Рішення № 9500353, 28.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" квітня 2010 р. Справа № 19/495-07

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри», м. Вишневе

про розірвання договору та стягнення 1761419,90 грн.

суддя Т.П. Карпечкін

від позивача – Вальдемар Лоренц (директор протокол № 02/06 від 20.03.2006 року);

Тищенко О. О. (дов. від 07.12.2009 року);

Кляшторний С. С. (дов. № 15/09/2009-02 від 15.09.2009 року);

від відповідача – Южда С. М. (дов. № 13/09 від 01.10.2009 року);

Горкуша Ю. М. (дов від 01.09.2009 року).

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»про розірвання договору та стягнення 1761419,90 грн.

Провадження у справі було порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 8 листопада 2007 року та призначено справу до розгляду на 26 листопада 2007 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 9 листопада 2007 року було вжито заходів до забезпечення позову.

За наслідками судових засідань які відбулись 26 листопада 2007 року та 13 грудня 2007 року розгляд справи було відкладення на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України про, що господарським судом Київської області винесено ухвали від 26 листопада 2007 року про відкладення розгляду справи на 13 грудня 2007 року та від 13 грудня 2007 року про відкладення розгляду справи на 28 січня 2008 року.

21 січня 2008 року відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, справу було направлено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»на ухвалу господарського суду Київської області від 9 листопада 2007 року про забезпечення позову.

Постановою від 17 березня 2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»на ухвалу господарського суду Київської області від 9 листопада 2007 року залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 9 листопада 2007 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 березня 2008 року призначено розгляд справи на 12 квітня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 квітня 2007 року внесено виправлення в ухвалу господарського суду Київської області від 10 квітня 2007 року в частині дати призначення справи до розгляду, а саме виправлено дату призначення справи до розгляду на 12 травня 2008 року.

18 квітня 2008 року відповідно до розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України, справу було направлено до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»на постанову від 17 березня 2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Постановою від 5 червня 2008 року Вищого господарського суду України, постанову від 17 березня 2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду, залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2008 року розгляд справи було призначено на 3 липня 2008 року.

За наслідками судового засідання яке відбулось 3 липня 2008 року, розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, на 15 липня 2008 року про, що господарським судом Київської області винесено ухвалу.

9 липня 2008 року господарським судом Київської області на підставі вимог статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, справу було направлено до Вищого господарського суду України для подальшого її скерування до Верховного суду України для розгляду касаційної скарги Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»на постанову від 5 червня 2008 року Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 7 серпня 2008 року Верховного суду України, відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови від 5 червня 2008 року Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року розгляд справи було призначено на 20 жовтня 2008 року.

Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 48/КЛО від 1 квітня 2006 року про комплексне логістичне обслуговування, а саме відповідач неналежним чином зберігав товар позивача в результаті чого після проведення інвентаризації на складі відповідача було виявлено недостачу товару позивача на суму 1469099,51 грн. та виявлено нестачу пошкодженого товару, внаслідок необережного з ним поводження на суму 330386,52 грн., загальна сума збитків склала 1761419,90 грн. яку і просить стягнути позивач з відповідача на підставі доказів доданих до матеріалів справи та статті 526, статті 610, статті 942, статті 950, статті 951 Цивільного кодексу України. Також позивач просить суд, на підставі статті 611 та статті 651 Цивільного кодексу України, розірвати договір № 48/КЛО про комплексне логістичне обслуговування укладений між сторонами.

18 грудня 2009 року представником позивача подано до суду заяву про часткову відмову від позову в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору № 48/КЛО від 1 квітня 2006 року про комплексне логістичне обслуговування та просить припинити провадження в цій частині на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до розгляду заяву позивача від 18 грудня 2006 року про часткову відмову від позову.

Відповідач в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві від 26 листопада 2007 року на позовну заяву проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не надано до суду на підтвердження позовних вимог належних доказів, а саме доказів у вигляді первинних документів на підтвердження того, що товар передавався відповідачу на зберігання. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи міститься копія акту звірки залишків від 31 грудня 2006 року, який на думку позивача підтверджує передання товару відповідачу, але копія зазначеного акту не містить останньої сторінки з підписами сторін, а отже не може бути належним доказом у справі. Також відповідач вважає, що інвентаризаційний опис від 13 липня 2007 року не підтверджує відсутність товару позивача на складі відповідача, оскільки інвентаризацію було проведено в порушення присів Інструкції «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, без уповноважених осіб від підприємства відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 жовтня 2008 року у справі призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 жовтня 2009 року поновлено провадження у справі.

7 грудня 2009 року представником позивача подано до суду клопотання про виклик для дачі пояснень у справі посадових осіб підприємства позивача.

Судом задоволено зазначене клопотання на підставі статті 30 та статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

18 грудня 2009 року представником відповідача подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи колегіально.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки клопотання подано в судовому засіданні, адресоване судді Карпечкіну Т. П., а не Голові господарського суду Київської області, в супереч нормам встановленим статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, статтею 24 Закону України «Про судоустрій України»та Інструкції з діловодства в Арбітражних судах України затвердженої наказом Голови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 1996 року N 17 (зі змінами та доповненнями).

За заявою представника відповідача від 18 грудня 2009 року на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 квітня 2010 року, відмовлено Закритому акціонерному товариству «Українські вантажні кур'єри»в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 18 грудня 2009 року.

Судом оглянуті оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

28 квітня 2010 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна»(за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські вантажні кур’єри», яке є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри», що підтверджується Статутом Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»зареєстрованим 16 квітня 2007 року, номер запису 13391230000004434 (за договором - виконавець) 1 квітня 2006 року було укладено договір № 48/КЛО про комплексне логістичне обслуговування (далі –договір). Пунктом 1 договору «Загальні положення»визначено, що комплексне логістичне обслуговування – це комплекс послуг із зберіганням, складським обслуговуванням, організацією та забезпеченням перевезення вантажів замовника. Включає, але не обмежується наступними видами робіт: прийом вантажу, складування, зберігання та охорона, накопичення, управління та догляд за вантажем, сортування, керування обігом за принципом оцінки та обліку товарів в порядку закінчення строку їх реалізації, подрібнення, стікерування, спеціальна підготовка вантажу (формулювання метро –одиниць, подарункових наборів, промо –одиниць та ін.), пакування, пакетування, навантаження/розвантаження, перевезення, екпедиціювання, здача вантажоодержувачу, доставка документів, обробка даних (ведення бази даних, формування звітних форм). Зазначені послуги надаються у відповідності до затверджених правил та процедур виконавця. За умов договору виконавець бере на себе зобов’язання забезпечити виконання комплексу логістичних послуг, пов’язаних з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов’язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги (п. 2.1 договору). На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором, складаються акти виконаних робіт (п. 2.2 договору). Порядок надання виконавцем послуг визначається згідно затверджених правил та процедур виконавця (п. 4.1 договору). Підставою для виконання робіт та надання послуг є розпорядження, яке подається електронною поштою (п. 4.2 договору). Замовник зобов’язаний щомісяця проводити документальну звірку з обліку товарів та щорічно проводити спільно з виконавцем інвентаризацію з обов’язковим підписанням відповідних актів (п. 5.1.6 договору). Відповідно до розпорядження, приймати на зберігання вантаж замовника і вживати всіх необхідних заходів для забезпечення його збереження під час комплексу логістистичних послуг (п. 6.1.1 договору). Розміщувати вантаж згідно рекомендацій замовника та дотримуватися необхідних умов зберігання. Дотримуватися принципу роздільного розміщення товарів, що мають у складі перекис, від товарів в аерозольній упаковці (п. 6.1.2 договору). Виконувати операції відносно вантажу тільки за розпорядженням замовника, відповідно до розкладу і процедур (п. 6.1.4 договору). Призначити контактну особу, для забезпечення взаємодії з замовником (п. 6.1.5 договору). Вести облік руху товарів на складі, щомісяця проводити з замовником документальну звірку з обліку товарів та щоквартально проводити інвентаризацію (п. 6.1.6 договору). Послуги за дійсним договором надаються за тарифами викладеними у додатках до нього (п. 7.1 договору). Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятого на зберігання та обслуговування вантажу (в тому числі за якість та кількість вантажу під час та після надання додаткових складських послуг) у розмірі його дійсної вартості, визначеної на підставі відповідних документів, попередньо погоджених сторонами. Дійсна вартість вантажу визначається за мінімальними відпускними цінами для дистриб’юторів замовника (п. 8.3 договору). Всі виявлені порушення умов договору повинні бути зафіксовані у відповідних документах (п. 9.1 договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 року. Якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії, жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, його дія вважається продовженою до 31 грудня 2008 року (п. 12. та п. 12.2 договору).

10 серпня 2006 року сторонами укладено додаток № 8 до договору умовами якого погоджено, що змінено адресу надання послуг відповідального зберігання з адреси: місто Київ, Столичне шосе 100 на адресу: місто Обухів, вул. Будьонного, 33. Також зазначеним додатком визначено порядок переміщення товару на новий склад, встановлено винагороду виконавця та визначено умови зберігання товарів.

Доказів неналежного виконання зобов’язання за договором позивачем матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять переписку сторін з якої вбачається, що позивач 12 липня 2007 року видав наказ № 120702 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі відповідача.

Позивач 29 червня 2007 року звернувся до відповідача з листом про проведення інвентаризації, яку було призначено на 13 липня 2007 року.

За результатами перевірки (інвентаризації товарно-матеріальних цінностей), яка відбулась 13 липня 2007 року на складі відповідача, що розташований за адресою: Київська облась, місто Обухів, вулиця Будьоного, 33, виявлено недостачу товару позивача на суму 1469099,51 грн. та виявлено нестачу пошкодженого товару, внаслідок необережного з ним поводження на суму 330386,52 грн., загальна сума збитків склала 1761419,90 грн. у кількості товару 671728 шт., складено інвентаризаційний опис який підписано комісією із складу посадових осіб підприємства позивача.

Відповідач зазначає, що інвентаризацію було проведено без його участі.

15 серпня 2007 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про результати інвентаризації з проханням підтвердити їх до 16 серпня 2007 року. В зазначеному повідомлені позивач зауважив, що в разі неотримання підтвердження або заперечення з боку відповідача щодо результатів інвентаризації до 16 серпня 2007 року, результати будуть вважатися дійсними і підтвердженими з боку відповідача.

Відповідач отримав зазначене повідомлення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія наявна в матеріалах справи а. с. 31 т. 1).

Відповідач відповідь на зазначене повідомлення позивачу не надав та заперечень проти результатів інвентаризації не висунув, але інвентаризаційний опис не засвідчив.

В подальшому позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 17/08/07/1 від 17 червня 2007 року з вимогою погасити збитки та 2 жовтня 2007 року вимогу № 2/10/07 підписати акт звірки залишків товару на складі, отримання яких відповідачем, підтверджено (а. с. 34 т. 1-й та а. с. 37-38 т. 1-й).

Відповідач збитки не погасив та акт залишків товару на складі не засвідчив.

Також відповідачем заперечується сам факт отримання товарів від позивача на відповідальне зберігання.

Господарським судом Київської області було призначено у справі судову товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку № 278/6525 судово-економічної експертизи від 29 липня 2009 року проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, визначено, що кількість та вартість нестачі товарно-матеріальних цінностей позивача, переданих на зберігання відповідачу на його складах згідно договору не видається можливим.

Нормами частини п’ятої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Факт отримання відповідачем від позивача товарів на відповідальне зберігання на виконання умов договору підтверджується актами передачі товару на відповідальне зберігання (копії яких наявні в матеріалах справи додатки з 1 по 10-й). Також до суду було надано акт звірки залишків товару від 31 грудня 2006 року завіреного належним чином сторонами, за відомостями якого станом на 31 грудня 2006 року на складі відповідача зберігалось 5745581 одиниць товарів.

Відповідачем на підтвердження зняття з відповідального зберігання товарів надано до суду реєстри накладних про зняття з відповідального зберігання товарів за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року відповідно до яких за вказаний період було знято із відповідального зберігання 46649839 одиниць товарів.

Зазначені реєстри можуть свідчити лише про те, що сторони співпрацювали та виконували умови договору в певній його частині.

Але відповідачем станом на 31 грудня 2006 року підтверджено, що у нього на відповідальному зберіганні знаходилось 5745581 одиниць товарів з зазначенням найменування та номерів товарів.

На підтвердження в подальшому зняття товарів з відповідального зберігання до суду доказів не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Дійсна вартість вантажу визначається за мінімальними відпускними цінами для дистриб’юторів замовника (п. 8.3 договору).

Ціна товарів в кількості 5745581 одиниць, збігається з мінімальними відпускними цінами дистриб’юторів, зазначеними в прас –листі позивача від 2007 року.

Також нумерація та найменування товарів зазначених у акті звірки залишків товару від 31 грудня 2006 року та у інвентаризаційному описі збігаються.

Як зазначалось вище за результатами інвентаризації встановлено, що нестача товарів склала на загальну суму 1761419,90 грн. у кількості 671728 шт.

Відповідачем заперечується результати інвентаризації в зв’язку із відсутністю при перевірці його представників.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).

За викликом суду у справі приймали участь посадові особи підприємства відповідача пояснення яких наявні в матеріалах справи. За даними пояснень посадових осіб підприємства позивача встановлено, що Опанасенко Олена Вікторівна з 12 лютого 2007 року працювала на підприємстві позивача менеджером по роботі з клієнтами, що підтверджується наказом № 12-ПК від 12 лютого 2007 року, яка в подальшому згідно наказу № 82/3-17К від 1 липня 2008 року була переведена на посаду менеджера з планування. Опанасенко Олена Вікторівна була залучена у якості члена інвентаризаційної комісії до участі у проведенні інвентаризації товарних залишків на складі відповідача. Кочетова Оксана Олександрівна працювала на посаді менеджера з роботи з клієнтами на підприємстві позивача згідно з наказом № 34 ПК від 5 квітня 2007 року та також була залучена в якості члена інвентаризаційної комісії до участі у проведенні інвентаризації товарних залишків на складі відповідача. Особистими підписами Опанасенко Олени Вікторівни та Кочетової Оксани Олександрівни засвідчено інвентаризаційний опис. Опанасенко Олена Вікторівна та Кочетова Оксана Олександрівна пояснюють, що при проведені інвентаризації на складі відповідача залишків товарів позивача було виявлено недостачу товарів та встановлено неналежне зберігання товарів в результаті чого частина товару було пошкоджено. Також зазначені особи свідчать про те, що при інвентаризації були присутні посадові особи підприємства відповідача, які також проводили звірку товарів, але підписати інвентаризаційний опис відмовились.

Пунктом 11. 1 та 11.2 Інструкції «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків»встановлено, що для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюється постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником. На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію.

Пунктами 6.1.5 та 6.1.6 договору встановлено, що відповідач зобов’язаний призначити контактну особу, для забезпечення взаємодії з замовником. Вести облік руху товарів на складі, щомісяця проводити з замовником документальну звірку з обліку товарів та щоквартально проводити інвентаризацію.

Про проведення інвентаризації відповідач був попереджений належним чином, що зазначалось вище.

Заперечень с приводу результатів інвентаризації проведеної інвентаризаційною комісією зафіксованих в інвентаризаційному описі, відповідач позивачу не надав.

Отже відповідач добровільно відмовився приймати участь у черговій інвентаризації, чим порушив умови договору.

Чинним законодавством України не передбачено обов’язковості залучення до інвентаризаційної комісії посадових осіб двох підприємств, тобто обов’язковості залучення підприємства зберігача.

Таким чином документально підтверджено, що на виконання умов договору на складі відповідача зберігався товар, загальна сума нестачі якого склала 1761419,90 грн.

В матеріалах справи наявна копія вимоги відповідача до позивача № 289 від 7 жовтня 2008 року з якої вбачається, що сторони дійшли згоди про припинення дії договору.

18 грудня 2009 року представником позивача подано до суду заяву про часткову відмову від позову в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору № 48/КЛО від 1 квітня 2006 року про комплексне логістичне обслуговування та просить припинити провадження в цій частині на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З врахуванням переписки сторін якою підтверджено, що сторони фактично погодили припинення дії договору добровільно у двосторонньому порядку, суд вважає, що відмова позивача від частини позовних вимог щодо розірвання договору не суперечить чинному законодавству України та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарським судом роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в частині стягнення збитків.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору, судом на підставі статті 78 Господарського процесуального кодексу України прийнято відмову позивача. На підставі частини першої пункту чотири статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору підлягає припиненню.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (частина перша та частина друга статті 936 Цивільного кодексу України).

Договір № 48/КЛО про комплексне логістичне обслуговування від 17 квітня 2006 року містить елементи договору зберігання та спір виник в наслідок неналежного зберігання відповідачем товарів позивача.

Зберігач зобов’язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина перша статті 942 Цивільного кодексу України).

Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (частина перша та частина друга статті 949 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом про, що зазначено вище, відповідач не зберіг товар позивача належним чином в результаті чого виникла недостача товару на загальну суму 1761419,90 грн.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (стаття 951 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 1761419,90 грн. підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур’єри»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 31539393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, код 31283830) –1761419 (один мільйон сімсот шістдесят одна тисяча чотириста дев’ятнадцять) грн. 90 коп. збитків та судові витрати: 17614 (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині провадження у справі припинити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя