Ухвала суду № 94998497, 17.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

17.02.2021Справа № 910/1958/21Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І., розглянувши заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; ідентифікаційний код 33745659) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Арарат" (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, 12; ідентифікаційний код 32112925) суми заборгованості за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 3855-СВ від 01.10.2012 у розмірі 151 532,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Арарат" (боржник) суми заборгованості за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 3855-СВ від 01.10.2012 у розмірі 151 532,71 грн.

Розглянувши заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 3855-СВ від 01.10.2012.

При цьому, як вбачається з наданого до заяви розрахунку заборгованості, акту звірки взаєморозрахунків заявником заявлена заборгованість за надані послуги за договором протягом січня 2014 - жовтня 2016 років.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов`язання.

Таким чином, з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за Договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 3855-СВ від 01.10.2012 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Водночас, суд роз`яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку ч. 2 ст. 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 227 грн. у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Арарат" суми заборгованості за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 3855-СВ від 01.10.2012 у розмірі 151 532,71 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко