Рішення № 95006402, 11.01.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8160/19

№ провадження 2/208/398/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Кіблицької М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» «Про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди; про зобов`язання надати розписку про виконання умов договору», -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» «Про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, зобов`язання надати розписку про виконання умов договору».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.12.2015 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ КБ «Приватбанк» укладено договір строкового кредиту на суму 15 980 грн. на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі.

За п. 2.3 генеральної угоди банк зобов`язався надати ОСОБА_1 платіжну картку відповідно до п.2.1. карта за № НОМЕР_1 була видана. Свої зобов`язання позивач не виконав, тому банк скористався генеральною угодою та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р. на користь відповідача стягнуто борг, який утворився станом на 20.10.2016 р. 14740,54 грн. – заборгованість за кредитом, 1529,71 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1948,10 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 1138,91 грн. - штраф, 1378,00 грн. – витрати по сплаті судового збору, а всього 21 735,26 грн.

20.07.2018 р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження ВП № 56790121 по примусовому стягненню боргу, але 28.08.2018 р. постановою державного виконавця виконавче провадження закрито на підставі фактичного виконання. Суму боргу згідно рішення суду 21 735,26 грн. фактично сплачено 30 136,26 грн. Крім того, в липні 2018 р. позивач отримав травму та отримав 3 групу інвалідності. На вимогу пенсійного фонду для отримання пенсії відкрито картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», на який перераховували пенсію. Відповідно до виписку з карткового рахунку, який отримав позивач сума коштів перерахованих по картковому рахунку без згоди позивача складає 5 152,55 грн. Вважає, що списання коштів відповідачем з його карткового рахунку є неправомірним, у зв`язку з тим, що бог сплачений в повному обсязі згідно рішення суду.

Тому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 8400 грн. переплати, а саме 5 152,55 грн. безпідставно списаних з його рахунку, 3% річних за користування чужими коштами в сумі 397,72 грн. збитки від інфляції в сумі 896,64 грн. Всього 14 845,91 грн., та судові витрати Також вважає, що відповідачем нанесена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 50 000 гривень, оскільки морально переживав у зв`язку появою невідомо звідки суми боргу. Адже на підставі безпідставно нарахованого боргу у нього шляхом примусового виконання стягувалися кошти, що призвело до неможливості повноцінного лікування. Крім того просить суд зобов`язати ПАТ КБ «Приватбанк» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили видати йому розписку про одержання відповідачем від нього виконання в повному обсязі договору строкового кредиту на суму 15 980 грн., укладений на строк 36 місяців з 25.12.2015 р по 31.12.2018 р.

Представник відповідача до суду подав відзив, посилаючись на те, що позивачем не наведено і належним чином не підтверджено нанесення йому майнової шкоди діями відповідача. Щодо мирового врегулювання спору та за для уникнення судових тяжб 25.12.2015 між позивачем та відповідачем укладена Генеральна угода. Вважає, що позивач не звернув увагу на те, що він здійснив погашення заборгованості за кредитним договором після спливу майже двох років після винесення судом рішення. Станом на 23.07.2018 р. заборгованість за кредитним договором значно перевищувала суму в рішення по справі № 208/6607/16, а отже ніякої переплати не відбулось. Щодо стягнення з відповідача судових витрат, то вважає їх безпідставними, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу жодних документів не надано. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав, що відзив на позовну заяву є необґрунтованим і незаконним, оскільки борг сплачений за квитанціями від 23.07.2018 р. на суму 8400 грн. від 23.07.2018 р. на суму 2600 грн. від 24.07.2018 р. на суму 19 000 грн., від 05.09.2018 р. на суму 135,26 грн. Всього на суму 30 135,26 грн. Більша сума сплачена помилково і надлишок підлягає поверненню, оскільки зобов`язання виконані повністю. Стосовно сплати боргу після ухвалення судового рішення лише після двох місяців після його ухвалення, за ці два місяця банк нарахував йому відсотки за користування кредитом, вважає такі дії безпідставними, з 01.01.2016 р. банк не мав права нараховувати будь які проценти за межами його дій, а тим більше без наявності виконавчого документу списувати будь які кошти з його рахунку без його згоди. Щодо нарахування штрафних санкцій 3% річних за користування чужими коштами в сумі 397,72 грн., збитки від інфляції в сумі 896,64 грн., відповідач не оспорює, що стосується витрат на правничу допомогу вважає, що вони відповідають встановленим вимогам і доказують як факти надання так і факт отримання правничої допомоги. Вважає, що стягнення моральної шкоди в її розмірі доказаний та підлягає стягненню.

Вивчивши матеріали цивільної справи, наданий відповідачем відзив, відповідь на відзив, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.12.2015 року між сторонами ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір строкового кредиту на суму 15 980 грн. на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р., шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі.

Свої зобов`язання позивач не виконав, борг не повернув, тому банк скористався правом звернення до суду із позовною заявою про стягнення боргу та рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р. по справі на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 стягнуто бог, який утворився станом на 20.10.2016 р. в розмірі 14 740,54 грн. – заборгованість за кредитом, 1 529,71 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 948,10 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 1 138,91 грн. - штраф, 1 378,00 грн. – витрати по сплаті судового збору. Усього стягнуто суму коштів в розмірі 21 735,26 грн.

Як вбачається з наданих документів 20.07.2018 р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження ВП № 56790121 по примусовому стягненню боргу на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2017 р.

28.08.2018 р. постановою державного виконавця ДВС м. Кам`янське ГУЮ у Дніпропетровській області виконавче провадження було закрито на підставі фактичного виконання та суму боргу згідно рішення суду фактично сплачено 30 136,26 грн.

В липні 2018 р. позивач ОСОБА_1 отримав травму та отримав 3 групу інвалідності, у зв`язку із чим для отримання пенсії ним відкритий картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», на який перераховували пенсію, з якого також були перераховані по картковому рахунку без згоди позивача сума яка складає 5 152,55 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 статті 82 ЦПК України).

Отже, обставини, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищезазначене, оскільки відповідач без достатньої правової підстави, отримував кошти на власний рахунок, то він зобов`язаний повернути ці кошти його власнику на підставі саме частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає статтю 1166 Цивільного кодексу України, згідно із положеннями якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом вказаних приписів ЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника.

Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Позивач зазначив, що грошові кошти, зазначені ним у позові, є незаконно утриманими ПАТ КБ «Приват Банк», однак, позовна заява не містить посилань на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми при обґрунтуванні позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим, визначаючи розмір безпідставно утриманих коштів відповідачем, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - наданий позивачем розрахунок безпідставно утриманих коштів), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Отже, главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем ПАТ КБ «Приват Банк» було стягнення з позивача ОСОБА_1 у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого листа, щодо якого суд дійшов до переконання, що сума стягнення вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави на якій було набуто грошові кошти на теперішній час не існує.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано вірний розрахунок інфляційних втрат в сумі 5152,55 грн. та трьох процентів річних в сумі 397,72 грн.

При цьому, суд також враховує, що вказана безпідставно набута сума не підпадає під перелік випадків, коли безпідставне набуте не підлягає поверненню у відповідності до вимог ст. 1215 ЦК України. Разом з тим, враховуючи, що під час виконання виконавчого листа на рахунок відповідача надійшли утримані із пенсії ОСОБА_1 кошти, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору може вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню позивачеві шляхом стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд зважує на таке.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із вимогами про відшкодування 50 000 гривень моральної шкоди, в позовній заяві зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях.

Однак, позивачем не надано доказів спричинення їй душевних страждань внаслідок протиправних дій (бездіяльності) щодо неї, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням її права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі й погіршення стану здоров`я, та відповідно заподіяння моральної шкоди.

Тому, будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, позивач не надав.

Сам лише факт посилання позивача на порушення його прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Вказані в позові обставини, не доводять, що позивачу була завдана моральна шкода, а тому суд вказану вимогу вважає необґрунтованою, позивачем не надано обґрунтованих доказів спричинення моральної шкоди, а відтак вимога позивача є безпідставною.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зважує на таке.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За ч.2 ст. 15 ЦПК України професійна правнича допомога здійснюється адвокатом.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. За надану правничу допомогу позивач сплатив 5250,00 грн. що підтверджується угодою про надання договору про надання правничої допомоги від 01.11.2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.02.2020, Актом виконаних робіт від 20 лютого 2020 року з детальним описом робіт (наданих послуг).

Таким чином, розмір судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної правової допомоги становить 5250,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Проте, а ні після отримання копії цієї позовної заяви, а ні протягом всього розгляду цієї справи відповідачем не надано доказів, що підтверджують надання письмового повідомлення позивачу про одержання виконання зобов`язання за кредитним договором, стосовно якого ОСОБА_1 висунута вимога до Банку. Заява позивача про видачу довідки про відсутність заборгованості

Також, згідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, він підлягає до стягненню в дохід держави з відповідача у розмірі 1056,46 грн. (148,46 грн., 908,00 грн.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.23, 1167, 1212 ЦК України, ст. ст. 81, 82, 133-137 141, 259, 263, 265, 273, 352 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» «Про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди; про зобов`язання надати розписку про виконання умов договору», задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ,01001 вул. Грушевського,1 Д, ЄДРПОУ: 14360570 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 )

- 8 400 (вісім тисяч чотириста ) грн. – переплати;

- 5 152 (п`ять тисяч сто п`ятдесят дві) 55 коп. -безпідставно списаних коштів;

- 397 (триста дев`яносто сім) грн. 72 коп. – 3% річних за користування кредитними коштами;

- 896 (вісімсот дев`яносто шість) грн. 64 грн. збитки від інфляції.

Всього: 14 846 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок шість) 91коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, 01001 вул. Грушевського,1 Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ,01001 вул. Грушевського,1 Д, ЄДРПОУ: 14360570) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку про виконання ним в повному обсязі договору строкового кредиту на суму 15 980 грн. укладеного на строк 36 місяців з 25.12.2015 р. по 31.12.2018 р. (генеральна заборгованість про реструктуризацію заборгованості від 25.12.2015 р.)

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави суму судового збору в розмірі 1056,46 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.