Рішення № 95000445, 12.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 р. Справа№200/10506/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кормо-Транс-Логістик” до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 18 серпня 2020 року №177431 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000грн,-

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кормо-Транс-Логістик” до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 18 серпня 2020 року №177431 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною та незаконною, оскільки відповідачем при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з`ясовано всі обставини.

При проведені зважування відповідачем не дотримано вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю.

Також, позивач зазначив, що не мав відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб 21 червня 2020 року. 12 травня 2020 року позивач уклав договір суборенди транспортних засобів, яким передав в суборенду ТОВ “АВТО ГРАНД ПАРТС” в тому числі транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Отже на момент перевірки позивач не знаходився в статусі перевізника.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області №177431 від 18 серпня 2020 року про стягнення з TOB “Кормо-Транс-Логістик” адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 гривень.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час зупинки транспортного засобу водієм були надані документи, зокрема документ на переміщення вантажу ТТН №1084, договір оренди транспортних засобів, з яких було встановлено, що автомобіль належить та використовується позивачем.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на задню здвоєну вісь тягача становило 29,5 т при нормі 16 т.

Відповідач вказав на відсутність з боку його працівників порушень вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт та просив у позові відмовити/а.с.71-82/.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не надав підтвердження перевищення вагових норм, не надано пояснення чому транспортні засоби у разі перевищення вагових норм не затримувались і подальший рух не заборонявся/а.с.115-117/.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху/а.с.30/.

01 грудня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду від 16 листопада 2020 року/а.с.33-51/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)/а.с.54/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

1 лютого 2020 року між ФО-П ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК”, як орендарем, укладений договір оренди транспортних засобів. Цього ж дня складений акт № 1 приймання-передачі транспортних засобів, згідно якого позивачу переданий, зокрема, вантажний самоскид Scania Р124 НОМЕР_2 .

На підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та направлення на рейдову перевірку від 12.06.2020 № 011616 працівники Укртрансбезпеки 21.06.2020 зупинили вищевказаний автомобіль та провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно акту №228161 від 21 червня 2020 року на 226 км а/д Слов`янськ-Донецьк- Маріуполь проведена перевірка транспортного засобу Scania НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Перевіркою виявлено порушення – перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм від 5% до 10 %, навантаження на задню задвоєну вісь 29,5 тон принормі 16 тон, у тому числі порушення, відповідальність за яке встановлена абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Також співробітниками Укртрансбезпеки у Донецькій області 21 червня 2020 року складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0008467 (суб`єкт, що перевіряється: ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК), довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0022020, розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (платник ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК»).

Листом від 4 серпня 2020 року №57725/23/24-20 Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області повідомило позивача, що при здійсненні контролю у належному йому транспортному засобі НОМЕР_1 були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Розгляд справи відбудеться 18 серпня 2020 року. В додатку до листа долучені вищенаведені акти №228161 та №0008467.

18 серпня 2020 року постановою в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №177431 на позивача накладено штраф в сумі 34000 грн. за правопорушення передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567(далі – Порядок №1567).

Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п. 19 Порядку № 1567).

Отже, на виконання вказаних повноважень посадовими особами управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу НОМЕР_1 .

Стосовно належності даного транспорту суд зазначає наступне.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що він належить ОСОБА_1 , який за договором оренди передав його ТОВ “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК”.

В свою чергу ТОВ “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК” посилається на договір суборенди транспортних засобів № 17 від 12.05.2020 року, згідно якого воно передало декілька транспортних засобів, в тому числі вантажний самоскид Scania Р124 НОМЕР_1 , в суборенду ТОВ “АВТО ГРАНД ПАРТС”. З огляду на цю обставину позивач зазначає, що перевезення здійснювалось не ним.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, оскільки вона спростовується матеріалами справи.

Так, відповідач у своєму відзиві зазначає, що водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки, серед іншого, документ на переміщення вантажу ТТН №1048 від 21 червня 2020 року та договір оренди транспортних засобів №2 від 1 лютого 2020 року. В підтвердження цього дані документи долучені відповідачем до відзиву. Тобто водієм наданий договір, за яким даний транспортний засіб переданий в користування ТОВ “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК”.

При цьому з наданої відповідачем товарно-транспортної накладної №1048 від 21 червня 2020 року, яка також відображена в акті проведення перевірки від 21 червня 2020 року, вбачається, що автомобільним перевізником визначений саме позивач - ТОВ “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК”.

Крім того, суд звертає увагу, що водій ОСОБА_2 був ознайомлений з актами перевірки від 21.06.2020 №228161, №0008467, та надав відповідні пояснення, що працює водієм в ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» та ТТН №1048 від 21 червня 2020 року та договір оренди транспортних засобів №2 від 1 лютого 2020 року. Інших документів, зокрема договір суборенди не надав перевіряючим.

Отже можна зробити висновок, що саме позивач здійснював перевезення 21 червня 2020 року транспортним засобом НОМЕР_1 .

Також суд критично ставиться до наданого договору суборенди транспортних засобів №17 від 12 травня 2020 року, оскільки в п.1.2.договору зазначено, що об`єкт суборенди належить ФО-П ОСОБА_1 та орендується суборендодавцем у власника на підставі договору №2 оренди транспортних засобів від 1 жовтня 2020 року, що не відповідає дійсності.

ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК» орендує транспорті засоби, що належать ФО-П ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортних засобів №2 від 1 лютого 2020 року.

Крім того, на підтвердження реальності договору суборенди транспортних засобів №17 від 12 травня 2020 року не надано доказів його виконання, зокрема платіжних доручень, тощо.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Пунктом 4 постанови №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Як судом вже зазначено вище саме позивач здійснював перевезення 21 червня 2020 року транспортним засобом НОМЕР_1 . Отже за вищенаведеними приписами законодавства він є автомобільним перевізником, на якого покладений обов`язок внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, і в разі порушення цього, є особою, до якої застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Щодо тверджень позивача, що зі змісту квитанції, актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 “Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво” у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

З матеріалів справи вбачається, що ваги «Вага платформна типу 20ВП4-2», заводський номер приладу 1302, відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг, та пройшла щорічну повірку, що підтверджується інформацією про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.07.2019 № 908/М зі строком дії до 17 лютого 2021 року, /а.с. 88-90/.

Таким чином, наведені вище письмові докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , під час проведення рейдової перевірки здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

Суд також відхиляє твердження позивача про відсутність в квитанції зважування від 21.06.2020 реквізитів зважувального засобу, державного реєстраційного номера напівпричепа, підписів осіб, які проводили зважування, та водія зважувального засобу, на підставі якої було визначено вагу транспортних засобів, оскільки дані про вагові параметри автомобіля та напівпричепа були занесені до акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.06.2020 №0008467 та до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.06.2020 №0022020.

Крім того, суд також не бере до уваги твердження представника позивача про те, що законодавством не встановлена Методика зважування, яка б надавала можливість достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з порушенням вагових параметрів. У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Разом з тим, та обставина, що подальший рух транспортного засобу не було заборонено, не впливає на правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Слід також зазначити про те, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Аналогічну правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний Суд України в постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Стосовно строків розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства зазначаємо, що відповідачем не порушено строк розгляду справи з наступних підстав.

Відповідно до п. 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядком №1567 не містять положень, які регулюють порядок обчислення строку для розгляду справи.

Поряд з цим, за аналогією права, яка встановлена у процесуальному законодавстві, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Факт порушення Позивачем автотранспортного законодавства зафіксовано в акті 21 червня 2020. Перебіг строку починається на наступний день, тобто 22 червня 2020 року та закінчується 22 серпня 2020 року. Оскаржувана постанова винесена 18 серпня 2020, тобто з дотриманням двомісячного строку, визначеному для розгляду справи, відповідно до п. 25 Порядку № 1567.

Також суд не приймає посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018) по застосуванню положень ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази, яким надано оцінку в даному рішенні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 18.08.2020 №177431 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК” адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн. є законною та обґрунтованою.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо протиправності винесення постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 18.08.2020 № 177431 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Кормо-Транс-Логістик” (вул. Італійська, 35, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 37380270) до Державної служби України з безпеки на транспорті(пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845) третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (вул. Академічна, 11-1, м. Краматорськ, 84333) про визнання протиправною та скасування постанови від 18 серпня 2020 року №177431 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000грн – відмовити повністю.

Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 12 лютого 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов