Рішення № 9499720, 16.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р. Справа № 7/017-10

Розглянувши справу за позовом Північне державне регіональне геологічне підприємство "Північгеологія"

До           Дочірнє підприємство "Кодраторф"

Про стягнення 25996,91 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача: Авдєєнко С.А. –представник за довіреністю №6-295 від 11.03.2010року;

від відповідача: Григоряк С.В. –наказ №7 від 09.03.2010року;

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №6-65 від 19.01.2010року (вх. №599 від 16.02.2010року) до Дочірнього підприємства «Кодраторф»(далі –відповідач) про стягнення 25996,91грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Дочірнім підприємством «Кодраторф»своїх зобов’язань за договором №145/10 на буріння експлуатаційної свердловини гл. 52,0м. в с. Кодри Макарівського р-ну від 08.10.2009року, а саме щодо проведення оплати за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010року було порушено провадження у справі №7/017-10 та призначено її розгляд на 16.03.2010року.

У судове засідання 16.03.2010року представники сторін з’явились і суд у порядку ч.3 ст.77 ГПК України оголосив перерву до 16.04.2010року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2010року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 16.04.2010року подав заяву б/н від 16.04.2010року, якою позов Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»до Дочірнього підприємства «Кодраторф» визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності суд встановив

08.10.2009року між Дочірнім підприємством «Кодраторф»(замовник за договором, відповідач у справі) та Північним державним регіональним геологічним підприємством «Північгеологія»(виконавець за договором, позивач у справі) було укладено договір №145/10 на буріння експлуатаційної свердловини гл. 52,0м. в с. Кодри Макарівського р-ну (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався виконати своїми силами буріння експлуатаційної свердловини гл. 52,0м. в с. Кодри Макарівського району.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що за виконані роботи, зазначені в п. 1.1. договору, замовник перераховує виконавцю 25000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4167,00грн.

У відповідності до п. п. 2.2., 2.3. договору до початку робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості договірної ціни в сумі 12500,00грн. Кінцевий розрахунок проводиться замовником на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, зазначених в п. 1.1. даного договору, шляхом безготівкового перерахування з банківського рахунку замовника на банківський рахунок виконавця протягом 10 банківських днів за фактично виконані роботи.

Відповідно до п. 9.1. договору, він вважається укладеним з моменту підписання і діє до повного виконання зобов’язань сторін.

З наявних в матеріалах справи копій протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до договору), локального кошторису №2-1-1, зведеного кошторисного розрахунку на буріння свердловини глибиною 52,0м., господарським судом встановлено, що загальна вартість робіт становить 25000,00грн. (в т.ч. ПДВ 4167,00грн.).

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи передбачені п. 1.1 договору, на загальну суму 25000,00грн., що підтверджується копіями довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 26.10.2009року та актом приймання виконаних підрядних робіт від 26.10.2009року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Враховуючи п. 2.3. договору, ДП «Кодраторф»за виконані роботи повинен був розрахуватись до 09.11.2009року.

Однак в порушення умов договору, а саме п. 2.3. договору, оплата шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів відповідачем здійснена не була.

У зв’язку з вищевикладеним позивач звернувся до відповідача з претензією №6-1531 від 03.12.2009року, яка отримана відповідачем особисто 09.12.2009року (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення) з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 25000,00грн., а також нараховану у зв’язку з простроченням оплати суми боргу пеню у розмірі 393,15грн. за період з 06.11.2009року по 03.12.2009року.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, наявну заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарський суд, дослідивши наявні докази у справі, встановив, що у визначений строк відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 25000,00грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги умови договору, а також те, що акт приймання виконаних робіт був підписаний сторонами 26.10.2009року, кінцевий розрахунок із позивачем мав бути проведений до 09.11.2009року, однак в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України відповідач не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи.

Враховуючи вищенаведене та подану відповідачем заяву від 16.04.2010року про визнання позову, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25000,00грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що за несвоєчасне фінансування з боку замовника за виконані виконавцем роботи, передбачені даним договором, замовник зобов’язується сплачувати виконавцю пеню в розмірі 0,1% від загальної суми вартості робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 996,91грн. за період з 09.11.2009року по 18.01.2010року.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи вищезазначені правові норми, дату підписання акту здачі-приймання робіт та те, що відповідно до п. 2.3. договору замовник зобов’язаний оплатити виконані роботи протягом 10 банківських днів на підставі акту прийняття виконаних робіт (тобто до 09.11.2009року), господарський суд зазначає, що перебіг строку нарахування пені починається 10.11.2009року, а не 09.11.2009року, як помилково зазначає позивач в позовній заяві.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 10.11.2009року по 18.01.2010року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 982,88грн. В задоволенні решти частини вимог (а саме в 14,03грн. пені) суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідач не заперечив факт прийому виконаних робіт та визнав суму заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та здійснений господарським судом перерахунок розміру пені, господарський суд Київської області дійшов до висновку, що позов Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»до Дочірнього підприємства «Кодраторф»підлягає задоволенню частково, у сумі 25982,88грн., з яких 25000,00грн. сума основного боргу та 982,88 грн. пеня.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Кодраторф»(08010, Київська область Макарівський район смт. Кодра, вул. Першотравнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 24888028) на користь Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»(02088, м. Київ, провулок Геофізиків, буд. 10, код ЄДРПОУ 25398506) 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 982 (дев’ятсот вісімдесят)грн. 88коп. пені та судові витрати: 259 (двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 70коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн.76коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя