Ухвала суду № 95000892, 17.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

17 лютого 2021 року (11:15)Справа № 280/7879/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю представник позивача – Каракуші С.М.,

розглянув у підготовчому засіданні клопотання представника Фонду державного майна України про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6, ЄДРПОУ 42477945) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Фонду державного майна України (надалі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях (далі - третя особа), з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 54756 від 16.11.2020), просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 366-р від 08.10.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 ».

Представник відповідача надіслав суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що звернення до суду зумовлене незгодою позивача із діями відповідача щодо виконання судового рішення у справі №0840/3202/18, а заявлені позовні вимоги фактично стосуються порядку виконання судового рішення.

У підготовчому засіданні представник позивача проти клопотання заперечив та зазначив, що позивачем подано окремий позов. Також зазначив, що жодна з підстав, перелічених у ст. 238 КАС України, у даному випадку не може бути застосована.

Представник відповідача мав взяти участь у підготовчому засіданні 17.02.2021 у режимі відеоконференції, яка не відбулась із технічних причин.

Представник третьої особи до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвалою суду від 16.02.2021 представнику третьої особи відмовлено задоволенні клопотання про участь у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №2840/3202/18 позов ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, задоволено:

визнано протиправним та скасовано наказ Фонду Державного майна України від 06 липня 2018 року №144-р «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 06.07.2018.

Рішення набрало законної сили 25.01.2020.

На виконання вказаного рішення, Фондом Державного майна України 08.10.2020 видано наказ №366-р «Про поновлення ОСОБА_2 » відповідно до якого позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях з 06.07.2018.

Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про його скасування.

Позивач у позовній заяві зазначає, що такий наказ є протиправним, суперечить Законам України «Про державну службу», «Про фонд державного майна України» та Положенню про регіональне відділення Фонду державного майна України. Також зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №0840/3202/18 до теперішнього часу є невиконаним.

Суд зазначає таке.

Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №0840/3202/18 є обов`язковим до виконання на всій території України.

З адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №0840/3202/18.

Отже, аналізуючи викладене вище суд дійшов висновку, що новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15.

Проаналізувавши предмет позову у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення у справі №0840/3202/18.

Отже, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, та від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Фонду державного майна України про закриття провадження у справі – задовольнити.

Закрити провадження у справі №280/7879/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6, ЄДРПОУ 42477945) про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою щодо виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №0840/3202/18.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складений 18.02.2021.

Суддя Ю.В.Калашник