Рішення № 95001523, 15.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7102/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника відповідача Супруна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить стягнути з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України на користь ОСОБА_1 – 204556,55 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 08.09.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 09.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив позивачу при звільненні ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки та грошову компенсацію вартості неотриманого ним речового майна. Відтак позивач вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

02.11.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у порівнянні із визначеною сумою невиплаченої грошової компенсації розрахована позивачем сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не є співмірною. Таким чином, така сума підлягає зменшенню.

У судове засідання позивач не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України по стройовій частині від 02.11.2018 №247 прапорщика ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з постановою від 21.01.2019 №5 Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» травма ОСОБА_2 , яка стала причиною смерті пов`язана із виконанням останнім обов`язків військової служби.

ОСОБА_2 присвоєно статус учасника бойових дій у зв`язку участю у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 03.09.2015 та довідкою №220/6 від 01.10.2018.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та прирівняних до них осіб, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 11.02.2019.

ОСОБА_1 , дружина померлого військовослужбовця ОСОБА_2 згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , маючи право на отримання пільг та компенсацій, передбачених для членів сімей військовослужбовців, звернулася до відповідача для отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, а також компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та отримала лист-відповідь №50/14/28/1-1744 від 10.12.2018 про те, що їй проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №78 від 12.2018 на суму: 35 590,60 грн. При надходженні коштів з довольчого органу їй буде повідомлено додатково.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №380/2785/20 позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України та стягнення коштів задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні ОСОБА_2 у зв`язку із смертю та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно та грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.11.2018; зобов`язано військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби ОСОБА_2 речове майно у сумі 35590,60 грн; зобов`язано військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_2 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.11.2018; визнано протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане ОСОБА_2 речове майно, здійснений військовою частиною 4114 Національної гвардії України згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 №146. У задоволенні вимоги про стягнення з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.11.2018 по день виплати компенсації – відмовлено.

Відповідач на виконання вказаного рішення суду 27.07.2020 здійснив виплату позивачу грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_2 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 18961,06 грн та 28.07.2020 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби ОСОБА_2 речове майно у розмірі 35056,74 грн.

Виходячи з наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статею 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Як встановив суд, ОСОБА_2 виключено зі списків військової частини наказом від 02.11.2018.

Суд встановив, що 28.07.2020 відповідач провів з позивачем повний розрахунок на виконання рішення суду від 27.07.2020 у справі №380/2785/20.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 звільнено з 02.11.2018, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 05.11.2018.

Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.

Відтак, період з 05.11.2018 по 27.07.2020 є періодом за який відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, та який становить 430 робочих дні.

Згідно з копією картки особового рахунку за 2017-2018 роки заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці перед звільненням позивача становила 20624,80 грн.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 491,07 грн (20624,80 грн /42 робочих дні).

Суд при розгляді справи враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі №6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 №13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а (К/9901/8793/18), та бере до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Так, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 54017,80 грн (нараховане грошове забезпечення) / 211160,10 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) *100 = 25,58%.

Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 25,58% становить: 491,07 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * 25,58% = 125,62 грн; 125,62 грн * 430 (кількість днів затримки розрахунку) = 54016,60 грн.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 54016,60 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Таким чином, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 204556,55 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, виходячи з висновку суду про часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 520,24 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 54016,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323385, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 520 (п`ятсот двадцять) грн 24 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 19 лютого 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.