Рішення № 9499731, 16.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 33/455/13-09/22

За позовом приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс», м.Одеса

до відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа», Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха

про стягнення 80154,13 грн.

за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа», Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха

до приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс», м.Одеса

про стягнення 27876,00 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача за первісним позовом – Голоцван О.В., довіреність № 3 від 05 жовтня 2009 року;

Відповідача за первісним позовом –Губа О.В., довіреність б/н від 09 вересня 2009 року.

Обставини справи:

До господарського суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»(далі –Позивач за первісним позовом) до відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа»(далі – Відповідач за первісним позовом) про стягнення 80154,13 грн., з яких 33300,00 грн. основного боргу, 24309,00 грн. пені, 1165,50 грн. 3% річних, 6379,63 грн. інфляційних втрат та 15000,00 грн. упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог Позивач за первісним позовом посилається на порушення Відповідачем за первісним позовом порядку розрахунків згідно умов Договору комісії № 7/ЛНВ від 20 грудня 2007 року.

На підставі розпорядження в.о. Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. ухвалою господарського суду Київської області від 29 грудня 2009 року справа № 33/455/13-09 прийнята до провадження суддею Третьяковою О.О. з присвоєнням справі нового номеру № 33/455/13-09/22; розгляд справи призначено на 26 січня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 січня 2010 року розгляд справи відкладено на 16 лютого 2010 року.

У зв’язку з відпусткою судді Третьякової О.О. судове засідання 16 лютого 2010 року не відбулося, розгляд справи ухвалою суду від 15 лютого 2010 року призначено на 26 лютого 2010 року.

Позивач за первісним позовом в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 лютого 2010 року подав уточнення суми позовних вимог б/н б/д, згідно яких заявляє до стягнення з Відповідача за первісним позовом 33300,00 грн. основного боргу, 12254,40 грн. пені, 1831,50 грн. 3% річних, 9050,94 грн. інфляційних втрат та 15000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

У судовому засіданні 26 лютого 2010 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 16 березня 2010 року об 11 год. 20 хв.

В судовому засіданні 16 березня 2010 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) подав уточнення суми позовних вимог б/н б/д, згідно яких заявляє до стягнення з Відповідача за первісним позовом 33300,00 грн. основного боргу, 3897,36 грн. пені, 1831,50 грн. 3% річних, 9050,94 грн. інфляційних втрат та 15000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

У відзиві на позовну заяву б/н від 21 вересня 2009 року Відповідач за первісним позовом просить задовольнити первісний позов частково у сумі 5424,00 грн., обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Позивачем за первісним позовом допущена прострочка виконання зобов’язання, за яку згідно пункту 9.3. Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки, тому Відповідач за первісним позовом зобов’язаний сплатити на його користь лише 5424,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 лютого 2010 року прийнято зустрічну позовну заяву б/н від 12 лютого 2010 року (вх.№ суду 1674 від 16 лютого 2010 року) відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа»до приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»про стягнення 27876,00 грн. неустойки для сумісного розгляду з первісним позовом. Зазначена зустрічна позовна заява оплачена державним митом, а її копія направлена Позивачу за первісним позовом (Відповідачу за зустрічним позовом).

В обґрунтування позовних вимог за зустрічною позовною заявою відкрите акціонерне товариство «Спец-Авіа»посилається на те, що приватне підприємство з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»порушило строки виконання зобов’язання за Договором комісії № 7/ЛНВ від 20 грудня 2007 року.

У запереченнях на зустрічну позовну заяву Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що прострочка виконання зобов’язання Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) склала 7 днів, а неустойка заявлена Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) визначена останнім як штраф, а тому не може бути нарахована, а отже і стягнута, за кожен день прострочення.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснюється у більш тривалий строк, ніж передбачено частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 березня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між відкритим акціонерним товариством «Спец-Авіа»та приватним підприємством з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»укладено Договір комісії № 7/ЛНВ від 20 грудня 2007 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) (Комісіонер) зобов’язався за винагороду від свого імені знайти та придбати вироби, у кількості та за цінами згідно Додатку № 1 до даного Договору (пункт 1.1. Договору), а Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) (Комітент) зобов’язався перерахувати Позивачу за первісним позовом (Відповідачу за зустрічним позовом) кошти, у строки та розміри, передбачені цим Договором, для виконання даного Договору (пункт 3.1.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору від 20 грудня 2007 року сторони погодили, що такими виробами є лопоті несучого гвинта Н1-М у кількості двох комплектів по ціні 303000,00 грн. за кожний, загальною вартістю 606000,00 грн.

Згідно пунктів 2.1.6. та 2.1.7. Договору приватне підприємство з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» зобов’язалось здійснити всі необхідні заходи для придбання виробів, їх доставки, митних процедур та здійснити всі інші необхідні в цих випадках платежі; після закінчення всіх зазначених процедур (заходів) –доставити на адресу відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа» Вироби, які є предметом даного Договору; вироби постачаються на умовах Київ, аеропорт «Жуляни».

Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) зобов’язався виконати даний Договір до 17 березня 2008 року, як це зазначено в пункті 7.1. Договору.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) зобов’язався перерахувати Позивачу за первісним позовом (Відповідачу за зустрічним позовом) грошові кошти в загальному об’ємі та у строки, передбачені даним Договором.

В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що за виконання доручень, передбачених даним Договором, приватне підприємство з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»отримує винагороду у розмірі 33300,00 грн.

Відповідно до пункту 5.2. Договору відкрите акціонерне товариство «Спец-Авіа»проводить оплату винагороди Позивачу за первісним позовом (Відповідачу за зустрічним позовом) протягом 3-х банківських днів після оформлення вантажної митної декларації; вантажна митна декларація надається Відповідачу за первісним позовом (Позивачу за зустрічним позовом) в будь-який спосіб (факсом, електронною поштою).

На виконання умов Договору Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) направив на адресу Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) копію вантажної митної декларації листом вих. № 53/АК від 24 березня 2008 року, що також підтверджується Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) у відзиві на первісний позов б/н від 21 вересня 2009 року (абз. 9 відзиву, а.с. 43).

Як вбачається з копії вантажної митної декларації, доданої до матеріалів справи (а.с. 15), остання датована 24 березня 2008 року.

Згідно накладної №1 від 10 квітня 2008 року та акту прийому-передачі лопотей вертольоту Ка-26 від 10 квітня 2008 року, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) передав, а Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) прийняв лопоті несучого гвинта Н1-М для вертольоту Ка-26 (НМ 2900-00-01/2), та при цьому засвідчили, що Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) не має претензій до Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) згідно Договору.

З метою досудового врегулювання спору Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) звернувся з листом вих.№71/АК від 17 квітня 2008 року до Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом), яким просив виконати пункт 5.1. Договору та виплатити комісійну винагороду у розмірі 33300,00 грн.

Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) листом № 111 від 17 квітня 2008 року повідомив приватне підприємство з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс», що з урахуванням прострочки, яка склала 23 дні, починаючи з 18 березня 2008 року по день отримання виробів, за яку згідно пункту 9.3. Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0,2% від вартості виробів за кожен день прострочки, відкрите акціонерне товариство «Спец-Авіа»протягом 3-х банківських днів перерахує на рахунок приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція із спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»5424,00 грн., що становить залишок від комісійної винагороди після вирахування неустойки, передбаченої пунктом 9.3. Договору.

Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) заявляє до стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) 33300,00 грн. основного боргу по оплаті винагороди комісіонеру, 24309,00 грн. пені, 1165,50 грн. 3% річних, 6379,63 грн. інфляційних втрат та 15000,00 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) було придбано та поставлено Відповідачу за первісним позовом (Позивачу за зустрічним позовом) вироби, визначені Договором, проте останній в порушення своїх договірних зобов’язань в частині оплати комісійної винагороди в сумі 33300,00 грн. в передбачений пунктом 5.2. Договору строк не виконав та відповідно оплату не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 33300,00 грн.

Враховуючи, що на момент розгляду справи Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) заборгованість в сумі 33300,00 грн. не погасив, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про стягнення 33300,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) своїх грошових зобов’язань за Договором Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) нарахована пеня в сумі 3897,36 грн. (з урахуванням уточнень).

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, як це передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 9.2. Договору Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) у випадку порушення строків предоплати за Вироби і виплати винагороди виплачує Позивачу за первісним позовом (Відповідачу за зустрічним позовом) пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, як це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 року, № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) нараховано пеню за період з 24 березня 2008 року по 24 вересня 2008 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 3897,36 грн.

Як вже зазначалось судом, обов’язок Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) по оплаті винагороди комісіонеру виникає із сплином 3-х банківських днів після оформлення вантажної митної декларації, що обумовлено сторонами в пункті 5.2. Договору.

Враховуючи положення пункту 5.2. Договору та дату оформлення вантажної митної декларації (24 березня 2008 року), суд дійшов висновку, що кінцевий строк оплати комісійної винагороди сплинув 27 березня 2008 року, і тому здійснив розрахунок пені за період з 28 березня 2008 року по 24 вересня 2008 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 3832,23 грн.

Таким чином, вимога Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) 3897,36 грн. пені підлягає частковому задоволенню у сумі 3832,23 грн.

Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) також заявляє до стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) 1831,50 грн. 3% річних та 9050,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) за період з 24 березня 2008 року по 31 січня 2010 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 1831,50 грн.

Враховуючи положення пункту 5.2. Договору, дату оформлення вантажної митної декларацій (24 березня 2008 року), а також висновок суду, що кінцевий строк оплати комісійної винагороди сплинув 27 березня 2008 року, суд здійснив розрахунок 3% річних за період з 28 березня 2008 року по 31 січня 2010 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 1847,47 грн.

Оскільки арифметично вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, становить 1847,47 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) 3% річних в сумі 1831,50 грн. підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) за період з 24 березня 2008 року по 31 січня 2010 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 9050,94 грн.

Враховуючи положення пункту 5.2. Договору, дату оформлення вантажної митної декларацій (24 березня 2008 року), а також висновок суду, що кінцевий строк оплати комісійної винагороди сплинув 27 березня 2008 року, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з 28 березня 2008 року по 31 січня 2010 року на 33300,00 грн. заборгованості в сумі 9157,50 грн.

Оскільки арифметично вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 9157,50 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) 9050,94 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Спец-авіа» 33300,00 грн. основного боргу, 3832,23 грн. пені, 1831,50 грн. 3% річних та 9050,94 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) належним чином не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) стосовно того, що вантажна митна декларація станом на 24 березня 2008 року була оформлена частково, судом до уваги не приймаються, оскільки вищезазначена декларація датована 24 березня 2008 року і доказів в спростування зазначеного Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) суду не надано. Крім того, як вже зазначалось вище, Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) у відзиві на первісний позов підтверджує факт отримання ним вантажної митної декларації листом № 53/АК від 24 березня 2008 року.

У вимозі Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про стягнення з Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15000,00 грн. суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності з положеннями частини 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно частини 1 статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

У постанові Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року у справі № 6/213-06-5667 зазначено, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14 листопада 2007 року у справі № 16/217, від 18 березня 2009 року у справі № 2/165-11/59, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04 квітня 2006 року у справі № 43/543.

Отже, з вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов’язання іншою особою.

В обґрунтування заявленої вимоги про стягнення упущеної вигоди Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) посилається на укладений між ним та приватним підприємством «Авіаційно-технічне конструкторське бюро з дослідним виробництвом»договір № 9/02/08 від 09 лютого 2008 року, згідно якого приватне підприємство «Авіаційно-технічне конструкторське бюро з дослідним виробництвом»зобов’язалось продати засоби вторинної локації для вертольоту Ка-26, а Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) оплатити дані вироби у розмірі 15000,00 грн. на умовах 100% передоплати. За твердженням Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом), у зв’язку з невиконанням Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) своїх грошових зобов’язань по Договору, він не зміг виконати свої грошові зобов’язання за договором купівлі-продажу, у зв’язку з чим зазначений договір було розірвано.

Судом з’ясовано, що, по-перше, укладення договору № 9/02/08 від 09 лютого 2008 року не передбачало отримання Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) доходу, а, по-друге, досліджувані договори ( Договір комісії № 7/ЛНВ від 20 грудня 2007 року та Договір № 9/02/08 від 09 лютого 2008 року) не є взаємопов’язаними та не породжують залежних одне від одного зобов’язань.

Оскільки, Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним позовом) не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом), зокрема, не доведено наявність втраченої вигоди, як такої, що спричинена неналежним виконанням зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку, що вимога приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція зі спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа» 15000,00 грн. є необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її задоволення.

Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) заявляє до стягнення з Відповідача за зустрічним позовом (Позивача за первісним позовом) 27876,00 грн. неустойки у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання останнім зобов’язань по Договору.

Сторони в пункті 9.3. Договору погодили, що Відповідач за зустрічним позовом (Позивач за первісним позовом) у випадку порушення строку виконання Договору, зазначеного сторонами в пункті 7.1. даного Договору сплачує Позивачу за зустрічним позовом (Відповідачу за первісним позовом) за кожен день прострочки 0,2% але не більше 5% від вартості товару вказаного в пункті 4.3. даного Договору.

Судом з’ясовано, що Відповідач за зустрічним позовом (Позивач за первісним позовом) порушив умови пункту 7.1. Договору, яким зобов’язався виконати Договір до 17 березня 2008 року, прострочивши його виконання.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.          

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки пункт 9.3. Договору не визначає яка саме неустойка (штраф чи пеня) застосовується за його невиконання, Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) стверджує, що така неустойка є штрафом, з чим погоджується Відповідач за зустрічним позовом (Позивач за первісним позовом) у запереченнях на зустрічну позовну заяву б/н б/д.

Крім того, з аналізу норм статті 549 Цивільного кодексу України вбачається, що за несвоєчасне виконання негрошового зобов’язання до винної сторони може застосовуватись неустойка лише у вигляді штрафу.

Позивачем за зустрічним позовом (Відповідачем за первісним позовом) нараховано штраф у розмірі 0,2% від вартості 2-х комплектів виробів в загальній сумі 606000,00 грн. за кожен день прострочення, яке, на думку Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом), складає 23 дні, починаючи з 18 березня 2008 року по день отримання обладнання згідно акту прийому-передачі лопотей вертольоту Ка-26 від 10 квітня 2008 року.

Таким чином, штраф, за розрахунком Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом), складає 27876,00 грн.

Поняттям «штраф»та «пеня»дано визначення частинами 2 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 року у справі № 05/85-08.

Отже, особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов’язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов’язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов’язання.

Враховуючи зазначене, суд здійснив розрахунок штрафу у розмірі 0,2% від вартості 2-х комплектів виробів в загальній сумі 606000,00 грн. За розрахунком суду (606000,00 х 0,2 : 100) сума штрафу становить 1212,00 грн.

Оскільки Відповідачем за зустрічним позовом (Позивачем за первісним позовом) заяви про застосування позовної давності в 1 рік, згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, щодо вимоги про стягнення штрафу зроблено не було, позовна давність судом не застосовується у відповідності до частини 3 статі 267 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимога Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом) про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом (Позивача за первісним позовом) неустойки у вигляді штрафу у розмірі 27876,00 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 1212,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа»(08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Авіаторів, буд. 1, код 21569224) на користь приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»(67800, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код 32478557) 33300,00 грн. (тридцять три тисячі триста гривень) основного боргу; 3832,23 грн. (три тисячі вісімсот тридцять дві гривні двадцять три копійки) пені; 1831,50 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять одну гривню п’ятдесят копійок) 3% річних; 9050,94 грн. (дев’ять тисяч п’ятдесят гривень дев’яносто чотири копійки) інфляційних втрат; 480,15 грн. (чотириста вісімдесят гривень п'ятнадцять копійок) державного мита; 141,37 грн. (сто сорок одну гривню тридцять сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В інших позовних вимогах в первісному позові відмовити.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

3.1. Стягнути з приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс»(67800, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35, код 32478557) на користь відкритого акціонерного товариства «Спец-Авіа»(08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Авіаторів, буд. 1, код 21569224) 1212,00 грн. (одну тисячу двісті дванадцять гривень) штрафу; 12,12 грн. (дванадцять гривень дванадцять копійок) державного мита; 10,26 грн. (десять гривень двадцять шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В інших позовних вимогах в зустрічному позові відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 21 квітня 2010 року.