Рішення № 95000887, 17.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2021 року (о 17 год. 15 хв.)Справа № 280/9744/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.11.2020;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати виникнення права на призначення пенсії, а саме з 07.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши встановленого законодавством пенсійного віку та маючи необхідний страховий стаж, 07.07.2020 звернулась до відповідача з проханням оформити заяву про призначення пенсії за віком, маючи усі документи для призначенні пенсії. Однак, спеціалістами відповідача у прийомі документів позивача було відмовлено, мотивуючи тим, що на даний час діють карантинні обмеження, і позивач повинна звернутись пізніше, строки ніяк не відобразяться на призначенні пенсії з дня настання відповідного права на її призначення. Спеціалісти відповідача зауважили, що прийняти документи не мають можливості, попросили прийти іншим разом. З відповідною заявою позивач тричі зверталась до спеціалістів відповідача з липня по жовтень поточного року, і кожного разу отримувала відмову у прийомі документів з різних причин. Так, в черговий раз звернувшись до Токмацького відділу обслуговування громадян, 04.11.2020 з відповідною заявою та усіма необхідними документами, у позивача прийняли документи для призначення пенсії за віком. Натомість, пенсія була призначена з дати звернення, з 04.11.2020, а не з дати виникнення права на пенсію, з 07.07.2020. Для з`ясування питання дати призначення пенсія позивач звернулась з письмовим запитом до Токмацького відділу обслуговування громадян та отримала відповідь від 03.12.2020 за №10761-10695/Ш-02/8-0800/20, в якій зазначено, що оскільки документи, підтверджуючі право на пенсію за віком в термін до 06.10.2020 позивачем не надані, право на призначення пенсії з 07.07.2020 відсутнє. Позивач вважає, що приймаючи заяву про призначення пенсії 04.11.2020, в період дії карантину, строк призначення пенсії спеціалістами відділу повинен обраховуватись саме з дати виникнення права на її призначення, тобто з 07.07.2020, оскільки тримісячний строк з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто 07.10.2020, спливає /закінчується саме в період карантину, його необхідно продовжувати до дня завершення карантину. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 28.01.2021. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

26.01.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4885), в якому зазначає, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV набула права виходу на пенсію у віці 59 років 6 місяців. Таким чином, із заявою про призначення пенсії за віком позивач повинна була звернутись 07.07.2020. Натомість, ОСОБА_1 у встановлений строк із відповідною заявою не зверталась. З посилання на абз.1 п. 1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач зазначає, що 04.11.2020 позивач надала заяву про призначення пенсії за віком з повним комплектом документів, що визначають право на пенсію, тобто після спливу трьохмісячного терміну. У зв`язку з цим, пенсію ОСОБА_1 призначено з дня подання заяви, а не з дня настання права. Окрім того зауважує, що змін щодо перебігу строків звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» не передбачено. Отже, Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV визначено умови набуття права на призначення пенсії та порядок обчислення страхового стажу при призначенні пенсії. Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.07.2020. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.11.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі її особистої заяви від 04.11.2020.

26.11.2020 позивач звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком з 06.07.2020 тобто з дня досягнення пенсійного віку.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.12.2020 № 10761-10695/Ш-02/8-0800/20 позивача повідомлено, що 04.11.2020 позивачем надано заяву на призначення пенсії за віком з повним комплектом документів, що визначають право на пенсію за віком. Відповідно до абзацу першого підпункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки, документи підтверджуючі право на пенсію за віком в термін до 06.10.2020 позивачем не надано, право на призначення пенсії з 07.07.2020 відсутнє. Пенсію за віком позивачу призначено з дня подання заяви з повним комплектом документів з 04.11.2020 (а.с.10).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до .1 ст.26 Закону № 1058-IV набула права виходу на пенсію у віці 59 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, на виконання ухвали суду від 04.01.2021, відповідачем надано копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 04.11.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 09.11.2020 № 084850002397, ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.11.2020.

Доказів звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, матеріали пенсійної справи не містять. Таких доказів також не надано і самим позивачем.

У підтвердження того що, у період з липня по жовтень 2020 року з відповідною заявою позивач тричі зверталась до спеціалістів відповідача, і кожного разу отримувала відмову у прийомі документів з різних причин, позивачем не надано жодного доказу, а відтак зазначена обставина є недоведеною.

Оскільки, позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком після спливу трьохмісячного терміну з дня досягнення пенсійного віку (набуття права), відповідачем правомірно призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з дня подання заяви - 04.11.2020, підстави для призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку – 07.07.2020 відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що змін щодо перебігу строків звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» не передбачено.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2021.

Суддя Ю.В. Калашник