Ухвала суду № 95000371, 19.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

19 лютого 2021 р. Справа №200/1825/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Берзінь Сергій Людвигович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про:

- визнання протиправним і скасування рішення 3 сесії 8 скликання Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області №8/3-65 від 27 січня 2021 року в частині відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016 та дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016;

- зобов`язання Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області надати згоду на поділ земельної ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016 та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016.

Разом з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Соледарській міській раді Бахмутського району Донецької області та державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( у тому числі таких, що проводять свою діяльність на районному(міському) рівні, в м. Києві та Севастополі) вчиняти дії щодо: здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки ( кадастровий №1420981000:02:045:0016) з поточного К 16.00 (землі запасу) на будь-яке інше цільове призначення; здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (кадастровий №1420981000:02:045:0016); здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий №1420981000:02:045:0016).

В зазначеній заяві представник ОСОБА_2 зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру може унеможливити отримання позивачем бажаної частини земельної ділянки у майбутньому, після поділу земельної ділянки із кадастровим №1420981000:02:045:0016 .

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Забезпечення позову – це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до частини першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З аналізу наведених норм права вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Також, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” № 2 від 6 березня 2008 року зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову, адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить заборонити вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, до вирішення справи по суті на підставі проекту рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, при цьому, у клопотанні не обґрунтовано неможливості в подальшому без заборони вчинення дій, відновити свої права. Заява про забезпечення позову не обґрунтована та не підкріплена жодними доказами.

Слід звернути увагу, що заявник просить заборонити вчиняти дії державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( у тому числі таких, що проводять свою діяльність на районному(міському) рівні, в м. Києві та Севастополі), однак жоден з них не є відповідачем по справі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову, відтак, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 156, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки:http://court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова