Рішення № 94997290, 18.02.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/850/20

№ провадження 2/624/30/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

смт. Кегичівка 18 лютого 2021 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/850/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про зміну розміру аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши їх у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення сином повноліття.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кегичівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №26.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2016 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказує, що син є дитиною з інвалідністю, потребує особливого догляду, проведення регулярних медичних обстежень та постійного лікування (проведення відновної терапії і т.п.). У реабілітаційному центрі «Еліта» син проходить реабілітацію чотири рази на рік по 10 днів. Вартість кожного 20000 грн. Крім того, кожні півтора місяці він проходить реабілітацію в м. Харкові, де вартість кожного курсу до 25000 грн. З кожним роком вартість реабілітації збільшується. Єдиним джерелом доходів для позивача з сином є соціальна допомога. Відповідач аліменти не сплачує, в результаті чого станом на 01 вересня 2020 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 30912,30 грн.

Відповідач залишив сина без належної батьківської уваги, а також ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні. Позивач самостійно власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати малолітнього сина, а також виконувати всі інші обов`язки покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини.

Аліменти, які встановлені рішенням суду на даний час, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання сина, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. На даний час матеріальний стан позивачки значно погіршився. А за станом здоров`я син потребує з кожним роком все більше витрат.

Проте, відповідач має власну квартиру у м. Харкові. Декілька місяців тому відкрив торгову точку на Центральному ринку в м. Харкові, має стабільний дохід. В соціальних мережах постійно публікує фото з пачками купюр, ресторани, де він проводить час, чеки на купівлю дорогого спиртного. Тобто, його матеріальний стан значно покращився. Інших дітей у відповідача не має, непрацездатних батьків не утримує. Тому ОСОБА_1 вважає, що відповідач має можливість сплачувати більші аліменти на утримання сина.

Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

24 листопада 2020 року позивач звернулася до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 24 листопада 2020 року судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 17 грудня 2020 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення та просить розглянути справу без її участі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виклики у судові засідання жодного разу не отримав. Відповідно до поштової відмітки відправлення повернуті без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Виклики були направлені за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача. Іншої адреси суду не повідомлено.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяв від нього, а також відзиву не надійшло.

Відповідно до п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18 лютого 2021 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьком та матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Кегичівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №26 (копія, а.с.5).

Судовим наказом Кегичівського районного суду Харківської області 31 жовтня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з пред`явлення заяви тобто з 04 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття (копія, а.с.7).

Відповідно до довідки Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області від 25 вересня 2020 року №2840 виданої ОСОБА_1 про те, що разом з нею проживає та знаходиться на її утриманні син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 дитина з інвалідністю (копія, а.с.6).

Позивачем також надана медична документація з Кегичівської ЦРЛ щодо індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №84/12 (копія, а.с.10-13), додатки з ТзОВ Реабілітаційного центру «Еліта» від 01 квітня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 20 серпня 2018 року, 26 листопада 2018 року, 20 січня 2020 року в яких зазначена вартість лікувальної путівки та становить 11610,00 грн, 13410,00 грн, 10850,00 грн, 11610,00 грн, 13977,00 грн відповідно (копія, а.с. 14-18).

Відповідно до довідки від 24 листопада 2020 року №04-05/539 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення і отримує соціальну державну допомогу, як малозабезпечена сім`я, яка призначена на період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (а.с.19).

Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Сімейного кодексу (ч. 2 ст. 182) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п.23 - відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ(78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст.192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Згідно зі ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При наведених вище обставинах і з їх урахуванням суд дійшов висновку, що є підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дитини, визначених судовим рішенням.

Порядок зміни розміру та способу стягнення аліментів, встановлений ст. 192 СК України, на яку посилається позивач, може застосовуватися до даного випадку. За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та у їх задоволенні.

Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Таким чином зміна в законодавстві, а саме підвищення гарантованого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і законодавче підвищення розміру мінімальної заробітної плати - судом розглядаються як інший випадок, передбачений законом, який вказує на зміну майнового стану дитини (зростання потреб і відповідне погіршення майнового стану у зв`язку з фактичним зменшенням питомої ваги аліментів у забезпеченні дитини).

Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що це є підставою для збільшення розміру аліментів.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи, що за даний час у зв`язку зі змінами в законодавстві збільшився розмір мінімальної заробітної плати, то суд робить висновок, що доходи відповідача, який є працездатним, збільшились і відповідно змінився його майновий стан, і що питома вага аліментів у його доходах зменшилась, - що також є підставою для збільшення розміру аліментів, які він спроможний сплачувати на утримання його неповнолітньої дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись вимогами ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити повністю.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановивши їх у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Красноград Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст