Рішення № 95000961, 27.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2021 року Справа № 280/870/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,

за участю:

представника позивача Луньова С.М.,

представника відповідача Кузнецової Ю.В.,

представника третьої особи Таралешко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліз» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37443309) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліз» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліз» (далі позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліз» (далі – третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Еліз» від 14.08.2019 №570;

зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області направити до ДФС України відповідні документи для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість від`ємного значення реєстраційної суми з податку вартість по платнику ТОВ «ВКФ «ЕЛІЗ» станом на дату 14.08.2019 анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у сумі 786289,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 14 серпня 2019 року за №570 Головне управління ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Еліз». Вказує, що у перевіреному періоді із липня 2018 року по червень 2019 року позивач дійсно подавав декларації з ПДВ із відображенням відсутності діяльності із ПДВ. Однак, вказує що згідно з останньою податковою декларацією з ПДВ в якій було відображено постачання/придбання (повернення) товарів, робіт чи послуг позивачем, яка була складена за червень 2018 року та яку фактично подано до органу ДФС України 20 липня 2018 року, у розділі ІІ податковий кредит в колонці А «Обсяги придбання (без ПДВ)» відображено суму в 1632768,00 грн». Вказане свідчить про проведення господарської операції із ПДВ у зазначеній сумі, а, отже, позивач не відповідав критеріям для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Таким чином, податковий орган протиправно прийняв рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.08.2019 №570 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліз». В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№12120 від 16 березня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до абзацу 3 підпункту 5.5 пункту 5 Положення є - довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку). Вказує, що довідка складена 17 квітня 2019 року № 319/1 з відповідними нормами Податкового кодексу України та є доказовою частиною відповідно до підпункту 5.6 пункту 5 Положення, яка зберігається у обліковій справі (реєстраційній справі) платника податків. У зазначеній довідці визначено період для 12 послідовних податкових місяців: з липня 2018 року по червень 2019 року. Де визначено, що платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців, а саме з липня 2018 року по червень 2019 року звітує до контролюючого органу у декларація з податку на додану вартість про відсутність постачання/придбання товарів. Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представником третьої особи подано до суду пояснення (вх.53804 від 10.11.2020), в яких зазначено, що третя особа погоджується з твердженнями позивача про протиправність рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.08.2019 № 570 про анулювання реєстрації платника ПДВ з 14.08.2019 на підставі п.п. г) п. 184.1 ст. 184 ПК України ніби-то через те що з липня 2018 року до червня 2019 року платником податку подавались декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/ послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Натомість згідно долучених до позовної заяви Позивачем доказів вбачається подача 20 липня 2018 року TOB «ВКФ «Еліз» податкової декларації з ПДВ за червень, яка відповідно до квитанції № 2 прийнята органом ДФС, за якою відображено придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України на суму обсягу придбання 1 632 768,00 грн. та коригування суми податкового кредиту суми ПДВ - 326 554,00 грн. Просить позовні вимоги задовльнити.

Ухвалою суду від 11.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою судді від 27 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а перше підготовче засідання призначено на 18 березня 2020 року, залучено до участі у справі в якості співвідповідача: Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 20 травня 2020 року.

20 травня 2020 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 16 липня 2020 року.

В підготовчому судовому засіданні 16 липня оголошено перерву до 05 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті 10 листопада 2020 року.

В судовому засіданні 10 листопада 2020 оголошено перерву до 16 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року відкладено судове засідання на 27 січня 2021 року.

27.01.2021 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи просив задовольнити позовні вимоги позивача, з підстав, викладених у наданих до суду поясненнях.

Суд, вислухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали справи та з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.08.2019 року № 570 TOB «ВКФ «ЕЛІЗ» (далі Рішення) було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до статті 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V (далі Кодекс), наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 14.11.2017р. № 1130 та п.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення).

Зазначене Рішення надіслано засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення від 16 серпня 2019 року, яке отримано за дорученням 21 серпня 2019 року.

Рішення мотивовано тим, що платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою відділу податків і зборів з юридичних осіб №570/1 від 14 серпня 2019 року, а також підпунктом “г” пункту 184.1 статті 184 ПК України.

У рішенні № 570 від 14 серпня 2019 року комісія дійшла висновку про те, що перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано підстави і порядок анулювання реєстрації платника податку.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами “а”-“з” цього пункту.

Відповідно до підпункту “г” пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті “а” пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах “б” - “з” пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (далі - Наказ № 1130) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом “г” пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно з пунктом 5.5 Наказу № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт “г” пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліз», яке зареєстроване платником ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців (липень 2018 року по червень 2019 року) подавало до відповідача декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

У зв`язку з цим 14 серпня 2019 року відповідачем було сформовано довідку №570/1 про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців про, що зазначено в оскаржуваному рішенні від 14 серпня 2019 року №570 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕЛІЗ».

Посилання представника позивача про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕЛІЗ» 22 липня 2019 року подано уточнену декларацію за червень 2019 року, судом не приймається, оскільки така уточнена декларація була подана після анулювання свідоцтва Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕЛІЗ», як платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Суд погоджується з тим, що право на подачу уточненої декларації у позивача є, однак не після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки таку уточнену декларацію в силу Податкового кодексу України податковий орган прийняти не може.

Наявність первинних документів щодо умовного продажу залишків «озимої пшениці», відображення у системі електронного декларування ПДВ суми у 786289,00 грн., на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, не є належними, достатніми доказами, що спростовують наявні підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Статтею 184 ПК України обумовлено, що підставою до анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є сам факт подання податкової декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів протягом 12 послідових податкових місяців.

Періодом визначеним для 12 послідовних податкових місяців є період з липня 2018 року до червня 2019 року. Де строк надання декларацій з ПДВ відповідно до Кодексу 12 послідовних податкових періодів, є: перший податковий місяць - декларація за липень 2018 (граничний термін подання декларації - 20.08.2018 року), дванадцятий послідовний податковий місяць - декларація за червень 2019 року (граничний термін подання декларації - 22.07.2019 року).

Отже за вище вказаний період подання звітності TOB «ВКФ «ЕЛІЗ» не було зареєстровано жодної податкової накладної, які б свідчили про наявність постачання/придбання товарів, про що свідчать відомості з Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригування за період з липня 2018 року по звітний період по червень 2019 року, де початок реєстрації податкових накладних по зазначеному періоду є дата з 01 липня 2018 року та остання дата реєстрації податкових накладних, які повинні бути відображені у декларації за червень 2019 року - є дата 15 липня 2019 року (пункт 201.10 стаття 201 Кодексу).

Посилання представника позивача на те, що 20 липня 2018 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію за проведені господарські операції за червень 2018 року, а за липень 2019 року податкову декларацію подано в серпні 2019 року, судом до уваги не беруться, оскільки періодом визначеним для 12 послідовних податкових місяців є період з липня 2018 року до червня 2019 року, за які позивачем подавалися декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів.

Відповідно до ст.202.1 ПКУ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно ст. 203.1 ПКУ Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Ст 49.18 ПКУ передбачено, що Податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків)- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до ст.34 Податкового кодексу України одним з видів податкового періоду є календарний місяць.

На думку суду відповідач діяв у межах та спосіб визначений статтею 184 ПК України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Таким чином, рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Еліз» від 14.08.2019 №570 прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства України та в межах компетенції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Щодо посилань представника позивача на те, що копія довідки, додана до відзиву є незасвідченою, тому є неналежним та недопустимим доказом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, згідно з якими: відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи; перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації; Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ; відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Таким чином, копії письмових доказів, наявні у справі, мають бути належним чином засвідченими.

Проте, суд звертає увагу, що всі додані до відзиву відповідачем додатки, не засвідчені у встановленому порядку та не містять будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Тому вказані документи не приймаються судом в якості доказів на спростування позовних вимог.

Але, суд звертає увагу представника позивача на те, що не засвідчення відповідачем документів, не спростовує того, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та не є підставою для скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Еліз» від 14.08.2019 №570, належним чином засвідчена копія якого додана представником позивача до позовної заяви (а.с.74).

Крім того, позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області направити до ДФС України відповідні документи для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість від`ємного значення реєстраційної суми з податку вартість по платнику ТОВ «ВКФ «ЕЛІЗ» станом на дату 14.08.2019 анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у сумі 786289,00 грн., є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Еліз» від 14.08.2019 №570, тому також задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліз» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37443309) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліз» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 лютого 2021 року.

Суддя М.С. Лазаренко