Рішення № 95006344, 16.02.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2307/19

Провадження № 2/211/254/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Чернушкіній Г.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 11 листопада 2011 року в сумі 18353,03 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме: 8395,91 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3739,74 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4793,49 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 73,75 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 850,14 грн. штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року, ухваленому у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору б\н від 11.11.2011 року станом на 26.03.2019 року в розмірі 17002,89 гривень, а також 1779,68 грн. судового збору.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.04.2020 року за заявою відповідача скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.08.2019 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Згідно пункту 3 прохальної частини позову, представник позивача просить провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 12 копія анкети-заяви).

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг, він ознайомлений та погоджується з ними, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору являється прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язаний на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.3.2.2. Умов, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором.

Пунктом 1.1.7.11 Умов сторони погодили, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с. 16-30 копії Умов та Правил).

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Вимоги частини першої статті 1050 ЦК України визначають, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 станом на 26 березня 2019 року, має заборгованість в сумі 17002,89 грн. (а.с. 7-11 розрахунок), з яких:

-8395,91 грн. заборгованість за тілом кредиту;

-3739,74 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-4793,49 грн. пеня за прострочене зобов`язання;

-73,75 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.;

Доказів на спростування вищезазначеного, відповідач суду не надав.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме пунктами 2.1.1.12.6.1. та 2.1.1.12.7.2, тощо, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, в п. 2.1.1.7.6. Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не можливе, такі обставини свідчать про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому вимоги в частині стягнення з відповідача сум штрафів відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 850,14 грн. штраф (процентна складова), задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судому постанові від 6лютого 2018року у справі № 1521/5041/12-ц,в постанові від 18 квітня 2018року усправі № 705/6051/15-ц, та в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 548/264/15-ц, яка відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.04.2020 року за заявою відповідача скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.08.2019 року винесеному по даній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ( а.с. 84).

Після скасування заочного рішення, відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи до суду не з`являвся, однак в своїй заяві про скасування заочного рішення, проти позовних вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що позивач не мав права нараховувати штраф у твердій грошовій сумі та штраф у розмірі 500,00 гривень ( фіксованої частини) від суми заборгованості є подвійною відповідальністю за одне і теж порушення. Крім того, зазначав, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, оскільки кредитна карта була пролонгована банком на наступні 12 місяців, та в подальшому, в односторонньому порядку було припинено дію договору шляхом блокування кредитної карти, але позивач, без згоди відповідача, самостійно знімав кошти із заробітної плати на погашення вказаного кредиту. Банком було подано до суду позов про порушення свого права лише у травні 2019 року, а ОСОБА_1 перестав виконувати своє зобов`язання у січні 2014 року з вини позивача. У зв`язку з чим, відповідач просив застосувати строк позовної давності.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу.

Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання черговими платежами впродовж строку кредитування, то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Таким чином, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 року станом на 26.03.2019 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично здійснював погашення кредиту протягом 2016-2019 рр, останній платіж було проведено 15.03.2019 року.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання черговими платежами впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Тобто, з березня 2019 року у кредитора виникло право вимоги з приводу невиконання окремих періодичних платежів, а по суті виконання договору в цілому, оскільки саме з цього дня банк виявив порушення свого права.

АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовними вимогами до відповідача у квітні 2019 року, тобто в межах строків позовної давності.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи ,що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку,що позовні вимоги АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 р. в сумі 17002,89 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1921,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1779,68 грн. (17002,89 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1921,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 18353,03 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, суму заборгованості за договором № б/н від 11.11.2011 року, що виникла станом на 26.03.2019 року у сумі 17002 ( сімнадцять тисяч дві) гривні 89 коп., що складається з 8395 ( вісім тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 91 коп. заборгованості за тілом кредиту, 3739 ( три тисячі сімсот тридцять дев`ять) гривень 74 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 4793 ( чотири тисячі сімсот дев`яносто три) гривні 49 коп. пені за прострочене зобов`язання, 73 ( сімдесят три) гривні 75 коп. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн., та судовий збір у сумі 1779 ( одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять ) гривень 68 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2021 року.

Суддя: В. А. Папарига