Ухвала суду № 95000873, 18.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 лютого 2021 рокум. Ужгород№ 260/4347/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Марущак Г.Д.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" – представник – адвокат Борсенко Олександр Вікторович;

відповідач – Закарпатська митниця Держмитслужби – представники – Євчинець Руслан Михайлович та Созанський Сергій Андріянович;

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про залишення позову без розгляду та накладення штрафу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" в особі представника Майора Івана Васильовича до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" (90401, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, будинок 34, код ЄДРПОУ 41083774) в особі представника Майора Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43337207), якою просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатською митницею Держмитслужби від 17.08.2020 року № 00000147719 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1680880,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 1287104,53 грн та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 321776,13 грн; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатською митницею Держмитслужби від 17.08.2020 року № 00000167719 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 339984,55 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 271987,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67996,91 грн; 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатською митницею Держмитслужби від 17.08.2020 року № 00000157719 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби на загальну суму 91042,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 72833,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18208,45 грн; 4. Судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року даний позов було залишено без руху та надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення, а саме необхідно було надати до суду - оригінал доказу сплати судового збору згідно ставок, передбачених Законом України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 21020 грн, всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача – Майора І.В., позовну заяву із зазначенням в ній повного переліку документів та інших доказів, копії (оригінали) яких додані до позовної заяви (реквізити, за допомогою яких можна ідентифікувати документи: дата їх видання, номер (реєстраційний) документу тощо).

17 грудня 2020 року позивачем було усунені недоліки вказані в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, а відтак ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Цією ухвалою вирішено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

28 грудня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та накладення на позивача штрафу.

Клопотання мотивоване наступним. Зокрема відповідач зазначає, що позивач вживав заходи з метою досудового вирішення спору, а саме застосував процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2020 року за №№ 00000147719, 00000157719 та 00000167719 до Державної митної служби України. У порушення вимог статті 160 частини 1 пункт 6 КАС України в позовній заяві не вказав відомостей щодо вжиття ним заходів досудового врегулювання спору. За результатами розгляду скарги позивача Державною митною службою України було прийнято Рішення від 21 жовтня 2020 року за № 08-1/10-06/13/13774 про залишення скарги без задоволення. Відповідач зазначає, що рішення за результатами розгляду скарги позивача було вручено останньому 03 листопада 2020 року, що підтверджується даними трекінгу відправлень сайту Укрпошти за кодом відправлення 0405042575917 та поштовою квитанцією про вручення поштової кореспонденції, яка містить код відправлення 0405042575917, номер листа № 08-1/10-06/13/13774 та відмітку про вручення. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. У відповідності до статті 122 частини1 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно зі статтею 122 частиною 2 абзацом 1 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до статті 122 частини 4 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним статтею 122 частиною 2 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними статтею 122 частиною 4 КАС України. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається. Статтею 56 пунктом 56.18 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до статті 56 пункту 56.19 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Зі змісту статті 56 пунктів 56.2, 56.3 та 56.17, статті 57 пункту 57.3 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених статтею 56 пунктом 56.17 ПК України. У даній справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення Держмитслужби України за результатами розгляду скарги позивача (стаття 56 пункт 56.17 підпункт 56.17.3-1 ПК України). Водночас норма статті 56 пункту 56.19 ПК України є спеціальною щодо норми статті 122 частини 4 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – стаття 56 пункт 56.18 абзац 3 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Зазначений правовий висновок наведений, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, що яка ухвалена у справі № 500/2486/19 (провадження №К/9901/19455/20). У зв`язку із цим відповідач звертає увагу суду, що позов у даній справі подано до суду 09 грудня 2020 року, що вказує на пропуск встановленого законом строку звернення до суду. В даній справі позивач в позовній заяві не заявляє про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поважні причини пропуску звернення до суду із позовом відсутні. Натомість свідомо приховуючи від суду факт адміністративного оскарження, позивач вводить в оману суд щодо обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що містить ознаки зловживання процесуальними правами. Згідно зі статтею 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. Відповідно до статті 44 частини 6 КАС України, за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Згідно зі статтею 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Згідно зі статтею 149 частиною 1 пункту 1 КАС України, у випадках невиконання процесуальних обов`язків або зловживання процесуальними правами, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2020 року 2102 грн.). В даному випадку у зв`язку із наявністю спроби ввести суд в оману щодо обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення справи, та які призвели до помилкового відкриття провадження у справі, вважаємо за необхідне розглянути питання накладення штрафу у максимальному розмірі (3-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 6306 грн).

Позивач заперечив наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду за наведених відповідачем обставин, наведені відповідачем нормативно-правові підстави відповідача відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому застосування норм права з огляду па наступне. Згідно зі статтею 122 частиною 1 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ним Кодексом або іншими законами. Статтею 122 частиною 4 КАС України (редакція що діє з 15 грудня 2017 року) установлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачеві рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Статтею 122 частиною 3 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративною суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Статтею 56 пунктом 56.18 ПК України (в редакції що діє з 01 січня 2014 року) визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків мас право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючої о органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею 102 ПК України встановлено строк давності 1095 календарних днів. Статтею 56 пунктом 56.19 ПК України (в редакції що діє з 01 січня 2011 року) визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Відтак, строки звернення за судовим захистом після довершення процедури адміністративного оскарження (досудового врегулювання) унормовані двома нормативними документами: Кодексом адміністративного судочинства України, який встановлює для звернення 3 місяці та Податковим кодексом України, який встановлює строк для такого для звернення – 1 місяць. Крім того, у межах одного нормативного документу – Податкового кодексу України окремі норми, що унормовують однакові правовідносини по різному їх регулюють: пункт 56.18 статті 56 ПК України передбачає 3 роки для звернення до суду, а пункт 56.19 цієї ж статті ПК України – передбачає 1 місяць для звернення до суду. Відповідно до статті 56 пункту 56.21 ПІК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого па підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення па користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Верховним Судом сформовано усталені юридичні підходи до розв`язання конкуренції між положеннями пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України із застосуванням положень пункту 56.21 статті 56 ПК України користь платника. Висновок про застосування строку давності у 1095 днів для звернення до суду сформульований у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року, що ухвалена у справі № 2540/2576/18, від 17 липня 2019 року, що ухвалена у справі № 640/46/19, від 11 березня 2019 року, що ухвалена у справі № 1240/2739/18, від 22 лютого 2019 року, що ухвалена у справі № 825/2139/18, від 21 лютого 2019 року, що ухвалена у справі № 818/309/18, від 14 лютого 2019 року, що ухвалена у справі № 813/4921/17. У постанові від 11 березня 2019 року (справа № 1240/2739/180 Верховний Суд з посиланням на Пункт 56.21 статті 56 ПК України вказав, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 ПК України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць). В ухвалі від 22 лютого 2019 року (справа № 825/2139/18) Верховний Суд відмовляючи контролюючому органу у відкритті касаційного провадження вказав, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, даному випадку, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. У постанові від 21 лютого 2019 року (справа № 818/309/18) Верховний Суд оцінюючи зміст пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України, вказав, що при розв`язанні розглядуваної законодавчої колізії необхідно керуватися пунктом 56.21 статті 56 ІІК України. Позивач звертає увагу. що постанова Верховною Суду від 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19), на яку покликається відповідач оприлюднена 10 грудня 2020 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 09 грудня 2020 року. Тобто на момент звернення до суду з адміністративним позовом для позивача існувала сформульована численними рішеннями Верховного Суду певна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах у зв`язку з чим позивач не вважав строки звернення до суду пропущеними і не вважає їх про пропущеними й на данин час. Щодо постанови Верховною Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, то в ній зазначається про те, що Верховний Суд у складі судової палати відступає від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. На переконання позивача вказана постанова Верховною Суду істотно та безпідставно звужує процесуальні права позивача на судовий захист, не сприяє єдності судової практики та ставить позивача у нерівне процесуальне становище, коли внаслідок зміни юридичної думки у окремій справі позивач може бути позбавлений права на доступ правосуддя відносно до інших осіб, які скористалися правом звернення до суду до зміни висновку Верховним Судом. Показовим є також те, що з 16 суддів Верховною Суду, які приймали участь у розгляді справи № 500/2486/19 - 5 суддів Верховного Суду висловили окрему думку щодо помилковості висновків про необхідність застосування скорочених строків звернення до суду. Навіть за правилом статті 3 частини 3 КАС України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Статтею 242 частиною 5 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В той же час статтею 6 частиною 2 КАС України передбачено, що суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожною на справедливий суд. У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France № 23805/94) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи па суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, Європейський сул з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувані легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France). Стаття 7 частина 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно зі статтею 2 частиною 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також позивач вказує, що твердження відповідача про приховання від суду відомостей про адміністративне оскарження є безпідставне та ґрунтується на помилковому розумінні відповідачем вимог процесуального закону. Зазначає, що статтею 160 частиною 5 пунктом 6 КАС України установлено необхідність зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Відповідно до статті 56 пункту 56.1 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Оскарження рішення в адміністративному порядку є правом а не обов`язком особи. Оскільки законом не встановлено обов`язкового досудового порядку урегулювання спору зазначення відомостей про вжиття таких заходів у позовній заяві не є обов`язковим. Тобто законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. За цих умов твердження відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами та намагання ввести суд в оману щодо істотних обставин справи - безпідставне. Додатково позивач просить суд врахувати, що представник ТОВ "Доміон Авто Груп" уповноважений на підписання та подання позовної заяви у період з 02 грудня 2020 року по 08 грудня 2020 року хворів, про надано суду відповідну довідку.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 122 частин 1-4 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачеві рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Статтею 56 пунктом 56.18 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У відповідності до статті 56 пункту 56.19 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту статті 56 пунктів 56.2, 56.3 та 56.17, статті 57 пункту 57.3 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених статтею 56 пунктом 56.17 ПК України. У даній справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення Держмитслужби України за результатами розгляду скарги позивача (стаття 56 пункт 56.17 підпункт 56.17.3-1 ПК України).

Як вбачається із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (Т. 3 а.с. 200) – на такому міститься лише один рукописний підпис і такий підпис міститься в графі "Підпис працівника об`єкта поштового зв`язку". Таким чином судом робиться висновок, що зазначене рекомендоване повідомлення про вручення, зокрема, поштового відправлення, не підтверджує отримання позивачем будь-якого поштового відправлення датою, що зазначена у цьому рекомендованому повідомленні про вручення. А відтак таке рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не є доказом того, що позивачем саме 03 листопада 2020 року було отримано рішення Державної митної служби України від 21 жовтня 2020 року за № 08-1/10-06/13/13774 про залишення скарги без задоволення. У зв`язку із цим судом також зазначається, що й дані трекінгу відправлень сайту Укрпошти за кодом відправлення 0405042575917 не можуть слугувати доказом отримання позивачем рішення Державної митної служби України від 21 жовтня 2020 року за № 08-1/10-06/13/13774 про залишення скарги без задоволення.

Щодо клопотання відповідача про накладення на позивача штрафу у відповідності до статті 149 КАС України судом зазначається наступне.

Стаття 7 частина 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі статтею 2 частиною 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до статті 160 частини 5 пунктом 6 КАС України установлено обов`язок зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

З аналізу вказаної норми резюмується, що лише у випадку наявності законодавчо встановленої передумови звернення до суду - обов`язку досудового порядку урегулювання спору, то у випадку такого вжиття – необхідно про це зазначити у позовній заяві.

Відповідно до статті 56 пункту 56.1 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Оскарження рішення в адміністративному порядку є правом а не обов`язком особи. Оскільки законом не встановлено обов`язкового досудового порядку урегулювання спору зазначення відомостей про вжиття таких заходів у позовній заяві у розумінні статті 160 частини 5 КАС України, не є обов`язковим. Тобто законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. За цих умов твердження відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами та намагання ввести суд в оману щодо істотних обставин справи - безпідставне.

З врахуванням викладеного вище суд вважає за необхідне відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та накладення штрафу.

При вирішення клопотання відповідача, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформована, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись статтями 122, 123, 149, 240, 248 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Закарпатської митниці Держмитслужби про залишення позову без розгляду та накладення штрафу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" в особі представника Майора Івана Васильовича до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 лютого 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 19 лютого 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко