Рішення № 95001321, 11.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5455/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарство "Урожай" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області визнання протиправними рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Урожай" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 01.01.2020 № 1297 про проведення фактичної перевірки СФГ "Урожай";

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 жовтня 2020 року № 00001680705.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що уповноваженими особами Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області 05.10.2020, на підставі наказу від 01.10.2020 № 1297, було проведено фактичну перевірку селянського (фермерського) господарства «Урожай» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за результатами якої складено акт № 115/11/11/РРО/20642385. За результатами перевірки, на підставі акту, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке позивач, вважає протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (а.с.1).

24 грудня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні (а.с.62).

22.12.2020 (вх. № 28288/20) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню (а.с.31-32).

19.01.2021 в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_1 , який пояснив, що дійсно для ознайомлення з наказом та направленнями на проведення фактичної перевірки прибув ОСОБА_2 при цьому вказана особа, мала при собі пакет документів, що стосувався предмету перевірки: договори, видаткові накладні і інші документи.

Представниками сторін до судового засідання надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, відповідно до наказу від 01.10.2020 № 1297, направлень на перевірку від 01.10.2020 №1439, №1441 та №1440 (а.с.38-40) посадові особи Головного управління ДПС в Кіровоградській області здійснили фактичну перевірку місця зберігання палива за адресою: вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Кіровоградська область, що належить СФГ «Урожай» з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складений акт від 05.10.2020 № 115/11/11/РРО/20642385 (а.с.41-44), яким зафіксовано, що зафіксовано порушення СФГ «Урожай» вимог частини 1 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі Закон України №481) в частині зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до зазначеного в Акті, посадовими особами 01.10.2020 здійснено виїзд на місце зберігання палива за адресою отримання пального згідно акцизних накладних та юридичною адресою СФГ «Урожай», а саме: вул. Боженко, 20, смт. Петрове.

Перевіркою встановлено, що СФГ «Урожай», згідно договору поставки нафтопродуктів від 22.04.2020 № АП-22/04/2020 із постачальником ТОВ «Актіал Прод» (п.н.43089930), придбало дизпаливо ДТ-3-К5, сорт «F» (код УКТ ЗЕД 2710194300) об`ємом 20280 л. (копія видаткової накладної від 27.04.2020), відвантаження якого згідно акцизної накладної від 27.04.2020 № 3 відбулося за адресою: вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Петрівською р-ну, Кіровоградської обл.

При цьому, згідно наданого договору зберігання від 22.04.2020 № Х04-22 між СФГ «Урожай» та ТОВ «ТВК «Діо Пласт Україна» (п.н. 37045437), вищевказане паливо повинно зберігатися у ТОВ «ТВК «Діз Пласт Україна» за адресою складу нафтопродуктів зберігання, а саме: на 32 км автодороги Київ-Одеса, в районі с.Путрівка, Васильківського району, Київської області по вул. Коцюбинського, 133 на яку ТОВ «ТВК «Діо Пласт Україна» не отримувала ліцензію на право зберігання пального.

Крім цього в підтвердження переміщення палива від СФГ «Урожай» на адресу розміщення нафтобази ТОВ «ТВК «Діо Пласт Україна», зокрема товарно-транспортної накладної, заявки на переміщення пального не подавалась та не були надані так як і інші первинні документи (видаткові накладні) на переміщення пальною.

Таким чином, СФГ «Урожай» фактично відвантажило та зберігало пальне для власного споживання за адресою: вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Петрівською району, на яке воно не отримувало ліцензію на зберігання пального.

На підставі висновків перевірки відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР контролюючий орган податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2020 № 00001680705 застосував до СФГ «Урожай» штраф в розмірі 500000,00 грн. (а.с.20).

Вважаючи спірний наказ та податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України(далі -ПК України)контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України перевірки може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводяться розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу( п.78.5ст.75 ПК України).

Відповідно до п. 81.1. статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Аналіз вище викладених положень податкового законодавства дають підстави для висновку, що допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки є фактично реалізацією його права на проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, направлення на перевірку підписав заступник голови СФГ «Урожай» ОСОБА_2 та отримав копію наказу на проведення фактичної перевірки (а.с.38-40).

У поданому позові позивач сам зазначає, що перевірка товариства вже була проведена, за її результатами складено акт від 05 жовтня 2020 року та в подальшому було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржено до суду.

Тобто допуск до проведення фактичної перевірки позивача відбувся, а отже контролюючим органом реалізовано право на проведення такої перевірки.

Суд звертає увагу, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За таких обставин, з огляду на викладене, оскарження позивачем наказу №1297 від 01 жовтня 2020 року про проведення щодо нього перевірки немає підстав для задоволення, оскільки до моменту ухвалення судового рішення у даній справі допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки вже відбувся, правові наслідки проведеної перевірки за таких обставин є вичерпаними, тому в задоволені даної позовної вимоги суд відмовляє.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР (далі - Закон №481).

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Постанова № 227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Порядок здійснення роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального визначено статтею 15 Закону № 481 (зі змінами).

Зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним/зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним/зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі/зберігання суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

За порушення норм цього Закону № 481 щодо торгівлі пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 17 Закону № 481).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СФГ «Урожай», згідно договору поставки нафтопродуктів від 22.04.2020 № АП-22/04/2020 із постачальником ТОВ «Актіал Прод» (п.н.43089930), придбало дизпаливо ДТ-3-К5, сорт «F» (код УКТ ЗЕД 2710194300) об`ємом 20280 л. (копія видаткової накладної від 27.04.2020), відвантаження якого згідно акцизної накладної від 27.04.2020 № 3 відбулося за адресою: вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Петрівською р-ну, Кіровоградської обл.(а.с.21-26).

Однак, в підтвердження переміщення палива від СФГ «Уроркай» на адресу розміщення нафтобази ТОВ «ТВК «Діо Пласт Україна», зокрема товарно-транспортної накладної, заявки на переміщення пального не подавалась та не були надані під час судового розгляду, так як і інші первинні документи (видаткові накладні) на переміщення пальною.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, що СФГ «Урожай» фактично відвантажило та зберігало пальне для власного споживання за адресою: вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Петрівською району, на яке воно не отримувало ліцензію на зберігання пального, внаслідок чого порушено вимоги частини 1 статті 15 Закону №481.

Відповідно до статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в зв`язку зі за зберіганням пального без наявності відповідної ліцензії (абзац 8 частини 2 статті 17 Закону України №481), відповідачем правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2020 № 00001680705, яким до Селянського (фермерського) господарства «Урожай» застосовано фінансові санкції у розмірі 500 тис.грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Урожай" не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в

В задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Урожай" (вул. Боженка, 20, смт. Петрове, Петрівського району, Кіровоградської області, 28300, код ЄДРПОУ: 20642385 ) до Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ: 43142606) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула