Рішення № 95003630, 02.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року справа № 2340/5043/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання — Громової В. В.,

позивача — ОСОБА_1 - особисто,

представника позивача Костюковича Ф.Ф. - за ордером,

представника відповідача Давиденка К.А. - за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 07.12.2018 в частині, якою позивачеві було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (із захистом Батьківщини) відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходив військову службу в Збройних силах України та брав участь в антитерористичній операції. У відповідності до витягу з наказу тимчасово виконуючого обов`язки Командувача військ оператвиного командування «Північ» №126 від 09.06.2018 року позивача звільнено із військової служби у запас за підпунктом «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоров`я). Позивач зазначив, що 25.04.2013 йому вже встановлена 2 група інвалідності, пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ та виплачено одноразову грошову допомогу. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я під час участі в антитерористичній операції та подальшим лікування, позивач повторно оглянутий комісією МСЕК та 27.09.2018 встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, так, пов`язаним з захистом Батьківщини. Позивач вважає, що як інвалід війни 2 групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги, однак відповідач безпідставно відмовляє в її призначенні, чим порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою від 26.12.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задовлення позовних вимог, відповідач надав до суду відзив, у якому зазначив, що проведення виплати одноразової грошової допомоги можливе лише у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, групи інвалідності або її причини протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У позивача зазначена зміна відбулась у понад дворічний термін, відтак підстави для проведення виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

08.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 26.03.2019 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.04.2019 та зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України надати до 24.04.2019 Черкаському окружному адміністративному суду завірену належним чином копію та оригінал для огляду судом протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 №2364.

Ухвалою суду від 24.01.2019 застосовано заходи процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та зупинено провадження у справі № 823/5043/18 до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

Ухвалою суду від 21.05.2019 провадження у дані справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.05.2019 застосовано заходи процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України тимчасово вилучити протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 №2364 та зупинено провадження у даній справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

Ухвалою суду від 26.06.2019 виправлено описку в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2019.

Ухвалою суду від 01.10.2019 провадження у справі № 823/5043/18 поновлено, застосовано заходи процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України тимчасово вилучити протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 №2364, встановлено строк пред”явлення ухвали до виконання та зупинено провадження у даній справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

Ухвалою суду від 03.12.2020 провадження у справі № 823/5043/18 поновлено, застосовано до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Кіріса О.П. та до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафів у розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 11 350 грн 00 коп. Провадження у справі № 2340/5043/18 зупинено до закінчення виконавчого провадження з тимчасового вилучення у Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 №2364, для дослідження судом.

15.01.2021 до суду надійшли пояснення від тимчасово виконуючого обов`язки начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України ОСОБА_3 з оригіналом та засвідченою належним чином копією протоколу від 28.08.2018 №2364.

19.01.2021 до суду від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено, що причинний зв`язок змінено понад дворічний термін після первинного огляду позивача та встановлення 2 групи інвалідності, що за приписами Закону України № 2011-ХІІ, позбавляє останнього права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

25.01.2021 до суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення від начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. з копією протоколу від 28.08.2018 №2364.

Ухвалою суду від 25.01.2021 провадження у справі № 2340/5043/18 поновлено та призначено розгляд справи по суті на 02.02.2021 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання з розгляду справи по суті прибув позивачта представники сторін.

Сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 08.02.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві та наданих поясненнях від 19.01.2021.

У період з 02.02.2021 по 12.02.2021 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував на лікарняному, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день – 15.02.2021.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивачу 23.04.2013 встановлено 2 групу інвалідності пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ від № 342026.

Відповідно до довідки Управління МВС України в Черкаській області від 03.10.2018 № С-754 позивачу при встановленні 2 групи інвалідності виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 40950,00 грн.

Згідно з довідкою Черкаського обласного військового комісаріату від 22.06.2018 № 6/3/596 позивач в період з 19.12.2016 по 04.06.2017, з 07.06.2017 по 04.08.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: Донецька область.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» майора ОСОБА_1 , заступника військового комісара з територіальної оборони Черкаського об`єднаного військового комісаріату Черкаської області військової частини А4583 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), що підтверджується витягом з наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» № 126 від 09.06.2018.

Згідно з свідоцтвом про хворобу № 316 від 15.05.2018 позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у військовий час.

Відповідно до даних протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.08.2018 №2364 захворювання позивача, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

18.09.2018 за результатами огляду МСЕК № 2 позивачу встановлено II групу інвалідності по захворюванню, так, пов`язаним з захистом Батьківщини (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 128239 від 27.09.2018 року).

У зв`язку із призначенням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Згідно з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 07.12.2018, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що п. 4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. ОСОБА_1 причину інвалідності змінено понад дворічний термін.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з ст. 1 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Приписами частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - постанова № 975).

Згідно з п. 8 Постанови № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, зазначеними вище нормами Закону № 2011-XII та Порядку №975 визначено, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до п. 3 Постанови № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що 23.04.2013 позивачу встановлено 2 групу інвалідності пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ

18.09.2018 МСЕК № 2 змінено причини виникнення інвалідності без зміни групи останньої та визначено, що інвалідність пов`язана з захистом Батьківщини.

Таким чином, причина інвалідності змінена позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, однак із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААБ № 128239 позивачу встановлена 2 група інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з захистом Батьківщини з 18.09.2018 вперше, а тому обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975 не застосовується.

Крім того, Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якої у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності 01.01.2017.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене та положення ст. 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 18.09.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно з п.21,24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, суд висновує, що відповідач відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 1-3 статті Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп. позивачем до матеріалів справи надано: копію договору-доручення № 27/18 про надання правової допомоги від 17.12.2018; розрахунок від 17.12.2018.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на

репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 07.12.2018 в частині, якою ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013;

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (із захистом Батьківщини) відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2021.

Суддя С.О. Кульчицький