Рішення № 95002811, 17.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2021 року № 520/16647/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (ЄДРПОУ: 37874947, вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати позивачу - судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням щомісячного обмеження її нарахування розміром 10 (десяти) мінімальних заробітних плат відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553 - IX від 13 квітня 2020 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести перерахунок суддівської винагороди позивачу - судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня цього календарного року, з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від посадового окладу та щомісячної доплати у розмірі 10 відсотків посадового окладу, як такій, що обіймає адміністративну посаду голови Нововодолазького районного суду Харківської області, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті без застосування будь-яких обмежень передбачених частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553 - IX від 13 квітня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав та гарантій незалежності суддів. Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначив, що ТУ ДСА України у Харківській області своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювало заходи, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача. Враховуючи, що в спірний період тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, ТУ ДСА України у Харківській області не допустило протиправних дій, діяло на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. ТУ ДСА України у Харківській області не було наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. без обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ). Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області у спірний період здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до норм чинного законодавства.

Третя особа правом подання пояснень на адміністративний позов не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 працює на посаді голови Нововодолазького районного суду Харківської області.

Відповідно до розрахункових листів позивача за період з квітня по серпень 2020 року суддівська винагорода нараховувалась з урахуванням суми обмеження десятьма мінімальними заробітними платами.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частинами 1-2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У силу положень п.2 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

11 березня 2020 року Конституційним Судом України розглянуто конституційне поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України “Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193IX, " Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної i правової. (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).

В той же час 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон № 553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29, а саме: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Отже положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивачки.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Судом встановлено, що недоплачені позивачці суми складових суддівської винагороди складають: за квітень 15639,63 грн., за травень 41054 грн., за червень 28737,80 грн., за липень 8924,79 грн., за серпень 41054 грн.

За таких обставин, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача.

Таким чином, територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування 10 мінімальними заробітними платами.

Враховуючи вищевикладене, суд для належного відновлення порушених прав позивача приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. по 27 серпня 2020 р., обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди по 28 серпня 2020 року та зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити суддівську винагороду за цей же період, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву відповідача та розрахункових листів, нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмежень здійснювались у період з 18.04.2020 по 27.08.2020, а з 28.08.2020 виплати здійснювались у повному обсязі без обмежень та відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказів обмеження позивачу суддівської винагороди після 27.08.2020 позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України суд звертає рішення про присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (ЄДРПОУ: 37874947, вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням щомісячного обмеження її нарахування розміром 10 (десяти) мінімальних заробітних плат відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553 - IX від 13 квітня 2020 року.

Зобов`язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди на підставі статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від посадового окладу та щомісячної доплати у розмірі 10 (десяти) відсотків від посадового окладу, як такій, що обіймає адміністративну посаду голова суду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті без застосування будь-яких обмежень передбачених частиною 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553 - IX від 13 квітня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.