Рішення № 94996586, 19.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13145/19

Провадження № 2/344/591/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Лукинів І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 67 475,03 грн. майнової шкоди та 200 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 квітня 2016 року гр. ОСОБА_2 на грунті словесного конфлікту з ОСОБА_1 , наніс йому тілесні ушкодження у ніс. По даному факту було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Спричинені Позивачу тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я; під час лікування ним було витрачено кошти на придбання лікарських засобів, лікування зуба. Крім того, ОСОБА_1 рекомендовано оперативне лікування (ринопластика), приблизна вартість якої, за твердженням Позивача, становить 3700,00 Євро.

За даним цивільним позовом Позивач також просить стягнути з Відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., оскільки протиправні дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 завдали йому не лише фізичного болю, але й особливих моральних страждань, принизили честь та гідність, а також ділову репутацію ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачем ОСОБА_2 подано суду Відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві покликається на те, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.04.2019 року його звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.125 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито. На досудовому провадженні та під час слухання кримінального провадження в суді він, ОСОБА_2 , вини у скоєнні даного кримінального правопорушення не визнавав, і вищевказаною ухвалою суду його не визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в поданому до суду письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2019 року у справі №344/29024/18 (а.с.5), яка набрала законної сили 03 травня 2019 року, ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст.125 ч.2 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження відносно нього закрито.

Зі змісту мотивувальної частини даної ухвали суду вбачається, що кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України – у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду:

«Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я за наступних обставин.

Голова Правління ВАТ «Пресмаш» Пукіш Богдан Степанович та його заступник з економічної безпеки вказаного товариства на протязі тривалого часу перебувають у неприязних відносинах, що безпосередньо повязано із їхньою професійною діяльністю.

12 квітня 2016 року, близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , у звязку із виробничою необхідністю, зайшов у приміщення дільниці №33 зварювального цеху ВАТ «Пресмаш», що розташований по вул. Автоливмашівська, 1 в м. Івано-Франківську, де на той час знаходилися працівники заводу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

В процесі обговорення робочих процесів, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись, що за їхнім конфліктом ніхто не спостерігає, схопив ОСОБА_1 за верхній одяг та наніс один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя ОСОБА_1 , а саме в ніс.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому кілька ударів в ділянку шиї, голови, лиця та потилиці.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення відламків та без порушення носового дихання, забою з травматичним набряком м`яких тканин, синцем та саднами в ділянці спинки носа, крайового сколу емалі на 1/6 коронкової частини 1-го зуба на верхній щелепі зліва, синця в ділянці лівого плеча. Спричинені ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення відламків та без порушення носового дихання згідно висновку експерта № 244 від 14.07.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоровя.

Протиправні дії ОСОБА_2 були припинені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_2 покинув місце події, а ОСОБА_1 було доставлено до приміщення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав, заявив клопотання в якому просить закрити кримінальне провадження в зв`язку із закінченням строків давності, наслідки закриття кримінального провадження із зазначених мотивів йому роз`яснені».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач ОСОБА_2 , який в даній цивільній справі заперечував проти позовних вимог, посилаючись на відсутність його вини у завданні тілесних ушкоджень Позивачу, не надав суду доказів на підтвердження таких обставин.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що обставини, встановлені Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2019 року у справі №344/29024/18 (а.с.5), яка набрала законної сили 03 травня 2019 року, – в частині, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони відповідною особою, – не спростовані Відповідачем та повинні бути враховані судом при розгляді даної цивільної справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Посилаючись на наявність вищевказаного рішення, а також на те, що в результаті дій ОСОБА_2 . Позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним цивільним позовом про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди, пов`язаної з придбанням лікарських засобів та необхідністю оперативного втручання в розмірі 67 475,03 грн., та моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 67 475,03 грн. Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування даної позовної вимоги Позивач покликався на те, що в результаті протиправних щодо нього винних дій Відповідача, йому було завдано тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток спинки носа, крайового сколу емалі зуба, синців, у зв`язку з чим він витрачав відповідні кошти, пов`язані з діагностуванням та лікуванням даного ушкодження.

Крім того, у зв`язку з даними ушкодженнями Позивачу рекомендоване оперативне втручання.

На підтвердження даних обставин Позивачем надано суду копії касових чеків з аптечного закладу (а.с. 11), довідку від стоматолога (а.с.12), а також листок Первинного огляду оториноларинголога ТОВ «Медекс» (а.с.8), консультаційний висновок ТОВ «Центр пластичної хірургії «АРС» від 02.11.2020 року (а.с.190).

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України (надалі – «ЦК України») визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В ході судового розгляду справи Позивач покликався на те, що внаслідок неправомірних дій Відповідача, які мали місце 12 квітня 2016 року, ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення відламків, забою із травматичним набряком м`яких тканин, синцем та саднами в ділянці спинки носа, крайового сколу емалі на 1/6 коронкової частини 1-го зуба на верхній щелепі зліва, синця в ділянці лівого плеча.

Зі змісту ували Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення відламків та без порушення носового дихання, забою з травматичним набряком м`яких тканин, синцем та саднами в ділянці спинки носа, крайового сколу емалі на 1/6 коронкової частини 1-го зуба на верхній щелепі зліва, синця в ділянці лівого плеча. Спричинені ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення відламків та без порушення носового дихання згідно висновку експерта № 244 від 14.07.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Зі змісту наданих Позивачем Суду чеків (а.с.11) вбачається, що 30.08.2016 р., 27.06.2016 р. ним придбавалися лікарські засоби каптопрес, цефавора, фезам, нирковий чай, фокусин, ревмоксикам, діклоберл, німід на загальну суму 675,03 грн.

Сама подія, внаслідок якої Позивачу було спричинено легких тілесних ушкоджень, які, Суд зауважує, викликали короткочасний розлад здоров`я, мала місце 12 квітня 2016 року, тоді, коли медикаменти придбавалися в кінці червня 2016 року.

Крім того, Суд, проаналізувавши перелік медикаментів, які придбавалися за наданими чеками, звертає увагу на те, що Позивачем не доведено, що всі вказані у чеках лікарські засоби мають відношення до травми, отриманої Позивачем, оскільки по-перше, на підтвердження необхідності їх придбання та лікування ними Позивачем не надано Суду відповідних рецептів чи письмових рекомендацій лікарів. Окрім того, вказані ліки придбавалися пізніше в часі, аніж мала місце подія кримінального правопорушення.

Крім того, не всі медикаменти у вказаних чеках, згідно їх офіційних інструкцій, які містяться в мережі Інтернет, спрямовані на знеболення чи лікування травм носа.

На підтвердження майнових витрат Позивачем також надано Суду Довідку від лікаря ОСОБА_6 від 08.05.2019 р. (а.с.12), зі змісту якої вбачається, що у травні 2016 року (точну дату встановити проблематично у зв`язку із особливостями почерку – прим. Суду) ОСОБА_1 у стоматологічному кабінеті «Софідент» було проведено терапевтичне лікування зі зняття запалення та підготовчий процес по реставрації зуба.

Як зазначено у вказаній довідці, сума по виконанню робіт і затраченому матеріалі складає 1000,00 грн.

В той же час, вказана довідка не відповідає правилам належності доказів, оскільки з її змісту неможливо встановити, чи пов`язане лікування у травні 2016 року зуба Позивача саме з протиправними діями Відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, вказану довідку не завірено печаткою відповідного стоматологічного кабінету, або печаткою лікаря-стоматолога.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження самого факту оплати коштів у 1000,00 грн. за лікування зуба (чеків, розрахункових документів тощо).

Крім того, на підтвердження матеріальних витрат Позивачем надано Суду листок Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року (а.с.8) та розрахунковий чек від 16.07.2019 року про оплату послуги «первинний прийом професора отоларингології» у 400,00 грн. (а.с.9).

При цьому, Суд звертає увагу на те, що подія кримінального правопорушення мала місце 12 квітня 2016 року, тоді коли огляд Позивача у отоларинголога відбувався 16 липня 2019 року (тобто через 3 роки після самої події).

Зі змісту листка Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року, підписану лікарем ОСОБА_7 (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз: посттравматична деформація зовнішнього носа, викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання. Призначено обстеження: оперативне лікування (орієнтовна вартість операції – 60-65 тис.грн.).

В той же час, Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаного листка Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року, підписану лікарем ОСОБА_7 , не вбачається того факту, що поставлений Позивачу діагноз пов`язаний чи спричинений неправомірними діями Відповідача ОСОБА_2 .

Суд бере до уваги те, що з моменту події кримінального правопорушення (12.04.2016 р.) та до моменту огляду Позивача лікарем ОСОБА_7 16 липня 2019 року пройшло три роки, а тому у такому випадку надані Позивачем докази повинні містити інформацію про причинний зв`язок між діагнозом Позивача у 2019 році та діями Відповідача у 2016 році.

Крім того, зі змісту ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2019 року у справі №344/29024/18 вбачається, що ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді, зокрема, перелому кісток спинки носа без зміщення відламків та без порушення носового дихання … , які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Тобто на момент здійснення експертизи характеру завданих потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у 2016 році було констатовано факт відсутності порушення носового дихання у Позивача, тоді, коли у листку Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року, підписаному лікарем ОСОБА_7 , йдеться про порушення функції носового дихання.

Крім того, у графі «Діагноз» листка Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року, підписаного лікарем ОСОБА_7 , лікарем зазначено, що орієнтована вартість операції становить 60-65 тис. грн.

Вказаний запис лікаря не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження витрат, пов`язаних з необхідним оперативним лікуванням Позивача, оскільки у вказаному документі не міститься інформації про те, що відповідне втручання було призначено на конкретний період, назву медичного закладу, в якому заплановано операцію, а також офіційного підтвердження про обґрунтованість саме такої вартості операції у 60-65 тис. грн. (відповідного прейскуранта цін тощо).

Натомість, Відповідачем надано Суду Лист ТОВ «Медекс Плюс» вих. №177 від 30.10.2020 року (а.с.205), зі змісту якого випливає, що на базі клініки ТОВ «Медекс Плюс» операційних втручань за діагнозом «посттравматична деформація зовнішнього носа, викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання» не проводиться.

Таким чином, наявний в матеріалах справи листок Первинного огляду отоларинголога від 16.07.2019 року, підписаний лікарем ОСОБА_7 (а.с.8) не може вважатися належним доказом як на підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідком у вигляді «посттравматична деформація зовнішнього носа, викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання» у Позивача ОСОБА_1 , так і не може вважатися належним доказом на підтвердження матеріальних витрат Позивача на оперативне втручання.

В ході розгляду даної цивільної справи Позивачем було надано Суду також Консультаційний висновок №02-11 від 02.11.2020 року, підписаний генеральним директором ТОВ «Центр пластичної хірургії «АРС» (а.с.190), зі змісту якого вбачається:

«… поставлено діагноз: деформація зовнішнього носа і перегородки носа. Хронічний двосторонній гайморит.

Рекомендовано: оперативне втручання риносепотпластика під загальним знеболенням.

Складено кошторис, який включає: передопераційне обстеження, оперативне втручання, медикаментозне і анестезіологічне забезпечення, післяопераційна реабілітація. Загальна вартість складає 3700 євро».

В той же час, Суд звертає увагу на те, що зі змісту Консультаційного висновку №02-11 від 02.11.2020 року, підписаного генеральним директором ТОВ «Центр пластичної хірургії «АРС» (а.с.190), не вбачається того факту, що поставлений Позивачу діагноз «деформація зовнішнього носа і перегородки носа. Хронічний двосторонній гайморит» пов`язаний чи спричинений неправомірними діями Відповідача ОСОБА_2 .

Запис у Консультаційному висновку №02-11 від 02.11.2020 року, який підписано генеральним директором ТОВ «Центр пластичної хірургії «АРС» щодо вартості у 3700 євро також не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження витрат, пов`язаних з необхідним оперативним лікуванням Позивача, оскільки у вказаному документі не міститься інформації про те, що відповідне втручання було призначено на конкретний період, назву медичного закладу, в якому заплановано операцію, а також офіційного підтвердження про обґрунтованість саме такої вартості операції у 3700 євро (відповідного прейскуранта цін тощо).

В матеріалах справи також міститься Лист КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №256 від 16.02.2021 року (а.с.206), зі змісту якої вбачається, що у відділі мікрохірургії ЛОР органів КНП ОКЛ ІФОР проводяться операції при посттравматичних (набутих) викривленнях та деформаціях носової перетинки з порушенням функції носового диханні та деформації зовнішнього носу в гострому періоді. При направленні хворого сімейним лікарем, або лікарем отоларингологом, при наявності електронного направлення, практично все, медикаменти для загального знеболення та післяопераційного ведення забезпечує програма НЗСУ.

Суд погоджується з твердженнями Позивача про те, що він вправі сам обрати лікувальний заклад, який проводитиме оперативне втручання з приводу поставленого йому діагнозу, однак, в свою чергу, це не звільняє Позивача щодо обов`язку доказування в рамках даної цивільної справи підстав для стягнення відповідної шкоди саме з Відповідача.

В ході судового розгляду справи Позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих засобів доказування як факту завдання шкоди саме Відповідачем, так і розміру матеріальної шкоди, яку він просить стягнути з Відповідача.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

При цьому Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи Судом неодноразово роз`яснювалося сторонам право на подання заяви про призначення в даній справі судової експертизи з метою з`ясування причинного зв`язку між завданою Позивачу шкоди та протиправними діями Відповідача, як і розміру такої шкоди.

При цьому, Позивач посилався на те, що, на його думку, в матеріалах справи міститься достатньо наданих ним доказів, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Заяв про проведення у справі експертизи від сторін не надходило.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, якімають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Стосовно позовної вимоги про стягнення на користь Позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн., Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи Позивача щодо завданої йому моральної шкоди, форм її прояву, заявленого до відшкодування розміру завданої моральної шкоди у 200 000,00 грн., Суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження саме такого розміру завданої моральної шкоди Позивачем Суду не надано.

Так, обґрунтовуючи форми прояву завданої Позивачу моральної шкоди, його представник в судовому засіданні покликався на те, що моральної шкоди було завдано Позивачу у зв`язку з фізичним болем, що призвело до моральних страждань, а також приниженням його честі, гідності та ділової репутації.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши пояснення Позивача в судовому засіданні щодо форм прояву завданої моральної шкоди, зважаючи на те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт завдання Відповідачем Позивачу легких тілесних ушкоджень, – Суд приходить до висновку про те, що в рамках даної цивільної справи Позивачем доведено факт завдання йому моральної шкоди Відповідачем, зокрема, пов`язаної з відчуттям певного ступеню фізичного болю внаслідок тілесних ушкоджень.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що в рамках даної цивільної справи доказуванню підлягає не лише факт завдання моральної шкоди та конкретних форм її прояву, а й заявлений до відшкодування розмір у 200 000,00 грн.

Доказів на підтвердження того, що розмір моральної шкоди Позивачу за наслідками дій Відповідача становить саме 200 000,00 грн., – Позивачем Суду не надано.

Отже, враховуючи конкретні обставини спірних правовідносин, враховуючи висновки ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2019 року у справі №344/29024/18, Суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача щодо відшкодування розміру моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн., оскільки вважає вказаний розмір розумним, справедливим та адекватним способом відновлення порушеного немайнового права Позивача.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 23, 1167 Цивільного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок UА 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 200,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.