Рішення № 95001062, 18.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. справа № 300/2818/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №200396 від 29.09.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (надалі також – позивач, ТОВ "Рено Командор") 14.07.2020 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (надалі також – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №200396 від 29.09.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2020 №200396 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, оскільки такі відомості місять неточності та не відповідають дійсним обставинам, а саме: згідно товарно-транспортної накладної № 1252 від 21.08.2020 автомобіль RENAULT MAGNUM DXI 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення причепом з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а не як зазначає відповідач – НОМЕР_3 , у посадових осіб Укртрансбезпеки було відсутнє направлення на перевірку для її проведення, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних вагових параметрів не було відображено перевищення габаритно-вагових обмежень та немає посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю, в документах взагалі відсутні відомості про справність обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю, а також відповідачем при фіксації факту перевищення вагового нормативного параметру дозволило подальший рух ТЗ, що суперечить п.п. 21-24 Порядку № 879, п.2.4-2 ПДР. Крім того позивач зазначив, що загальна маса транспортного засобу разом вантажем (маса брутто) як вказано в товарно-транспортній накладній становить 26,000 т. Відповідно до вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху допустима вага транспортних засобів - контейнеровозів становить 44.00 т., а тому не заборонена до транспортування дорогами України. В зв`язку із наведеним, на думку позивача, відповідачем протиправно складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

04.11.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.12.2020. У відзиві щодо задоволення позовних вимог представник відповідача заперечив, вказав, що 21.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на автодорозі державного значення Н-09 "Мукачево-Львів" 372 км, відповідно до завдання на перевірку від 21.08.2020 № 012299 проводилась рейдова перевірка, в тому числі габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причіпом Schwarzmuller, д.н.з, НОМЕР_3 , що належать ТОВ "Рено Командор", під час якої було встановлено що водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів, згідно чеку зважування № 01766 від 21.08.2020, а саме: навантаження на загальну масу склало 44,25 т. при допустимих 40 т. передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 4,25 тон від нормативу, тобто 10,63 %); навантаження на одиничну вісь склало 12,10 тон при допустимих 11 т., передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху (перевищення 1,10 тон від нормативу, тобто 10 %); навантаження на строєну вісь 25,15 тон при допустимих 22 т., передбачених п. 22.5 правил дорожнього руху (перевищення 3,15 тон від нормативу, тобто 14,32 %). В зв`язку із наведеним, представник відповідача зазначає, що рейдова перевірки 21.08.2020 транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причіпом Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_3 була здійсненна посадовими особами відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі направлення на перевірку та з використанням сертифікованого обладнання, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 200396 від 29.09.2020 застосована з підстав, визначених ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.32-38).

17.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що матеріали перевірки свідчать, що під час габаритно-вагового контролю загальна вага становить 44,250 т., при допустимій нормі 40,000 тон. У відсотковому значенні розрахунок перевищення навантаження на строєну ось становить: повна маса 40 т. - 100%, 4 т. - 10% як вказано в акті № 215543 від 21.08.2020, перевищення вагових норм відбулося на 10,63%. Таким чином, у відсотковому значенні перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм навантаження складає 0,740 т, що становить понад 10%, але не більше 20%. В оскарженій постанові не зазначено відсоток перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Відтак, відповідачем не доведено правомірності застосування адміністративно господарського штрафу на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17000 грн (а.с.79-81).

Представником відповідача подано 28.12.2020 на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що постанова № 200396 від 29.09.2020 винесена щодо ТОВ "Рено Командор" оформлена відповідно до вимог законодавства, в ній зазначено допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт "перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу", відповідальність за які передбачено абз. 15 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт", а тому оскаржувана постанова винесена правомірно(а.с.84-90).

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

21.08.2020 працівниками Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 17.08.2020 - 23.08.2020 від 14.07.2020 (а.с.42) та відповідно до направлення на рейдову перевірку за № 012299 від 21.08.2020 (а.с.43) на автодорозі державного значення Н-09 "Мукачево-Львів" 372 км. проведено рейдову перевірку транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причіпом Schwarzmuller, д.н.з, НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рено Командор".

За результатами вищенаведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 215543 від 21.08.2020, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а. с.39).

Так, згідно чеку зважування № 01766 від 21.08.2020 навантаження на загальну масу склало 44,25 тон (а. с.44).

Також, посадовими особами складено довідку від 21.08.2020 №0009195 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 15.07.2020 року №0011299 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до яких повна маса вищевказаного транспортного засобу позивача з причепом 44,25 т., нормативно допустима 40 т. (а. с.9).

В подальшому, контролюючим органом складено розрахунок №39 від 21.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 378,00 Євро (а. с.47).

Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області направлено лист на адресу ТОВ "Рено Командор" про призначення на 29.09.2020 з 10 до 12 год., розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно акту № 215543 від 21.08.2020, який отримано відповідачем 21.09.2020(а.с.40).

29.09.2020 заступником начальника Управління Укратрансбезпеки в Івано-Франківській області винесено постанову №200396 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ "Рено Командор" в розмірі 17 000 грн, за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"(а.с.6).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №200396 від 29.09.2020 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пункту 14, 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь який спосіб (п. 23 Порядку № 879).

Згідно з пунктів 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було виявлено порушення позивачем вимог габаритно-вагових стандартів транспортних засобів.

Так, згідно довідки №0009195 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.08.2020, повна маса транспортного засобу позивача становила 44,25 т. при допустимих 40 т. передбачених п.22.5 Правил дорожнього руху, а осьове навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становило 12,1 т. при дозволеній масі 11,00 т., що свідчить про перевезення вантажу із перевищенням встановленого навантаження (а.с.49).

Суд зазначає, що вищезазначені обставини позивачем не спростовані, що свідчить про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм транспортним засобом Renault реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причіпом Schwarzmuller, д.н.з, НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рено Командор".

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позивачем порушено норми Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось вище, чинним законодавством передбачено, що у випадку, якщо транспортний засіб перевищує встановлені габаритно-вагові стандарти, то рух таких транспортних засобів здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі, виданого уповноваженим підрозділом Національної поліції, або ж документа про внесення плати за проїзд такого транспортного засобу, якщо перевищення обмежень становить менше п`яти відсотків.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

В постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Суд зазначає, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 по справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова №200396 від 29.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а тому підстави для її скасування, відсутні.

Стосовно тверджень позивача, що в акті немає посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано посадовими особами при проведенні габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що реквізити акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку №1567 та Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207.

Відтак, законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, відмова водія від підпису акта №0011299 від 21.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, не є передумовою та не свідчить про неналежність і недопустимість цих документів як доказів вчиненого порушення.

Таким чином суд зазначає, що акт перевірки складений відповідачем за встановленими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.

Щодо посилань позивача на те, що в матеріали перевірки відсутні відомості про справність обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що результати габаритно-вагового контролю створюють юридичні наслідки для перевізника тільки у випадку, якщо зазначений вид контролю здійснений справними засобами контролю, які пройшли періодичну повірку (метрологічну атестацію), результати якого оформлюються довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві.

Матеріали справи свідчать, що зважування транспортного засобу здійснювалось автоматичним приладом для зважування транспортних засобів, тип засобу вимірювальної техніки Ваги пересувні автоматичні CHEKLODE FREEWEIGH.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що згідно сертифікату №UA-MI/1-2195-2007 від 21.11.2007 та свідоцтва №34-00/4432 виданого 15.11.2020 (чинне до 15.11.2020) Мінекономрозвитку України Державним підприємством «Всеукраїнський Державний науково-виробний центр стандартизації Метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» про повірку вагів пересувних автомобільних типу, а саме CHEKLODE FREEWEIGH Зав.№008238 (якими здійснювалось зважування ТЗ позивача) за результатом повірки відповідають вимогам встановленим «ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования» (а. с.50-51).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв`язку із чим є придатним до застосування. Відтак, доводи позивача, щодо відсутності документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, які б надавали можливість перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Стосовно доводів позивач, що відповідач протиправно прийняв постанову про застосування штрафу, оскільки товар перевозився контейнеровозом, для якого відповідно до п.22.5 ПДР встановлено максимальна вага 44 т., а вага транспортного засобу була 44,25 т., що не перевищує 10 %, тому правових підстав для застосування штрафу не було, суд зазначає наступне.

Надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault реєстраційний номер НОМЕР_4 свідчить, що це спеціалізований вантажний сідловий тягач, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Schwarzmuller, д.н.з, НОМЕР_3 такий є спеціалізованим напівпричіпом з масою без навантаження 7100 тони, повна маса - 35 000 тон (а. с.46-47).

Відповідно до п.17.2-17.4 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: - розпізнавальний знак;- номер контейнера;- найменування власника контейнера;- вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Відтак, з вищезазначених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що п.22.5 ПДР повна маса для контейнеровозів 44 т. встановлена в разі здійснення перевезення в контейнерах, однак позивач здійснював перевезення спеціалізованим вантажним сідловим тягачем з напівпричепом-спеціалізованим, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса для таких транспортних засобів встановлено 40 т.

Крім того, твердження позивача, що у посадових осіб Укртрансбезпеки було відсутнє направлення на перевірку для її проведення, не знайшло свого підтвердження, оскільки до суду відповідач надав графік проведення рейдових перевірок у період 17.08.2020 - 23.08.2020 від 14.07.2020 (а.с.42) та направлення на рейдову перевірку за № 012299 від 21.08.2020 (а.с.43) на автодорозі державного значення Н-09 "Мукачево-Львів" 372 км, що спростовує зазначені твердження позивача та вказує на те, що відповідач дотримався правил здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача.

Стосовно доводів представника позивача про те, що посадові особи повинні були заборонити рух транспортного засобу, то такі ніяк не пов`язані з питанням правомірності постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (код ЄДРПОУ 34672388, вул. Б. Хмельницького, 109-Б, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300);

відповідач - Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (вул. Тополина, буд. 3, с. Угорники, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76492).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.