Рішення № 95002610, 19.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року Справа №480/8940/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8940/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3022 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, В/ч 3022), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2014 по 2018 рік;

- стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь позивача грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2014 по 2018 рік у розмірі 12051,94 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що до 30.05.2018 він проходив службу за контрактом у В/ч 3022. За своєю посадою мав право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за кожен календарний рік з 2014 року по 2018 рік. На підставі наказу командира В/ч 3022 позивача було звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, однак, всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки (34 дні) за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2018 рік. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я з 2014 року по 2018 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що Пунктом 91 додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі Постанова № 702), на який посилається позивач, визначена посада старшого контролера. Звертає увагу суду на те, що встановлено та доведено лише факт того, що позивач за оскаржуваний період перебував на старшого контролера, але для отримання права на додаткову щорічну відпустку відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, а відповідно і грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 14 статті 10-1 Закону України № 2011-XI, необхідно перебувати на військовій посаді, виконання обов`язків військової служби за якою пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Лише наявність вищеперерахованих обставин/навантажень і дає право на щорічну додаткову відпустку, а відповідно і компенсацію при звільненні.

Зазначає також про те, що за період проходження служби позивач не звертався із відповідними рапортами (заявами) щодо виплати йому такої компенсації.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача, у позивача не доведеним і непідтвердженим є факт перебування з 2014 по 2018 роки на військовій посаді з виконання обов`язків військової служби, за якою пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, тому права на додаткову щорічну відпустку позивач не набув, а тому відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки відповідно да Постанови № 702.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у В/ч 3022.

Згідно витягу з наказу командира В/ч 3022 від 30.05.2018 №108 (а.с.9) з позивачем припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

За своєю посадою, відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 у період з 2014 року по 2018 рік, позивач мав право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я у кількості 7 днів на один рік.

Як вбачається із витягу з наказу командира В/ч 3022 від 30.05.2018 №212 (а.с.9) позивач під час звільнення з військової служби займав посаду старшого контролера 2-ї стрілецької роти. Доказів на спростування факту перебування позивача на посаді старшого контролера у період з 2014 по 2018 роки відповідачем суду не надано.

Відтак, суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон).

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Згідно Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (додаток №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, далі - Перелік), посада військовослужбовців, зокрема, старшого контролера (п. 91 Переліку), належить до переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки складає 8 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, за час проходження військової служби позивач у період 2014 - 2018 років обіймав посаду старшого контролера, яка відповідає Переліку.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, позивач має право на щорічну додаткову відпустку.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з 2014 року по 2018 рік.

Суд зазначає, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, оскільки в період з 2014 року по 2018 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2018 рік не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на те, що лише факт перебування на посаді не дає права позивачеві на отримання додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, суд вважає необгрунтованими, оскільки нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, не ставить у залежність набуття права на спірну відпустку у залежності від фактичного часу виконання таких обов`язків, наявності наказу командира тощо, а пов`язує вказане право на додаткову відпустку виключно з фактом перебування на посаді згідно Переліку.

Щодо вимоги позивача про визначення конкретної суми компенсації, а саме 12051,94 грн, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Так, судом встановлено, що відповідачем розрахунок конкретної суми не проводився, оскільки проведення такого розрахунку є виключним правом роботодавця.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказана вимога є передчасною та не підлягає на даний час задоволенню, оскільки предметом розгляду даної справи є право позивача на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, яке взагалі заперечується відповідачем.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3022 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Зобов`язати Військову частину 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий Бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2014 по 2018 рік.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий Бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька