №№ РН-0000057 від 20.05.2009року на суму 16665,12грн., РН-0000069 від 05.06.2009року на суму 35221,20грн., РН-0000086 від 10.07.2009року на суму 15776,64грн., РН-0000089 від 16.07.2009року на суму 12006,72грн., РН-0000092 від 28.07.2009року на суму 10449,00грн., а всього на суму 90118,68грн. Повноваження представників відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються оформленими належним чином довіреностями №185 від 20.05.2009року, №208 від 05.06.2009року, №278 від 10.07.2009року, №289 від 16.07.2009року, №301 від 27.07.2009року. Отже, з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, які підписані повноважними представниками відповідача та скріплені печаткою юридичної особи (оригінали оглянуті у судовому засіданні) вбачається, що відповідач отримав вказаний товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки.

В порушення умов договору відповідач за товар, який поставлений по вищезазначеним видатковим накладним, розрахувався частково, а саме в сумі 26666,12грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками обох сторін та скріплений печатками товариств.

У зв’язку з несплатою відповідачем, у відповідності до умов договору, вартості отриманих товарів позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши наявні матеріали справи господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач та підтверджено відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків, останній зобов’язання по оплаті вартості товару виконав частково, і його заборгованість по оплаті вартості поставленого товару станом на час звернення позивача до суду становить 63452,56грн. (90118,68грн., вартість поставленого по видатковим накладним товару, - 26666,12 грн., сплачені відповідачем грошові кошти).

Під час розгляду спору у господарському суді відповідач частково погасив суму боргу у розмірі 33452,56грн., що вбачається з поданих представником позивача довідок про стан заборгованості ТОВ «ДЦ МЕЛІТТО»станом на 29.04.2010року та банківських виписок по рахунку позивача. Таким чином станом на 29.04.2010року сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 30000,00грн.

Враховуючи вищевикладене на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 33452,56грн. в зв’язку з відсутністю предмета спору.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання у сумі 8224,59грн.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був оплачувати вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з дати поставки, строк нарахування пені закінчується за видатковою накладною №РН-0000057 від 20.05.2009року 11.12.2009року, за видатковою накладною №РН-0000069 від 05.06.2009року 27.12.2009року, за видатковою накладною №Рн-0000086 від 10.07.2009року 01.02.2010року, за видатковою накладною №РН-0000089 від 16.07.2009року 07.02.2010року, за видатковою накладною №РН-0000092 від 28.07.2009року 15.02.2010року.

Здійснивши перерахунок суми пені за вказаний термін (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7631,74грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 592,85грн. пені (8224,59грн. -7631,74грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 42552,88грн., з яких 30000,00грн. сума основного боргу, 7631,74грн. пеня, 3719,55грн. інфляційні збитки та 1242,05грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 592,85грн. пені суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 33452,56грн. господарський суд припиняє.

Враховуючи, що спір виник з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ МЕЛІТТО»судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ МЕЛІТТО»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського, 2,код ЄДРПОУ 33223348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 21, к.15, код ЄДРПОУ 21484203) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одну)грн. 74 коп. пені, 3719 (три тисячі сімсот дев’ятнадцять) 55 коп. інфляційних нарахувань та 1242 (одну тисячі двісті сорок дві)грн. 05 коп. 3% річних та судові витрати: 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 85 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Провадження в частині стягнення 33452,56грн. заборгованості за поставлений товар припинити.

          4.          В іншій частині позову відмовити.

          5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 30.04.2010року