Рішення № 95002732, 18.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4202/20

18 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправною та скасування постанови №63793662 від 02.12.2020 про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (надалі, відповідач - 1), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі, відповідач - 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Борецька Х.В. про стягнення виконавчого збору у розмірі 42857,61 грн. від 02.12.2020 ВП 63793662.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату винесення спірної постанови у головного державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-УІІІ «Про виконавче провадження». Крім цього, вказав, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Позивач вважає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою ст.27 цього Закону). 11, 14, 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Просить врахувати, що у постанові від 02.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу головний державний виконавець зазначив, що станом на 02.12.2020 залишок боргу становить 430920,25 грн. залишок виконавчого збору 42857,61 грн., витрати виконавчого провадження сплачено боржником. Виконавчий збір потрібно винести в окреме провадження. За наведених обставин позивач просить задовольнити даний позов повністю.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі на 11 січня 2021 року о 15:45 год. в залі судових засідань Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: 46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.

11.01.2021 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 26.01.2021 о 09:30 год.

Представник відповідача Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подав до суду відзив, в якому зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець в межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державною складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Представник відповідача вважає, що недосягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, на думку представника відповідача є не правом, а обов`язком державного виконавця. Просить врахувати, що оскільки виконавчий збір боржником не сплачено, постанову про стягнення виконавчого збору виведено окреме виконавче провадження 02.12.2020.

26.01.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2021 о 14:30 год.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Вказав, що положення ст.27 Закону №1404 в редакції, яка була чинна до 28.08.2018 зменшували відповідальність позивача як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-УІІІ в редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Вважає, що оскільки внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-УІІІ зміни до статті 27 Закону №1404-УІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також те, що державною виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів в повному обсязі, у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 42857,61 грн., і відповідно відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу державної виконавчої служби.

Ухвалою суду від 03.02.2021 розгляд даної справи відкладено до 11.02.2021 о 14:30 год.

Представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що державним виконавцем не порушено строку пред`явлення виконавчого документа, а саме постанови про стягнення виконавчого збору. Вважає, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404-УІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Вважає, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнутий. При цьому, на думку представника відповідача Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

11.02.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021 о 14:00 год.

Представник Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подав до суду відзив на позов, в якому зазначив аналогічні доводи, що і представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

18.02.2021 позивач у відкрите судове засідання не прибув, представник позивача подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника. Також, у поданій заяві просив відповідь на відзив, що подана 03.02.2021, вважати відповіддю на відзив до Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

18.02.2021 представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив судовий розгляд справи №500/4202/20 здійснювати в порядку письмового провадження без участі їхнього представника.

Представник Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи у відкрите судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Судом встановлено, що 02.12.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №23318932, а саме виконавчого листа №2-5840, виданого 19.11.2010 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 441069,69 грн боргу за договором кредиту, а також 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

02.12.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови №23318932, виданої 16.09.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 42857,61 грн.

Не погоджуючись з такими діями державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини першої ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606-XIV), відповідно до частини першої статті 28 якого у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Частиною шостою статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 якого відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У Розділі XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у розмінні Закону № 1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №23318932 з примусового виконання виконавчого листа №2-5840 від 19.11.2010 виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 441069,69 грн. боргу за договором кредиту, а також 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

13.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 20.12.2010.

16.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору за невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку.

При цьому, на думку суду, державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання виконавчого листа №2-5840 від 19.11.2010 виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 441069,69 грн. боргу за договором кредиту, а також 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що підтверджується матеріалами ВП №23318932.

16.11.2020 на адресу Відділу надійшла заява стягувача ТзОВ "Кей колект" про повернення виконавчого листа.

Після цього, 02.12.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Борецькою Х. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №23318932, а саме виконавчого листа №2-5840, виданого 19.11.2010 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» 441069,69 грн. боргу за договором кредиту, а також 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

02.12.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови №23318932, виданої 16.09.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 42857,61 грн.

Водночас, на думку суду, з аналізу статей 26, 45 Закону № 1404-VIII вбачається, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу якщо він подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні, у тому числі з урахуванням вимог щодо строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.

Отже, суд вважає, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Разом з цим, суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята до набрання чинності Законом № 1404-VIII.

При цьому, на думку суду, зі змісту статей 28, 43 Закону № 606-XIV суд вважає, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано.

Аналогічним за змістом чином, як у Законі № 1404-VIII, Законом № 606-XIV були врегульовані випадки, коли виконавчий збір за наслідками фактичного виконання у повному обсязі рішення суду з тих чи інших причин залишався не стягнутим.

За змістом частини шостої статті 28 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 47 (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого виконавчого провадження зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Отже, на переконання суду, як Законом № 606-XIV, так і у Законі № 1404-VIII передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18 та у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №420/6591/18.

Суд зазначає, що станом на день розгляду справи постанова державного виконавця від 16.09.2015 ВП №23318932 не була оскаржена та скасована, доказів чого судом не здобуто, та учасниками справи не подано. Правомірність винесення даної постанови про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.

Суд також вважає, що за приписами абзацу третього частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправною та скасування постанови №63793662 від 02.12.2020 про стягнення виконавчого збору - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18 лютого 2021 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль,46008 код ЄДРПОУ: 40330167);

Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул.Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43316386);

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" місцезнаходження вул. І. Павла ІІ, корпус В, буд.4/6, пов.4 каб.402,м. Київ,01042 код ЄДРПОУ 37825968.

Головуюча суддя Дерех Н.В.