Рішення № 95002787, 19.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/236/21

19 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - Відділ) про скасування постанови від 29.12.2020 у виконавчому провадженні №63978651 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішення суду у справі № 500/231/20 від 21.05.2020, яке набрало законної сили 17.11.2020, та по якому було відкрите виконавче провадження №63978651, виконано ним 16.01.2021, здійснено перерахунок пенсії стягувачу ОСОБА_1 , проте державним виконавцем 29.12.2020 відкрито виконавче провадження та протиправно стягнуто виконавчий збір.

Згідно з виконавчим листом № 500/231/20 від 08.12.2020 ГУ ПФУ в Тернопільській області було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з врахуванням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110.

На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснило з 01.09.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності згідно Постанови КМУ №124 від 20.02.2019 та довідки, виданої Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області №13/110 від 29.12.2006.

Стосовно нарахованої доплати за період з 01.09.2020 по 17.11.2020, то вказує, що така облікована у реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» по програмі 2506080 передбачено 195,3 млрд. гривень. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, який згідно із підпунктом 1-І пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Виплата доплат буде проведена після виділення коштів на ці витрати.

ГУ ПФУ в Тернопільській області вважає, що державним виконавцем не вчинялися примусові дії щодо виконання судового рішення, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Позивач в обґрунтування позову посилається на положення статей 10, 18, 26, 27, 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 09.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), призначено у справі судове засідання на 18.02.2021.

12.02.2021, у строк встановлений судом, до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що питання стягнення виконавчого збору вирішується одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Так, постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2020 зобов`язано боржника виконати рішення суду на протязі 10 робочих днів та у пункті 3 вказано стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20 000 гривень; того ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не оскаржувалась.

22.01.2021 на адресу Відділу надійшло повідомлення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 1900-0802 5/1699 від 21.01.2021 з якого встановлено, що рішення суду в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії не виконано, що підтверджується копією рішення № 961170203885 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 16.01.2021.

26.01.2021 державним виконавцем скеровано на адресу ГУ ПФУ в Тернопільській області вимогу виконати рішення суду в повному обсязі. Станом на 11.02.2021 інформація щодо виконання в повному обсязі виконавчого листа № 500/231/20 від 08.12.2020 на адресу Відділу не надходила.

Оскільки судове рішення боржником не виконано і після відкриття виконавчого провадження, то державним виконавцем підставно стягнуто виконавчий збір. Такі дії державного виконавця визначені статтею 27 Закону №1404-VIII та пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, наведений у частинах п`ятій, дев`ятій статті 27 Закону №1404-VIII. Рішення суду, яке підлягало виконанню є рішенням немайнового характеру, таке рішення не виконане до відкриття виконавчого провадження та не належить до жодної з категорій виконавчих документів, по яких виконавчий збір не стягується. Відтак, державний виконавець правомірно виніс оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

У судовому засіданні 18.02.2021 за участі представників сторін з ініціативи суду поставлено на обговорення питання належності відповідача у цій справі.

Заслухавши думку учасників справи, суд ухвалою від 18.02.2021, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, керуючись статтями 43, 48, 287 КАС України, статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016, частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, пунктом 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (в редакції наказу Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019), залучив другого відповідача у цій справі Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (юридичну особу наділену адміністративною процесуальною правосуб`єктністю).

Головний державний виконавець Ільків (Леська) І.В., яка брала участь у розгляді справи, уповноважена на ведення справи у суді від імені Відділу та Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.50), а тому у зв`язку з залученням другого відповідача розгляд справи не відкладався.

У судовому 18.02.2021 судом поставлено на обговорення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП №63978651 постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору від 29.12.2020 надіслано боржнику рекомендованим листом поштовим зв`язком з трек номером 4602102890013 та відповідно до витягу відстежень поштових відправлень з офіційного вебсайту Укрпошти вручено це відправлення 30.12.2020 (календарний день середа) (а.с.36, 38, 38 зворот, 48). Відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Тернопільській області така вхідна кореспонденція зареєстрована в Управлінні лише 14.01.2021 за вх №193/5, про що свідчить відмітка на супровідному листі з проставленням реєстраційного номера та дати (а.с.5).

Заслухавши пояснення учасників справи з цього приводу, судом оголошено перерву до 19.02.2021, витребувано додаткові докази, а також запропоновано позивачу у разі пропуску строку звернення до суду з позовом подати заяву про його поновлення, вказавши причини такого пропущення строку звернення до суду з позовною заявою.

19.02.2021 представником позивача подано до суду заяву, у якій зазначено про те, що фіскальний чек з зазначенням трек-номера відправлення на конверті не є належним доказом на підтвердження того, що саме цим листом була надіслана постанова про стягнення виконавчого збору. ГУ ПФУ в Тернопільській області дізналося про порушення своїх прав саме 14.01.2021 в момент реєстрації вхідної кореспонденції. А відтак від цієї дати позивач відраховував строки для звернення до адміністративного суду. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, та поновити відповідний строк.

У судове засідання 19.02.2021 позивач не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідачів 19.02.2021 надіслала до суду електронною поштою заву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відтак з урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини дев`ятої статті 205 КАС України у зв`язку із поданням учасниками справи заяв про продовження розгляду справи у письмовому провадженні, судовий розгляд справи проведено та завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з врахуванням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110. Судове рішення набрало законної сили 17.11.2020.

08.12.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №500/231/20 про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з врахуванням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110 (а.с.34).

29.12.2020 за заявою стягувача державним виконавцем Відділу відкрито виконавче провадження № 63978651 про примусове виконання виконавчого листа №500/231/20 від 08.12.2020 щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (а.с.35-36).

У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №63978651 від 29.12.2020 вказано про обов`язок боржника ГУ ПФУ в Тернопільській області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн (а.с.36).

29.12.2020 державним виконавцем на підставі статей 3, 27, 40 Закону №1404-VIII винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ГУ ПФУ в Тернопільській області у розмірі 20000,00 грн (а.с.38).

Постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору від 29.12.2020 надіслано боржнику рекомендованим листом поштовим зв`язком. Відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Тернопільській області така вхідна кореспонденція зареєстрована в Управлінні лише 14.01.2021 за вх №193/5, про що свідчить відмітка на супровідному листі з проставленням реєстраційного номера та дати (а.с.5).

21.01.2021 до Відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Тернопільській області від 21.01.2021 №1900-0802-5/1699 з інформацією про те, що Управлінням виконано рішення суду та здійснено перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з врахуванням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110.

Стосовно нарахованої доплати за період з 01.09.2020 по 17.11.2020, то боржник у листі вказав, що така облікована у реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» по програмі 2506080 передбачено 195,3 млрд. гривень. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, який згідно із підпунктом 1-І пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Виплата доплат буде проведена після виділення коштів на ці витрати (а.с.39).

До такої інформації долучено рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №961170203885 від 16.01.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.40).

У зв`язку з наведеними обставинами щодо фактичного виконання рішення суду позивач (боржник) просив закрити виконавче провадження ВП №63978651.

26.01.2021 державним виконавцем на адресу боржника скеровано вимогу, у якій зазначено про те з наданої ГУ ПФУ в Тернопільській області інформації не вбачається повного виконання судового рішення. З метою неупередженого, своєчасного, у повному обсязі виконання рішення суду, державним виконавцем зобов`язано боржника надати інформацію щодо виконати рішення суду в повному обсязі (а.с.42).

Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 29.12.2020 ВП №63978651 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до номера штрих-кодового ідентифікатора 4602102890013, присвоєного поштовій кореспонденції, яка направлялася Відділом на ГУ ПФУ в Тернопільській області (а саме направлялися постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору від 29.12.2020 з супровідними листами), та сервісу Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень відповідна кореспонденція вручена адресату ГУ ПФУ в Тернопільській області 30.12.2020 (календарний день – середа).

Згідно з штрих-кодом вхідної кореспонденції ГУ ПФУ в Тернопільській області, який проставлений на супровідному листі Відділу від 29.12.2020 про направлення копії постанови про стягнення виконавчого збору від 29.12.2020, така зареєстрована органом пенсійного фонду 14.01.2021 за № 193/5.

У спірному випадку суд вважає, що строк звернення до суду становить 10 календарних днів, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскаржувану постанову позивачу ГУ ПФУ в Тернопільській області вручено 30.12.2020, що підтверджується належними і допустимими доказами. Разом з тим, з пояснень представника позивача вбачається, що оскільки така була зареєстрована службою діловодства 14.01.2021, то при підготовці позовної заяви позивач виходив саме з цієї дати та подав позовну заяву до суду 25.01.2021, тобто з дотриманням строку звернення до суду.

З огляду на те, що оскаржувану постанову вручено позивачу 30.12.2020 (таких відомостей позивач не спростував) і з цього часу він повинен був дізнатися про порушення своїх прав та у разі незгоди з постановою про стягнення виконавчого збору оскаржити до суду у десятиденний строк, який закінчувався 11.01.2021 (оскільки останній день припав на вихідний день), то суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи наведені вище обставини (щодо реєстрації оскаржуваної постанови 14.01.2021 і відлік строку звернення до суду саме від цієї дати при підготовці позовної заяви, оскільки позивач не мав інформації про можливу іншу дату надходження (вручення) кореспонденції), суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлює позивачу строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону №1404-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону №1404-VIII).

За змістом положень частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною третьою статті 40 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

При цьому в розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.

У спірному випадку на виконанні Відділу примусового виконання рішень перебував виконавчий лист Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі №500/231/20 про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019.

При цьому рішення суду, яке виконується, набрало законної сили 17.11.2020, боржник до відкриття виконавчого провадження 29.12.2020 мав достатньо часу для його самостійного виконання. Проте до відкриття виконавчого провадження рішення суду не виконано.

Державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 63978651 з виконання виконавчого листа № 500/231/19 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20000,00 грн (чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати 5000,00 грн х 4). Суд вважає, що таке рішення державного виконавця відповідає вимогам частин третьої-четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII.

Суд не може погодитися з доводами представника позивача про те, що в державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки рішення суду ним виконано самостійно, а державним виконавцем не вживалися заходи примусового виконання рішення.

З огляду на положення частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII та частини третьої статті 40 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону лише за умови, що рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, було виконано боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У спірному випадку позивач вказує, що виконав рішення суду 16.01.2021 провівши відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019, тобто таке перерахування вже проведено після відкриття виконавчого провадження (29.12.2020).

Крім того, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити не лише перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а ще й виплату. Боржник не заперечує, що така виплата не проведена, проте зазначає, що вона облікована у реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Отже, на переконання суду, виконання рішення суду проведено лише частково і після відкриття виконавчого провадження.

Також суд не може погодитися з доводами позивача з посиланням на норми статей 5, 10, 26 Закону № 1404-VIII про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень. Суд вважає їх помилковими, оскільки виходячи з положень вказаного Закону законодавець не пов`язує дії державного виконавця, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону № 1404-VIII, з підставою для стягнення виконавчого збору. Такою підставою, з огляду на зміст частин першої, четвертої, дев`ятої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII є лише факти: відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення; не виконання рішення суду в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; несплата боржником виконавчого збору на час закінчення виконавчого провадження.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 у справі № 336/4615/17 і від 18.08.2020 у справі №205/6571/17 (2-а/205/224/17).

При цьому є помилковим посилання позивача на необхідність застосування судом правових позиції, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15-ц, оскільки обставини в даних справах і цій адміністративній справі є відмінними. Так, в наведених судових рішеннях йшлося про стягнення виконавчого збору за виконання рішення суду майнового характеру за умови повернення виконавчого листа за заявою стягувача на підставі Закону № 1404-VIII, до внесення змін Законом № 2475-VIII від 03.07.2018.

Отже, державний виконавець при винесенні постанови від 29.12.2020 про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63978651 діяв відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 29.12.2020 ВП №6397865 слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).

Відповідачі:

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (вулиця Грушевського, 8, місто Тернопіль, 46021).

Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (вулиця Грюнвальдська, 11, місто Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43316386).

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.