Рішення № 95000511, 08.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/19149/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Талавєр Т.Ю.

за участю: представника позивача Козирєва І.М.,

представника відповідача - Тягунової О.В.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гладковицької територіальної громади, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Житомирської обласної державної адміністрації щодо невключення її до списку на придбання житлового будинку замість знищеного пожежею в АДРЕСА_1 та до списку осіб, для виплати усіх видів компенсації за втрачене майно внаслідок надзвичайної ситуації, яка сталася 16.04.2020 на території Овруцького району Житомирської області та щодо відшкодування заподіяних збитків;

- зобов`язати Колесниківську сільську раду Овруцького району Житомирської області скласти довідку про визнання її постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, включити її до списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога та виплатити матеріальну допомогу в розмірі 300 тис. грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за позивачем 26.05.2020 зареєстровано право власності на будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки будинок по АДРЕСА_2 . знищено внаслідок надзвичайної ситуації, позивач неодноразово зверталася в усній та письмовій формі до відповідачів з питання відшкодування завданої шкоди в результаті знищення пожежею її майна. Позивач посилається на те, що її звернення Колесииківською сільською радою Овруцького району Житомирської області залишались без відповіді, а Житомирською облдержадміністрацією - без задоволення, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.12.2020 заяву ОСОБА_1 задоволено, замінено неналежного відповідача у справі з Колесниківської сільської ради на належного відповідача Гладковицьку територіальну громаду.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник Житомирської обласної державної адміністрації проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 01.12.2020 (а.с.49-52).

Представник Гладковицької територіальної громади в судові засідання не з`являвся, 14.01.2021, 02.02.2021 подавав заяви про розгляд справи за відсутності їх представника. Позовні вимоги визнає та щодо задоволення позову не заперечуює (а.с.72, 97).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, наслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 року на території Овруцького району Житомирської області були зруйновані житлові будинки, в тому числі будинок в АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 № 511-р "Про виділення з резервного фонду державного бюджету коштів для придбання житла мешканцям, які потребують відселення з житлових будинків, зруйнованих внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 р. на території Овруцького району Житомирської області" вирішено виділити Житомирській облдержадміністрації 11192,731 тис. гривень для придбання житла мешканцям, які потребують відселення з житлових будинків, зруйнованих внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 року.

Пунктом 2 вказаного розпорядження покладено на Житомирську облдержадміністрацію обов`язок затвердити у тижневий строк за погодженням з Міністерством розвитку громад та територій, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Міністерством фінансів перелік витрат, пов`язаних із здійсненням заходів, передбачених пунктом 1 цього розпорядження; подати до 25 грудня 2020 р. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству розвитку громад та територій, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт про використання коштів, виділених згідно з цим розпорядженням (а.с.25).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 920-р внесено зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 № 511-р , замінено в абзаці першому цифри "11192,731" цифрами "13373,655" (а.с.26).

Позивач з метою захисту свого права на житло зверталась до Житомирської обласної державної адміністрації зі зверненням.

Листом від 22.09.2020 №в-6481/10 Житомирська обласна державна адміністрація повідомила, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином видача свідоцтва про право на спадщину є лише підставою для закріплення права власності на нерухоме майно та свідчить про законність набуття такого майна. Проте остаточний перехід права власності та його офіційне визнання відбувається лише після державної реєстрації такого права. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 здійснена 26.05.2020 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 462, виданий 26.05.2020, тобто після надзвичайної ситуації - пожежі, яка сталася 16 квітня 2020 (а.с.23-24).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 4 Кодексу цивільного захисту України визначено поняття цивільного захисту - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного становища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Згідно з ст.7 Кодексу цивільного захисту України до основних принципів здійснення цивільного захисту відноситься гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Пунктом 19 частини 1 статті 19 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Згідно з пунктами 19, 20 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення складення довідок про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога, а також забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Відповідно до статті 85 Кодексу цивільного захисту України відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст.86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; будівництва житлових будинків для постраждалих; закупівлі квартир або житлових будинків; виплати грошової компенсації.

Як свідчать матеріали справи, з метою підтримки громадян, чиє житло було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 р. на території Овруцького району Житомирської області Кабінет Міністрів України розпорядженням від 06.05.2020 № 511-р виділив з резервного фонду державного бюджету кошти для придбання житла мешканцям, які потребують відселення з житлових будинків.

Пунктом 1 вказаного розпорядження вирішено виділити Житомирській облдержадміністрації 11192,731 тис. гривень для придбання житла мешканцям, які потребують відселення з житлових будинків, зруйнованих внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 року.

Обов`язок затвердження у тижневий строк переліку витрат, пов`язаних із здійсненням заходів, покладено на Житомирську облдержадміністрацію (а.с. 25).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 920-р внесено зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 № 511-р , замінено в абзаці першому цифри "11192,731" цифрами "13373,655" (а.с.26).

23.09.2020 розпорядженням Кабінет Міністрів України №1170-р скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 травня 2020 р № 511 і від 22 липня 2020 р. №920.

Пунктом 2 розпорядження від 23.09.2020 р. № 1170-р. виділено Житомирській облдержадміністрації 3600 тис. гривень для надання матеріальної грошової допомоги власникам житлових будинків, які повністю зруйновані, в розмірі 300 тис. гривень на сім`ю.

В свою чергу розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 28.09.2020 №533 делеговано функції та визначено розпорядником бюджетних коштів резервного фонду державного бюджету, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка склалася 16.04.2020 на території Овруцького району Житомирської області Колесниківську сільську раду Овруцького району Житомирської області.

На сільську раду покладено обов`язок виконання функцій щодо надання матеріальної грошової допомоги власникам житлових будинків, які повністю зруйновані, в розмірі 300 тис. гривень на сім`ю, за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Відтак, суб`єктом відносин, що відповідає за виділення коштів мешканцям зруйнованих будинків внаслідок надзвичайної ситуації, що склалась 16.04.2020 є Колесниківська сільська рада Овруцького району Житомирської області.

Положення частини 1 статті 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року дійшов правового висновку про те, що відповідно до ч.1 ст.2, п.п. 6, 8 ч.1 ст.3, ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Основною метою адміністративного судочинства є захист фактично порушених прав визначеного Кодексом адміністративного судочинства України кола осіб, а не прав, які можливо можуть бути порушені в майбутньому, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд наголошує, що дії та рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Судовий захист прав, свобод або інтересів можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв`язку.

Оцінюючи оскаржуване рішення відповідача, суд виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто позивач повинен довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист якого він просить, та відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.

Незважаючи на обов`язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов`язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Лист від 22.09.2020 №в-6481/10 Житомирської обласної державної адміністрації не є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову щодо невключення позивача до списку на придбання житлового будинку замість знищеного пожежею.

Як свідчить зміст цього листа, він є відповіддю "Про надання інформації" на звернення позивача (а.с.23)

Таким чином, доводи позивача про порушення її прав Житомирською обласною державною адміністрацією, а саме відмовою щодо невключення її до списку на придбання житлового будинку замість знищеного пожежею вказаного будинку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог позивачем не надано, інших підстав для визнання незаконним та скасування вказаного наказу судом не встановлено.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З огляду на наведене, позовні вимоги до Житомирської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягають.

Слід також звернути увагу, що в ході судового розгляду встановлено необхідність заміни Колесниківської сільської ради на Гладковицьку територіальну громаду у зв`язку з наявним правонаступництвом, що відбулось на підставі Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Гладковицької територіальної громади скласти довідку про визнання її постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, включити її до списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога та виплатити матеріальну допомогу в розмірі 300 тис. грн слід зазначити наступне.

Як встановлено зі змісту заповіту від 24 травня 2017 року, зареєстрованого за №2 ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, яке на день смерті їй належить на праві приватної власності, де б воно не знаходилося, з чого б не складалося, в тому числі належний їй житловий будинок з усіма надвірними прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, і на що вона за законом буде мати право (а.с.16).

Згідно свідоцтва про смерть від 27.08.2019 Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Довідкою Колесниківської сільської ради від 27.08.2019 підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 (а.с.15).

05.02.2020 позивач подала заяву про прийняття спадщини після померлої мами ОСОБА_2 (а.с.17).

14.02.2020 на підставі заяви позивача до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, про реєстрацію спадкової справи за № 65517605 спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.18).

26.05.2020 позивачу видано свідоцтво про право на спадщину, що складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв.м. та господарські будівлі (а.с.19).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами 26.05.2020 за реєстраційним номером 2086866518242 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.20).

Невнесення позивача до списку потерпілих мешканців, що мають право на отримання компенсації за втрачене житло відбулось у зв`язку з тим, що реєстрація права власності на будинок відбулась після настання надзвичайної ситуації 16.04.2020.

Суд звертає увагу на те, що ст.1216 Цивільного кодексу України вказує, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини З статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що у разі смерті спадкодавця спадкоємець, який прийняв спадщину, замінює його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Отже, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини,

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 523/3522/16-ц, від 31.03.2020 у справі №336/2722/17.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає наявним право позивача на отримання компенсації за втрачено житло внаслідок надзивичайної ситуації, що склалась 16.04.2020 на території Овруцького району Житомирської області.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини четвертої статті 47 КАС України визначено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Згідно з положеннями частини першої статті 189 КАС України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Частиною п`ятою статті 189 КАС України, яка кореспондується із частиною шостою статті 47 цього Кодексу, визначено, що суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що Гладковицька територіальна громада у своїх заявах від 14.01.2021 та від 02.02.2021 погоджується із пред`явленими до неї у даному позові вимогами, суд приходить до висновку, що дії представника відповідача щодо визнання позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Отже, суд вважає за можливе прийняти визнання представником Гладковицької територіальної громади даного адміністративного позову та задовольнити його шляхом зобов`язання скласти довідку про визнання ОСОБА_1 постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, включити її до списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 року на території Овруцького району Житомирської області відповідно до яких надається матеріальна допомога.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання Гладковицької територіальної громади виплатити матеріальну допомогу в розмірі 300 тис. грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в частині.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, про, що свідчить квитанція №32 від 03.11.2020 (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Гладковицької територіальної громади сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Гладковицьку територіальну громаду (вул. Яна Налепки, 5в, Гладковичі, Овруцький район, Житомирська область, 11115, ЄДРПОУ 04346770) скласти довідку про визнання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , інд. код НОМЕР_2 ) постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, включити її до списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, яка склалася 16 квітня 2020 року на території Овруцького району Житомирської області відповідно до яких надається матеріальна допомога.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гладковицької територіальної громади на користь ОСОБА_1 840, 80 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 19 лютого 2021 року