Рішення № 95001712, 19.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 р. № 400/5938/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правиламиспрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 25.11.2020 № 1,

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог від 22.01.2021р.):

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25.11.2020 р. №1;

- зобов`язати відповідача припинити утримання з позивача надміру виплачених сум пенсійних виплат на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25.11.2020 р. №1;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу протиправно утримані кошти з пенсії на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25.11.2020 р. №1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності за загальним захворюванням, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У грудні 2020 року отримала рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 25.11.2020 р. №1 про утримання надміру виплачених коштів та відповідно до ч. 1 ст. ст. 50 вказаного Закону просив повернути у добровільному порядку. Позивач, вважає протиправним рішення та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, зазначив що зловживань з боку позивача, вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних не було, тому відсутні підстави для стягнення надміру сплаченої пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу автоматично продовжено виплату пенсії по інвалідності (II групи, строк дії до 31.10.2020) по 30.12.2020 р., а в листопаді 2020 року згідно довідки МСЕК відбулася зміна групи інвалідності, тобто настали обставини, що впливають на розмір пенсії, тому відповідачем було перераховано пенсію позивача з 01.11.2020 р. у зв`язку з чим виникла переплата пенсії по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 в сумі 2119,44 грн. За таких підстав, відповідачем було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 25.11.2020 р. №1. Відповідач не вбачає в своїх діях протиправності та неправомірності, так як діяло винятково на підставі діючого законодавства. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 21.09.2018 року по 31.10.2020 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності з причин загального захворювання та призначено пенсію по інвалідності у розмірі 4768,75 грн.

З 23.10.2020 року по 16.11.2020 року МСЕК №1 проведено повторний огляд позивача та встановлено III групу інвалідності за загальним захворюванням, про що свідчить довідка серії 12 ААВ №172800 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

25.11.2020 року відповідач на підставі довідки МСЕК від 16.11.2020 р. серії 12 ААВ №172800, розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , встановив переплату пенсії в розмірі 2119,44 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 року, у зв`язку зі зміною групи інвалідності та посилаючись на ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" просив добровільно повернути кошти, а у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно починаючи з січня 2021 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).

Частиною першою ст. 30 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

За правилами частини першої статті 35 Закону №1058-IV у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Як вже було встановлено судом, 16.11.2020 року була здійснена зміна групи інвалідності позивача на нижчу, а саме з II групи на III групу, тому суд вважає, що позивач мав право на отримання пенсії за попередньою II групою, в розмірі 4768,75 грн. (90% пенсії за віком) до кінця листопада 2020 р.

Згідно ч.1 ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, умовами застосування ч.1 ст.50 Закону №1058-IV є зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 р. за №374/7695.

Згідно пункту 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, а саме: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про будь-які недобросовісні дії позивача, які б спричинили зміну розміру пенсії.

Отже, є недоведеними відповідачем факти наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення про повернення з позивача надміру отриманих коштів.

Крім того, суд враховує ст.1215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.11.2020 року №1 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій в розмірі 2119,44 грн. є протиправним.

Щодо позовних вимог зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області припинити стягнення із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно та повернути утримані кошти з пенсії на підставі рішення від 25.11.2020 р. №1, суд зазначає наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 840,80 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Голового управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.11.2020 № 1 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) припинити утримання із пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25.11.2020 р. №1.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) протиправно утримані кошти з пенсії на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25.11.2020 р. №1.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), що підтверджується квитанціями від 18.12.2020 № 0.0.1947497555.1 та від 18.02.2021 року №0.0.2020353105.1, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар