Рішення № 95002389, 29.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року м. Рівне №460/8250/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар за участю секретаря судового засідання Н.З. Минько, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Крестинська Л.А.,

відповідача: представник Назаревич Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14 травня 2020 року;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14 травня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки остання має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідні страховий стаж та період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Ухвалою суду від 13.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено розгляд справи на 10.12.2020.

10.12.2020 (у межах встановленого строку) відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.12.2020 розгляд справи за клопотанням відповідача відкладено на 26.01.2021.

У судовому засіданні 26.01.2021 оголошено перерву за клопотанням представника позивача до 29.01.2021.

У судовому засіданні 29.01.2021 закінчено розгляд справи з ухваленням судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю та суду пояснила, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. У зв`язку із досягненням віку 53 роки 6 місяців звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років з моменту аварії. Проте, довідкою органу місцевого самоврядування та рядом інших документів підтверджується факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1991 року 6 років 16 днів з моменту аварії. Отже, відмова відповідача є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснила суду, що умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, визначено ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Крім того, позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на три роки, оскільки у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, показання свідків, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 24.12.2020 (а.с.61).

06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 20.08.2020 №1700-0301-8/24852 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 11 місяців 18 днів, що не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні (а.а.с.27-28).

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додавши додаткові документи.

Листом від 09.10.2020 №1700-0301-8/31112 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 12 днів, що не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні (а.а.с.30-31).

Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно із ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з п.13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Період збільшення віку виходу на пенсію передбачений ст.26 Закону №1058-ІV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Системний аналіз норм ч.2 ст.55 Закону №796-XII та ст.26 Закону №1058-ІV дає підстави для висновку про те, що у період з 01 квітня 2020 року по 01 жовтня 2020 року право на пенсію мають жінки, яким у цей період виповнилося 59 років 6 місяців (народжені у період з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року), а також жінки, які мають право на зниження пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону №796-XII, яким у цей період виповнилося 53 роки 6 місяців (народжені у період з 01 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року).

Спір між позивачем і відповідачем у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бишляк Володимирецького району Рівненської області. Місце проживання ОСОБА_1 з 19.11.1996 зареєстровано у АДРЕСА_1 і дотепер є незмінним.

Ці обставини підтверджуються паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 18.11.1996 Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області (а.а.с.4-5)

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великотелковицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 22.10.2020 №2382, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно з дня народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , і по ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала в с.Бишляк та з 05.02.1988 і по даний час проживає в селі Великі Телковичі. Підставами видачі довідки є погосподарські книги (а.с.9).

У період з 26.04.1986 по 01.01.1993, що має визначальне значення для вирішення спору, реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 N677 (далі – Положення №677), Постановою Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28.08.1974 N678, Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.02.1992 №66-дск.

Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.

Згідно з п.22 розд.ІІІ Положення №677, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку.

Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов`язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.

Крім того, у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 № 5-24/26.

За загальним правилом, погосподарський облік вівся в погосподарських книгах, а основним об`єктом погосподарського обліку було домогосподарство - об`єкт, члени якого мали реєстрацію місця проживання на території населеного пункту.

Таким чином, зазначені у довідці Виконавчого комітету Великотелковицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 22.10.2020 №2382 періоди реєстрації ОСОБА_1 у селах Бишляк та Великі Телковичі є періодами її проживання у вказаних населених пунктах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", села Бишляк та Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Отже, позивач станом на 1 січня 1993 року сукупно проживала у зоні гарантованого добровільного 6 років 13 днів, що перевищує встановлений статтею 55 Закону №796-XII, період – 3 роки.

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Така правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 04 вересня 2015 року (№690/23/15-а), Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05 травня 2017 року у справі №К/800/15193/17, від 03 жовтня 2017 року у справі №К/800/31990/17. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18) і враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Твердження відповідача на те, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 по 29.04.1987 навчалася у Рівненському текстильному технікумі (диплом серії НОМЕР_3 – а.с.23) не спростовують факту проживання позивача у цей період у с.Бишляк Володимирецького району Рівненської області, оскільки обставини, що студенти денних навчальних закладів щотижня, на вихідні дні, а також на канікули (загальна тривалість яких є щонайменше три місяці упродовж навчального року) приїжджають додому - за місцем проживання батьків, є загальновідомими та не потребують доказування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 у період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а, отже, має право на початкову величину зниження пенсійного віку.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на трудову книжку позивача серії НОМЕР_4 (а.а.с.24-26), у якій зазначено, що у період з 17.06.1987 по 27.02.1991 ОСОБА_1 працювала на Ртищевській фабриці "Гігровата" Саратовської області (на території Російської Федерації, що не належить до радіоактивно забрудненої зони), оскільки відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відтак, трудова книжка не належить до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з архівними довідками сектора у справах архівів адміністрації Ртищевського муніципального району Саратовської області від 14.01.2020 №8, ОСОБА_1 працювала оператором чесальних машин Ртищевської фабрики " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з 17 червня 1987 року по 27 лютого 1991 року. У період з грудня 1987 року по лютий 1991 року жодних нарахувань заробітної плати, крім виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у січні та квітні 1988 року, листопаді 1989 року та 13-ї зарплати у квітні 1989 року, для ОСОБА_1 здійснено не було (а.а.с.11-12).

Позивач стверджує, що у лютому 1988 року у зв`язку з очікуванням народження дитини переїхала для проживання у село Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області, де проживає донині.

Факт проживання позивача у зазначеному населеному пункті з 05 лютого 1988 року по даний час підтверджено показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також факт постійного проживання ОСОБА_1 у селі Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області з 05 лютого 1988 року по даний час, окрім довідки Виконавчого комітету Великотелковицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 22.10.2020 №2382 та показань свідків, підтверджується також свідоцтвами про народження дітей позивача серії НОМЕР_5 від 19.03.1988, серії НОМЕР_6 від 31.01.1991, серії НОМЕР_7 від 25.01.1993, посвідченнями дітей позивача - потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_8 від 02.06.2000 та дитини , яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_9 від 21.01.2002 та № НОМЕР_10 від 08.12.1999-, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_11 від 03.06.1987, епікризом Рівненської обласної лікарні за період лікування з 22.09.1989 та 09.10.1989, картками профілактичних щеплень дітей позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.а.с.7-8, 6, 7, 19, 20-22).

Отже, запис про працевлаштування в Російській Федерації не спростовує факту проживання ОСОБА_1 в Україні.

Таким чином, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями ст.55 Закону №796-ХІІ.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. В свою чергу, відмова відповідача щодо призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, є протиправною.

За змістом частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій категоріям осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.

Судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 станом на 14.05.2020 становить 24 роки 4 місяці 2 дні (а.с.32), тобто умова щодо наявності необхідного для призначення пенсії стажу у даному випадку виконується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

ОСОБА_1 виповнилося 53 роки 6 місяців 13 травня 2020 року, із заявою про призначення пенсії до відповідача вона звернулася 06 серпня 2020 року, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення відповідного віку, який дає право на призначення пенсії.

Відтак, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 14 травня 2020 року – з дня, що настав за днем досягнення віку, з яким Закон пов`язує право на зниження пенсійного віку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, знайшли підтвердження під час судового розгляду.

У сукупності викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Враховуючи вимоги ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 840,80грн, сплачені згідно з квитанцією від 29.10.2020 №6 (а.с.33).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 14 травня 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14 травня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 лютого 2021 року.

Суддя О.М. Дудар