Ухвала суду № 95002030, 15.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8604/20

У Х В А Л А

15 лютого 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Шамрай В.О.

За участю сторін:

Представника позивача: Ганущака І.Г.

Представника відповідачів: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртранзбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №455 від 14.07.2020 на суму 939,96 євро;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №214078 від 25.08.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн.

Під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні 15.02.2021 року судом було поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі №420/8604/20 на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» про визнання протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від №455 від 14.07.2020 року на суму 939,96 євро, з урахуванням правового висновку щодо предметної юрисдикції, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18.

Представник позивача проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог з підстав, зазначених судом, не заперечував та пояснив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» позовні вимоги в цій частині саме в адміністративному судочинстві були заявлені з огляду на різноманітну судову практику з даного питання.

Представники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та Державної служби України з безпеки на транспорті до судового засідання 15.02.2021 року не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином та своєчасно.

Суд із зазначеного питання вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 ч. 1 ст. 4 КАС України дає визначення терміну адміністративна справа, як переданому на вирішення адміністративного суду публічно-правового спору.

У свою чергу пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу, а саме участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Так, частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року №3353-XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У даному позові позивач, зокрема, оскаржує правильність та правомірність дій відповідача щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який по суті є додатком до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.

Визначену цим розрахунком плату за проїзд можливо стягнути з підприємства тільки за судовим рішенням, а тому дії відповідача щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування так само, як і сам розрахунок, по своїй суті ніяким чином не впливають на права та обов`язки сторін у справі, а тому вимоги про їх оскарження також не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №803/3/18.

Також зазначену правову позицію було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.04.2019 року по справі №805/148/18-а.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

За змістом частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду (п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18). Тобто відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких умов суд доходить висновку, що адміністративна справа №420/8604/20 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від №455 від 14.07.2020 року на суму 939,96 євро підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та відшкодування якої (шкоди, стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) має приватноправовий характер, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом відповідного органу за правилами господарського або цивільного судочинства, та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 21, 205, 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від №455 від 14.07.2020 на суму 939,96 євро – закрити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 19 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.