Рішення № 95002580, 19.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року Справа №480/8874/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8874/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 16.11.2020 № 23 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області;

- зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області.

- стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 12500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2020 року позивачка звернулася до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішенням від 28.05.2020 № 55 відповідач відмовив в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки на вказаній земельній ділянці розташовані земельні ділянки, які знаходяться в користуванні інших громадян. Не погодившись з вказаною відмовою, позивачка оскаржила її в судовому порядку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №480/5613/20, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 28.05.2020 № 55 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівської сільської ради) Сумського району Сумської області, та зобов`язано повторно розглянути заяву від 29.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Проте, рішенням Миколаївської сільської ради від 16.11.2020 повторно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, а саме: визначена її площа 4,8713 га, межа, внесена інформація до Державного земельного кадастру, право комунальної власності територіальної громади Миколаївської сільської ради Сумського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна. Позивачка вважає, що дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач, відмовивши у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилається підстави, які не зазначені частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області надала суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивачка звернулася до сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови стало невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 28.05.2020 № 55 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки на вказаній земельній ділянці розташовані земельні ділянки, які знаходяться у користуванні інших громадян (а.с.15).

Не погодившись з вказаною відмовою, позивачка оскаржила її в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №480/5613/20 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано рішення п`ятдесятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 28.05.2020 № 55 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівської сільської ради) Сумського району Сумської області. Зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівської сільської ради) Сумського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.

Рішення набрало законної сили 07.12.2020.

До набрання рішенням суду законної сили, Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 та, яка розташована за межами населеного пункту с.Гриценково Миколаївської ОТГ (Северинівської сільської ради) Сумського району Сумської області та рішенням Миколаївської сільської ради від 16.11.2020 №23 повторно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, а саме: визначена її площа 4,8713 га, межа, внесена інформація до Державного земельного кадастру, право комунальної власності територіальної громади Миколаївської сільської ради Сумського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна (а.с.34).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами шостої, сьомої ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , рішенням Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 16.11.2020 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, а саме: визначена її площа 4,8713 га, межа, внесена інформація до Державного земельного кадастру, право комунальної власності територіальної громади Миколаївської сільської ради Сумського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна.

Проте вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно інформації, яка була надану на вимогу суду Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області від 26.01.2021 №9-18-0.2-389/2-21, відомості про об`єкти нерухомого майна розміщеній на даній земельній ділянці відсутні; відсутня реєстрація будь-якого виду речового/похідного речового права на запитувану земельну ділянку кадастровий номер 5924786900:19:003:0009 окрім як права комунальної власності територіальної громади в особі Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, зареєстрованого 04.10.2018 (а.с.43).

Посилання відповідача на те, що вказана земельна ділянка є сформованою з кадастровим номером 5924786900:19:003:0009, як на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 8 ст. 79-1 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Тобто формування земельних ділянок, які не передані у власність або користування, проводиться шляхом надання документації.

З матеріалів справи вбачається, що сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5924786900:19:003:0009 не передана у власність чи користування іншим особам.

Отже у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.

Таким чином відповідач протиправно повторно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської об`єднаної територіальної громади (Северинівської сільської ради) Сумського району Сумської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 16.11.2020 № 23 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №2040/6320/18.

Враховуючи викладене та те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 480/5613/20 вже визнавалося рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 16.11.2020 №23 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області та зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачка зазначає, що її право на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою було обмежено і порушено, наслідком чого стало спричинення їй моральної шкоди, яку вона оцінила у 125000 грн.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку.

Однак жодна із наведених у ст. 23 Цивільного кодексу України підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 12500 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником - адвокатом Нежевело В.В.

До позовної заяви також наданий ордер на надання правничої допомоги Обуховій А.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 08.12.2020 (а.с.20).

Будь - які інші докази, які підтверджують дійсні витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі відсутні.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією про сплату від 09.12.2020 №18258 (а.с.11).

Тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру України у Сумській області 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 16.11.2020 №23 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) (код ЄДРПОУ 04391434) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївська сільська територіальна громада) (код ЄДРПОУ 04391434) суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар